<<
>>

Технічні культури України, їхня структура, зональний характер розміщення та вплив на формування спеціалізованих АПК

Складовою частиною рослинництва є виробництво технічних культур.

Структура. Технічні культури є сировиною для промисловості: їх поділяють на волокнисті — льон-довгунець, бавовник, коноплі; олійні — соняшник, льон-кучерявець, ріпак, соя; ефіроолійні — кмин, м'ята, троянда; цукроносні — цукрові буряки.

Основна технічна культура України — цукровий буряк.

Сприятливі умови є в правобережній частині Лісостепової зони (Вінницька, Черкаська, Київська, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька, Львівська, Рівненська, Волинська, Житомирська області), а також в лівобережній (Полтавська, Сумська, Харківська, Чернігівська області). Невеликі площі посівів є в північному степу та на півдні Полісся.

На базі використання найбільшого у світі масиву посівів цукрових буряків як сировинної бази переробної промисловості в Україні сформувався потужний цукропромисловий спеціалізований АПК, до складу якого входять господарства по вирощуванню цукрових буряків, численні цукрові і цукрорафінадні заводи, а також підприємства по виробництву спирту, харчових кислот, комбікормів тощо.

Серед технічних культур значні посівні площі має соняшник. Соняшник вирощують переважно в степовій зоні, частково – в Лісостепу. Найбільші площі посівів зосереджені в Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Кіровоградській та Харківській областях. Частина насіння соняшника експортується.

Серед інших олійних культур в Україні вирощують сою в західному Лісостепу, особливо в Черкаській та Вінницькій областях.

На півдні, переважно в Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях вирощують рицину; в західних областях — ріпак; ефіроолійні культури — коріандр, м’яту, троянду, лаванду, кмин — вирощують переважно на півдні Криму, на Поділлі.

Льон-довгунець — основна прядивна культура України. Найбільш сприятливі умови для культивування цієї рослини — поліські райони, а також передгір’я Карпат.

Найбільші посівні площі знаходяться в Житомирській, Чернігівській, Київській, Рівненській, Львівській, Волинській, Івано-Франківській областях.

До прядивних культур належить і конопля, південні сорти якої вирощуються переважно в Миколаївській, Одеській, Дніпропетровській та Черкаській областях, а середньоросійські — в Сумській, Чернігівській, Полтавській областях.

До технічних культур належать також махорка, тютюн і хміль. Хміль вирощують на Житомирщині. Невеликі його площі є в Київській, Вінницькій, Хмельницькій, Рівненській та Волинській областях. Махорку висівають на Чернігівщині, Полтавщині, Сумщині та Черкащині. Основні посіви тютюну зосереджені в Криму, Закарпатті, Хмельницькій та Тернопільській областях, а також на Чернігівщині. На базі переробки цієї сировини в Україні формується тютюнопромисловий спеціалізований АПК.

Картопля використовується і як продовольча, і як технічна (крохмале-патокове і спиртове виробництво) та кормова культура.

Картоплю вирощують скрізь, але найбільша концентрація її посівів спостерігається Черніг., Сум., Вол., Жит., а також Він. і Терн. обл.

Спеціалізовані АПК. У складі інтегральних АПК формуються спеціалізовані АПК, які включають усі підприємства й організації, інтегровані по вертикалі з метою виробництва, заготівлі, транспортування, переробки, зберігання і реалізації одного виду с/г продукції на ринку товарів. Основу формування спец. АПК становлять АП цикли.

Серед спеціалізованих АПК рослинницького напряму виокремлюють: зернопродуктовий, цукробуряковий, олійножиропродуктовий, плодоовочеконсервний, картоплепродуктовий, виноградарсько-винопродкуктовий, ефіроолійнопродуктовий, тютюновопродуктовий, льонопродуктовий та ін.

<< | >>
Источник: Шпаргалка. Региональная экономика и экология. 2011

Еще по теме Технічні культури України, їхня структура, зональний характер розміщення та вплив на формування спеціалізованих АПК:

  1. Тваринництво України, його значення, галузева структура, зональний характер розміщення та вплив на формування спеціалізованих АПК
  2. Зернове господарство України, його значення, структура, динаміка розвитку, зональний характер розміщення
  3. Міжгалузеві комплекси, їхня суть, структура та об’єктивний характер формування
  4. Рекреаційні ресурси України, їхня структура, регіональні особливості розміщення та використання
  5. Загальні закономірності рпс та формування економіки регіонів, їхня суть та об’єктивний характер
  6. Демографічний і трудовий потенціал регіонів України, їхній вплив на розвиток і розміщення виробництва
  7. Міжнародний поділ праці та його вплив на формування зовнішньоекономічних зв’язків України
  8. Мінеральні ресурси України, їхня структура та економічна оцінка
  9. Економічні зв’язки України з країнами світу, їхня суть, структура, проблеми і перспективи розвитку
  10. Машинобудівний комплекс України, його значення, структура та регіональні особливості формування