<<
>>

Створення, статус, принципи організації та функціонування Національного банку України

У результаті вивчення та систематизації відповідної літератури, можна розглядати наступні етапи створення Національного банку України.

Згідно із законом України "Про Національний банк України" НБУ виконує такі функції:

відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

виступає кредитором останньої інстанції для банків та організовує систему рефінансування;

Таблиця 10.3

Основні етапи створення Національного банку України.

Етапи Характеристика етапу
І етап XIX -XX ст.. (до 1917р.) В рамках Російської імперії Україна не мала власного центрального банку, хоча одним із попередників Національного банку України вважається Київська контора Державного банку російської імперії, яка виконувала певні функції центрального банку і була третьою за значенням у Росії
// етап 1917-1918рр. 3 проголошенням Української Народної Республіки у 1917 р. був створений Державний банк УНР. Із втратою Україною державності банк продовжував працювати в еміграції (з 1920р.до 1944р. зберігалися архіви банку).
Ш етап

1921-1922 pp. утворення Радянського Союзу

Із запровадженням центральним урядом Радянської Росії нової економічної політики (непу) банки знову почали функціонувати, 12 грудня 1921 р. розпочала діяльність Всеукраїнська контора Держбанку у м. Харкові. Система Держбанку розвивалася в Україні шляхом створення відділень і контор у великих містах та обласних центрах.

Після утворення Радянського Союзу ці установи стали філіями Держ­банку УРСР, які підпорядковувалися безпосередньо Москві.

IV етап У 1955 р.
була створена Українська республіканська контора Держ­банку СРСР, яка взяла на себе функції управління регіональними банківськими установами України, але сама підпорядковувалась Держбанкові СРСР. Республіканська контора (з деякими змінами в 1987р. та 1990 р, зокрема перейменуванням на Український республіканський банк) функціонувала до створення НБУ і за своїм статусом мала ознаки центрального банку.

Продовження таблиці 10.3

Етапи Характеристика етапу
V етап

з 1991 р. ідо нашого часу

Створення Національного банку України було спричинено розпадом колишнього СРСР і його централізованої банківської системи. Декларація про державний суверенітет України, ухвалена Верховною Радою України в липні 1990 p., проголосила курс на політичну та економічну самостійність України як незалежної держави. Для реалізації цього курсу потрібні були власні банківська система та гроші. Законом «Про банки і банківську діяльність», прийнятим у березні 1991р. проголошено створення самостійної дворівневої банківської системи ринкового типу, перший рівень якої становить НБУ, а другий — комерційні банки. Прийнятою одночасно постановою Верховної Ради України про порядок введення в дію цього закону передбачалося: ввести в дію вказаний закон з 1 травня 1991 p.; проголосити власністю України всі філії банків колишнього СРСР, які діяли на території України, включаючи Український республіканський банк Держбанку СРСР; створити на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР Національний банк України; розробити до 1 травня 1991 року проект статуту НБУ, визначити структуру та чисельність центрального апарату, мережу установ тощо. Вказаними законодавчими актами були закла­дені організаційно-правові основи створення і подальшого розвитку НБУ. Формування НБУ в наступні роки відбувалося в надзвичайно складних умовах перехідної економіки, побудови принципово нової системи державного управління, докорінної зміни політичної ситуації в країні, наростання хронічної економічної та фінансової кризи.

Найпомітнішими подіями, що визначили розвиток НБУ як централь­ного банку держави, були:

закріплення за ним права на емісію національних грошей України;

розробка теоретично-методологічних засад грошово-кредитної полі­тики та організаційного механізму її реалізації; '

у 1994 р. введення в дію банкнотно-монетного двору, спроможного 5абезпечити власними силами потреби економіки в готівкових грошах;

у 1995 р. був створений ринок державних цінних паперів, і НБУ одержав у своє розпорядження такий важливий інструмент цієї політики, як операції на відкритому ринку; розмежування емісійної ціяльності НБУ і бюджетного процесу Міністерства фінансів, надання взаємовідносинам цих двох фінансових органів держави чіткої зизначеності і прозорості;

запровадження традиційного для країн із ринковою економікою механізму обслуговування бюджетного дефіциту через ринок дер­жавних цінних паперів, національної платіжної системи, міжбан- ківських розрахунків із застосуванням новітніх технологій переказу­вання коштів на основі електронних платежів; запровадження дійового механізму регулювання валютного ринку, що базується на використанні валютних інтервенцій, запровадження валютного ліцензування та валютного контролю, формування золотовалютних резервів, лібералізації валютного ринку України;

Продовження таблиці 10.3

Етапи Характеристика етапу

у 1996 р. - проведення грошової реформи та запровадження гривні, створення механізму державного нагляду за діяльністю комерційних банків;

у 1999р. - ухвала Верховною Радою України Закону „Про Націо­нальний банк України" (із змінами і доповненнями 2000 р.)

Цим було підведено риску під етапом інституційного становлення НБУ як центрального банку, законодавчо зафіксовано його місце в економ- мічній системі, чітко окреслено статус, функції та механізми управ­ління відповідно до нових умов та перспектив розвитку України. У ході свого становлення НБУ вдалося добитися подолання безпре­цедентної гіперінфляції й утримання інфляційного процесу протя­гом тривалого часу у допустимих параметрах, обмеження впливу на національну економіку та банківську систему масштабних фінансових криз у 1997-1998рр., які потрясли грошові ринки багатьох країн; забезпечити відносну стабільність національних грошей, практично безперебійне функціонування валютного ринку;

У 2004 р.

(наприкінці) вітчизняна банківська система зітнулася з кри­зою довіри суспільства до перспектив розвитку фінансової системи країни. Як відомо, це було пов'язано з драматичним перебігом прези­дентської виборчої кампанії; котра сколихнула суспільно-політичне життя в Україні і мала широкий міжнародний резонанс.

Неупереджений аналіз подій на фінансовому ринку країни у листо­паді - грудні 2004 р. засвідчив, що вітчизняна банківська система в цілому набула певного запасу міцності і може протистояти проявам нестабільності економічного середовища.

Водночас гостро проявлялися і недоліки: слабка дія саморегулюючих механізмів ринку та низький розвиток ринкових відносин у банків­ській системі.

встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

здійснює банківське регулювання та нагляд;

веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повно­важень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів і здійснення операцій з ними та банківськими металами;

аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Виходячи із цього, можемо узагальнити та виділити такі функції Національного банку України (табл. 10.4).

Структура Національного банку України будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

Національний банк в межах, визначених законодавством, самостійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує статути та положення.

Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень.

Основні функції Національного банку України

Таблиця 10.4.

Функція Зміст функції
Центральний банк України забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні. Національний банк веде Республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Комерційні банки та іноземні банки можуть здійснювати банківські опе­рації тільки після реєстрації, в Республіканській книзі реєс­трації банків. Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.
Емісійний центр країни Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот та карбування монет створено власний Банкнотно-монетний двір. 3 введен­ням у дію Малинської фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл виготовлення національних грошей. За без- печення економіки готівковими грошима здійснюється через мережу регіональних управлінь Національного банку на замов­лення банків. Національний банк створює і організує діяльність Державної скарбниці України, нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку
Орган валютного регулювання та контролю Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику.

У сфері валютного регулювання Національний банк:

здійснює валютну політику на підставі принципів загальної економічної політики України;

складає разом з Кабінетом Міністрів України платіж­ний бала України;

контролює дотримання затвердженого Верховною Радою Украй ліміту зовнішнього державного боргу України;

визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті упов­новажені банків нерезидентам;

нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей;

для здійснення державної валютної політики;

видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

визначає способи встановлення і використання валютна (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсі валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

У сфері валютного контролю Національний банк:

здійснює контроль за виконанням правил валютних опе­рацій на території України;

забезпечує виконання уповноваженими банками функцій що, здійснення валютного контролю

Продовження таблиці 10.4
Функція Зміст функції
Регулювання

банківської

діяльності

На Національний банк покладено функцію банківського нагляда контролю за виконанням банками законодавства з банківської справи, додержанням економічних нормативів, установлених Національним банком, та власних нормативних актів. Для захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надій­ності банків Національний банк установлює для банків такі обов'язкові економічні нормативи:

показники капіталу банку;

платоспроможність;

співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку;

показники ліквідності банку;

максимальний розмір ризику на одного позичальника. Порядок розрахунку зазначених економічних нормативів визначається Національним банком.

НБУ- кредитор останньої інстанції Для підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей Національний банк видає банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і кредитування потреб, пов'язаних із струк­турною перебудовою економіки України. Виконуючи функ­цію кредитора останньої інстанції, Національний банк України видає банкам кредити під програми фінансового оздоровлення банків. Рефінансування банків здійснювалося через аукціони (з 1994 року), що забезпечувало створення рівноправних умов доступу банків до централізованих кредитних ресурсів. Було запроваджено ломбардний кредит (з 1996 року) та операції РЕПО під заставу державних цінних паперів (з 1965 року)
Фінансовий агент уряду Національний банк організовує і здійснює через уповноважені банки касове обслуговування державного бюджету України. У 1993 році в Україні запроваджено новий механізм касового обслуговування державного бюджету, який виключає автоматизм кредитування державних витрат. Фінансування з бюджету здійснюється в межах наявних коштів. Законом України „Про Національний банк України” Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету. До 1995 року надання прямих кредитів для покриття дефіциту державного бюджету здійснювалося Національним банком України в межах, встановлених Верховною Радою України під час затвердження державного бюджету на відповідний рік. Після введення у другій половині 1995 року механізму покриття дефіциту бюджету лише шляхом випуску державних цінних паперів на Національний банк України покладено виконання операцій з державними цінними паперами, для обліку яких створено депозитарій

Продовження таблиці 10.4

Функція Зміст функції
Організатор між банківських розрахунків b січня 1994 року Національний банк відповідно до покла­дених на нього функцій створив і запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресив­них технологій у банківській справі, до якої ниш залучена банківська система України. Для функціонування цієї системи в Республіці Крим та кожній області створено регіональні розрахункові палати, що об'єднуються у загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому рівні якої перебуває Центральна розрахункова палата у м. Києві. Система обслуговується комплексом програмно-технічних засо­бів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від несанкціонованого втручання. Нині банківські установи працюють в системі електронних мі жбан- ківських розрахунків (СЕН) Національного банку України за однією із 7 моделей обслуговування консолідованого кореспон­дентського рахунка

Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку.

Сьогодні чинну організаційну структуру Національного банку України можна розглядати в таких розрізах:

Центральний апарат Національного банку України;

Підрозділ при Національному банку України;

Філії (територіальні управління) Національного банку України;

Структурні одиниці (підрозділи) і спеціалізовані підприємства Національного банку України.

Керівним органом Національного банку є Рада Національного банку України та Правління Національного банку України.

Таблиця 10.5.

Характеристика Ради Національного банку України

Продовження таблиці 10.5
Порядок роботи Ради Національного банку України Засідання Ради Національного банку проводяться не рідше одного разу на квартал. Позачергові засідання Ради Націо­нального банку скликаються Головою Ради Національного банку його власної ініціативи або Радою Національного банку за наполяганням не менше однієї третини загальної кількості її членів, а також за вимогою Голови Національного банку України. Членів Ради Національного банку сповіщають про засідання не пізніше як за п'ять календарних днів до дня його проведення. Порядок підготовки позачергових засідань Ради Національного банку визначається її Регламентом. Засідання Ради Національного банку є правомочними за наявності не менше десяти її членів. Засідання Ради Національного банку веде Голова Ради Національного банку, а у разі відсутності - його заступник, відповідно до Регламенту. Рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Ради Національного банку. Кожний член Ради Національного банку має один голос. На засідання Ради Націо­нального банку можуть бути запрошені керівники центральних органів влади, представники суб'єктів підприємницької діяль­ності, науковці та інші фахівці. Члени Правління Націо­нального банку можуть брати участь в роботі Ради Національ­ного банку з правом дорадчого голосу.
Голова Ради Національного банку та його заступник Голова Ради Національного банку обирається Радою Націо­нального байку строком на три роки. Голова Ради Національ­ного банку:

організовує засідання Ради Національного банку і головує на них;

скликає позачергові засідання власної ініціативи або за наполяганням не менше однієї третини загальної кількості членів Ради Національного банку, а також на вимогу Голови Національного банку;

здійснює інші повноваження і функції відповідно до Регла­менту Ради Національного банку України. Голова Ради Націо­нального банку має заступника, який обирається Радою Національного банку строком на три роки.

Заступник заміщає Голову Ради Національного банку у разі його відсутності або неможливості ним виконувати свої повно­важення та здійснює інші повноваження і функції відповідно до рішень Ради Національного банку. Звільнення Голови Ради Національного банку або його заступника протягом строку його повноважень здійснюється:

у зв'язку із закінченням строку його повноважень;

за власним бажанням, за умови подання письмової заяви;

у разі систематичного невиконання своїх обов'язків за станом здоров'я протягом чотирьох місяців.

У разі припинення повноважень Голови Ради Національного банку або його заступника вибори на цю посаду здійснюються у порядку, передбаченому цим Законом.

Продовження таблиці 10.5
Рішення Ради Національного банку та відкладальне вето Матеріали засідань Ради Національного банку оформлюються у вигляді протоколів та рішень і підписуються головуючим на засіданні. Рішення Ради Національного банку щодо Основних засад грошово-кредитної політики та з питань, визначених пунктами 4-8,11 статті 9 цього Закону, є обов'язковими для виконання Правлінням Національного банку.

Рекомендації Ради Національного банку розглядаються Правлінням Національного банку протягом п'яти робочих днів. За результатами такого розгляду Правління Національного банку зобов'язане надіслати Раді Національного банку вмотивовану відповідь. Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку. У разі, коли Рада Національного банку застосовує відкладальне вето щодо рішення Правління, таке рішення набирає чинності лише при його підтвердженні двома третинами загальної кількості членів Правління Національного банку не пізніше п'ятиденного строку від дня застосування вето. Якщо рішення своєчасно не підтверджується двома третинами загальної кількості членів Правління Національного банку, воно вважається таким, що не набрало чинності. У разі, коли рішення Правління Національного банку набрало чинності до моменту застосування відкладального вето щодо нього, його дія зупиняється на період розгляду Правлінням Національного банку відкладального вето.

Рішення Ради Національного банку підлягають оприлюдненню, крім випадків, коли такі рішення становлять державну, банківську або службову таємницю відповідно до закону. Членам Ради Національного банку забороняється розголошувати державну, банківську або службову таємницю, яка стала їм відома у зв'язку із здійсненням ними своїх повноважень відповідно до Регламенту.

Повноваження Ради Національного банку України відповідно до за-альнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрів економічного та соціального розвитку України до 15 вересня розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді України для інформування, здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики;

здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;

затверджує Регламент Ради Національного банку України;

затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку та подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік;

приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;

Продовження таблиці 10.5

визначає аудиторську компанію для проведення ауди торської перевірки Національного банку, розглядає аудитор­ський висновок та затверджує бухгалтерський баланс Націо­нального банку, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс Національного банку,

затверджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошторису Національного банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік,

затверджує рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних фінансових організаціях,

вносить рекомендації Правлінню Національного банку в межах розроблених Основних засад грошово-кредитної політики стосовно

методів та форм прогнозування макропоказників еконо­мічного і соціального розвитку України, а також грошово-кре­дитної політики,

окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України, політики курсоутворення та валютного регулювання, розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності, вдосконалення платіжної системи,

інших питань, віднесених законом до компетенції Ради Національного банку,

вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України,

з метою забезпечення виконання Основних засад грошово кредитної політики має право застосування відкладального вето щодо рішень Правління Національного банку з питань

а) диверсифікації активів Національного банку та їх

ЛІКВІДНОСТІ

б) лімітів позабалансових зобов'язань,

в) формування резервів, покриття фінансових ризиків,

г) порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України,

д) мінімального розміру золотовалютних резервів, є) з інших питань, віднесених до II компетенції

Рада Національного банку не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови Національного банку, членів Правлінняя Національного банку або давати персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку

Рада Національного банку дає оцінку діяльності Правління Національного банку щодо виконання Основних засад грошово кредитної політики та з інших питань, рішення з яких є обов'язковими для Правління Національного банку У випадку неодноразового невиконання або неналежного виконання Правлінням Національного банку рішень Ради Національного банку, які с обов'язковими згідно з цим Законом, Рада раціонального банку має право звернутися до Голови Національного банку або до Верховної Ради України та Президента України з викладенням своїх позицій

Таблиця 10.6

Характеристика Правління Національного банку України

функції Правління Національного банку України Правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організовує вико­нання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 цього Закону та здійснює управління діяльністю Національного банку
Повноваження

Правління

Національного банку

Правління Національного банку 1) приймає рішення

щодо економічних засобів та монетарних методів, необхідних для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до прийнятих рішень Ради Національного банку з цих питань та необхідності забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти,

про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет,

про зміну процентних ставок Національного банку,

про диверсифікацію активів Національного банку та їх ЛІКВІДНОСТІ,

щодо лімітів позабалансових зобов'язань Національного банку,

про формування резервів та покриття фінансових ризиків Національного банку,

щодо розподілу прибутку та порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України,

щодо мінімального розміру золотовалютних резервів Національного банку,

про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які здійснює Національний банк,

про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку,

про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України,

про встановлення економічних нормативів для банків,

про розмір та порядок формування обов'язкових резервів для банків,

про застосування заходів впливу до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відпо­відно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»,

про створення та ліквідацію підприємств, установ Націо­нального банку,

про участь у міжнародних фінансових організаціях,

про купівлю та продаж майна для забезпечення діяльності Національного банку,

щодо встановлення плати за надані відповідно до закону послуги (здійснені операції),

Продовження таблиці 10.6

подає на затвердження Раді Національного банку річний звіт Національного банку, проект кошторису доходів та витрат на наступний рік та інші документи і рішення відповідно до статті 9 цього Закону; на вимогу Ради Національного банку надає для інформування бухгалтерські, статистичні та інші відомості щодо діяльності Національного банку та банківської системи України, необхідні для виконання її завдань;

визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує положення про структурні підрозділи та установи Національного банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозділів, підприємств та установ;

затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати праці;

установлює порядок надання банківських ліцензій банкам, інших ліцензій юридичним особам на здійснення окремих банківських операцій, а також інших ліцензій та дозволів у випадках, передбачених законом;

видає нормативно-правові акти Національного банку; затверджує Регламент Правління Національного банку

Склад Правління Національного банку Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку. Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку.

Заступники Голови Національного банку входять до складу Правління Національного банку за посадою

Порядок роботи Правління

Національного банку

Порядок організації та проведення засідань Правління Національного банку визначається його Регламентом.
Обов'язки та повноваження Голови Національного банку Голова Національного банку:

керує діяльністю Національного банку;

діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і організаціями;

головує на засіданнях Правління Національного банку;

підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються Національним банком;

розподіляє обов'язки між заступниками Голови Національного банку;

видає розпорядчі акти, обов'язкові до виконання усіма службовцями Національного банку, його підприємствами, установами;

приймає рішення з інших питань, що стосуються діяльності Національного банку, крім віднесених до виключної компетенції Ради Національного банку та Правління Національного банку відповідно до цього Закону;

одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Національного банку.

Заступник Голови Національного банку України Голова Національного банку має одного першого заступника та трьох заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з Радою Національного банку.
Призначення та звільнення директорів департаментів Директори департаментів Національного банку призначаються та звільняються з посади Головою Національного банку відповідно до законодавства України про працю.

<< | >>
Источник: Михайловська І.М., Ларіонова К.Л.. Гроші та кредит. 2006

Еще по теме Створення, статус, принципи організації та функціонування Національного банку України:

  1. Призначення, статус та основи організації центрального банку
  2. 11.1. ПРИЗНАЧЕННЯ, СТАТУС ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ
  3. Грошово-кредитна політика Національного банку України та її роль у стабілізації економіки України
  4. Грошово-кредитна політика Національного банку України
  5. Створення умов для розвитку фізичної культури, олімпійських, неолімпійських, паралімпійських та дефлімпійських видів спорту, розширення участі національних збірних команд України у змаганнях міжнародного рівня
  6. Атомна електроенергетика України, її значення, принципи територіальної організації та проблеми розвитку.
  7. Теплова електроенергетика України, її місце у виробництві електроенергії. Основні ТЕС та принципи їх територіальної організації
  8. Створення та забезпечення належного функціонування системи суспільного телебачення і радіомовлення
  9. Завдання 4.1.6.2.: Створення умов для стимулювання накопичення та капіталізації національних заощаджень
  10. Створення грошової системи України
  11. 5.5. Національна безпека і національні інтереси України