<<
>>

1.3. Принципи виділення великих економічних регіонів

Згідно з науковими уявленнями, економічне районування здій-снюється за комплексом певних критеріїв і принципів. До основних з них відносяться наступні:

- економічна цілісність;

- територіальна єдність;

- чітко визначене економіко-географічне положення;

- одномасштабність в межах одного рівня ієрархії;

- наявність сформованого виробничого комплексу з явно вираженою спеціалізацією;

- економічне тяжіння до районоформуючого центру;

- непорушність меж адміністративно-територіального устрою.

Враховуючи масштабний ранг України, як територіального державного формування, площа котрого є співвідносною з площею більшості європейських країн, але меншою за територію країн субконтинентального рівня (Росії, Канади, США, Індії тощо), науково обґрунтованим є виділення на її теренах за об'єктивними ознаками двох типів економічних районів - галузевих та інтегральних за чотирма ієрархічними рівнями.

Галузеве районування вивчає особливості розміщення і проблеми розвитку окремих складових продуктивних сил та галузей виробництва (природно-ресурсне, агрокліматичне, промислове, агропромислове, демографічне районування).

Галузеві економічні, соціально-економічні та інші райони є складовою частиною загальних економічних районів. Галузеве районування посилює наукову обґрунтованість визначення території загальних економічних районів.

Інтегральне економічне районування розглядає всю сукупність продуктивних сил території як регіональний виробничий комплекс, в основі якого знаходяться наявні у даному регіоні територіально-виробничі комплекси різних рівнів та ступенів сформованості.

Згідно ієрархії інтегрального районування, виділяються чотири рівні економічних районів: крупні (макрорайони), середні (мезорайони), малі (мікрорайони) та низові економічні райони.

Крупні (інтегральні) економічні райони — це найбільші територіальні формування, які об'єднують декілька адміністративних областей, або адміністративні області з автономною республікою.

Середні (інтегральні) економічні райони є підрайонами крупних економічних районів й окреслюються межами адміністративної області або автономної республіки.

Малі райони (мікрорайони) пов'язані з низовим адміністративно-господарським районуванням. їх територія відповідає території декількох адміністративних районів, окреслених в межах області.

Територія малого району може охоплювати велике місто (наприклад, Київ, Одесу, Харків)

Низові адміністративно-господарські райони охоплюють цілком території адміністративних районів. Місто може розглядатися як низовий адміністративно-господарський район. Певна кількість їх може виділятися в межах великих міст.

Завданням економічного районування є створення теоретико-методологічного підґрунтя для цілеспрямованої територіальної організації народного господарства й обґрунтування раціонального розміщення виробництва у регіонах, вдосконалення його спеціалізації та піднесення соціально-економічного розвитку територій і країни в цілому.

Основними функціями економічного районування є :

- створення економічної основи територіального управління господарством регіонів;

- вдосконаленні територіальної структури господарства;

- формування й реалізація державної регіональної економічної політики;

- обґрунтування вибору доцільних варіантів розміщення компонентів продуктивних сил;

- обґрунтування розвитку територіально-виробничих ком-плексів;

- підвищення ефективності використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалу;

- сприяння аналізу, діагностики та прогнозування регіонального розвитку;

- створення основи для розробки і реалізації територіальних комплексних програм і схем природокористування, схем розвитку і розміщення продуктивних сил та розселення населення

<< | >>
Источник: Щербіна Н.М.. Навчально-методичний посібник. 2004

Еще по теме 1.3. Принципи виділення великих економічних регіонів:

  1. Управління економічною безпекою регіонів
  2. 3.4. Регіональна політика та економічна безпека регіонів
  3. Природно-ресурсний потенціал регіонів України, його структура та економічна оцінка
  4. Принципи РПС та формування економіки регіонів, їхня суть.
  5. Критерії, принципи та чинники економічного районування
  6. Регіональний економічний простір, його ознаки та принципи формування
  7. Великие мировые державы и великие региональные державы: США, Китай, Япония, Россия
  8. Машинобудівний комплекс Центрального економічного району, галузева структура, принципи розміщення та центри основних галузей
  9. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ЙОГО РОЛЬ В ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ
  10. 7.1. Поняття економічного потенціалу та його роль для економічного розвитку регіону
  11. Диференціація економічних районів України за рівнем соціально-економічного розвитку. Депресивні території
  12. 18.1. Зміст і типи економічного зростання. Нагромадження та інвестиції, їх роль в економічному зростанні
  13. 1. Предмет, метод та функції політичної економії. Економічна теорія і економічна політика
  14. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОГРЕС
  15. Прогнозування і державні програми розвитку регіонів
  16. Інноваційно-інвестиційний потенціал регіонів України, його суть та складові
  17. 8.2. Система фінансового забезпечення регіонів
  18. Вплив глобалізації та регіоналізації на формування та розвиток господарства регіонів