<<
>>

1.1.3. Зміст, особливості й завдання української політології

Українська політологія — це нова наука і навчальна дисципліна, яка почала свій процес становлення з 90-х років XX ст. Предметом української політології є сутність, форми, закономірності політичного життя українського суспільства, політика й політична система України в їх історичному розвитку.
Сучасні дослідники пропонують наступну періодизацію української науки про політику:

1) період Київської Русі та Галицько-Волинської держави;

2) козацько-гетьманський (кінець XV ст. — до другої половини XVIII ст.);

8) дворянський (кінець XVIII — перша половина XIX ст.);

4) дореволюційний (1848—1917 pp.);

5) міжвоєнний (1918—1939);

6) післявоєнний (1945—1991);

7) новітній (з 1991 p.).

У Радянському Союзі політологія як наука не визнавалася. Від 1917 р. до кінця 80-х років на неї було накладено ідеологічне "табу". її називали "лженаукою", "буржуазною наукою" тощо. Тривалий час забороненою і недоступною для читачів була наукова політологічна спадщина визначних українських вчених Михайла Драгоманова, В'ячеслава Липинського, Михайла Грушевського та багатьох інших. Це стосується і праць визначних російських дослідників минулого. Політологія в Україні, Росії та інших колишніх республіках СРСР дістала імпульс до бурхливого розвитку лише на поч. 90-х років XX ст. До цього часу були спроби лише окремих вчених надати політичній науці статус як окремої та необхідної для суспільства науки, але й вони інтенсивно гальмувалися владою, їм не давали можливості інституційно сформуватися. У 80-х роках, тобто ще в умовах існування СРСР, ряд вчених розвивали політологічну проблематику в філософії, політекономії, науковому комунізмі. Були опубліковані цікаві монографії, проводились науково-теоретичні конференції, уточнювався політологічний категоріальний апарат. Хоча їх вивчення мало догматичний, однобічний характер.

Інституціалізація політології в Україні почалася, як майже й у всіх республіках СРСР, у 1989 р.

з постанови Вищої атестацій ної комісії (ВАК) СРСР про введення відповідних спеціальностей. Політологію як навчальну дисципліну почали викладати в українських вищих навчальних закладах, були відкриті перші кафедри політології при Київському, Одеському, Дніпропетровському, Харківському, Львівському університетах та інших освітніх закладах, починається підготовка спеціалістів з даного профілю.

В 1990 р. була відкрита аспірантура в Київському університеті ім. Т. Шевченка. Пізніше з інтервалом у кілька місяців відкрилися аспірантури й докторантури в багатьох університетах обласних міст (насамперед Львові, Одесі, Харкові).

Але активна підготовка досліджень і регулярні захисти дисертацій в Україні починаються тільки з 1994—1995 pp. Загальна ситуація в українській політичній науці після розпаду Радянського Союзу була досить складною. Економічний спад і непродумана політика представників влади стосовно освітньої і наукової сфери призвели до того, що авторитет, суспільна значимість науки в перші роки після здобуття незалежності залишалися дуже низькими. Такий стан справ в українській науці тривав до середини 90-х років, але відтоді з кожним роком кількість дисертацій, що захищають, починає збільшуватися. Станом на 10 серпня 2007 р, захищено та затверджено ВАКом України 742 дисертаційні праці на здобуття наукового ступеня доктора і кандидата політичних наук.

В цілому напрями наукових досліджень і спектр захищених в Україні дисертацій з політичної науки відповідають основним компонентам, змісту та структурі політичної науки, що були окреслені 1948 року на Міжнародному колоквіумі в Парижі. Захист дисертаційних робіт з політичних наук в Україні здійснюється з п'яти наукових спеціальностей:

• 23.00.01 —теорія та історія політичної науки;

• 23.00.02 — політичні інститути та процеси;

• 28.00.03 — політична культура та ідеологія;

• 23.00.04 — політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку;

• 23.00.06 — етнополітологія та етнодержавознавство.

Спеціалізовані вчені ради по захисту дисертацій з політичної науки працюють переважно в Києві.

Крім столиці, спеціалізовані вчені ради працюють в регіональних центрах — Одесі, Львові, Харкові, Дніпропетровську, Чернівцях.

Заявили про себе наукові установи, що досліджують політичні проблеми: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса та Інститут держави і права ім. В. Корецького, Національна академія наук України, Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД), Інститут проблем міжнародної безпеки та ряд аналітичних центрів. Плідно працюють Український центр економічних і політичних досліджень (УЦЕПД) ім. О. Разумкова, який видає журнал "Національна безпека і оборона"; Український національний центр політичних досліджень (УНЦПД), метою діяльності якого є сприяння формуванню в Україні інститутів громадянського суспільства, партій, профспілок, інших недержавних організацій, а також поглиблення взаємодії держави і цих інституцій; громадська організація "Лабораторія законодавчих ініціатив", головним завданням якої є підготовка методичних матеріалів та проведення експертних оцінок з питань державної політики та законодавства. Центром видається часопис "Парламент".

В Україні існують професійні асоціації політологів: Українська академія політичних наук, Українська асоціація політологів, Асоціація молодих політиків і політологів України. Безперечно, що створення всеукраїнського об'єднання політологів відповідно до світових стандартів, активні контакти з міжнародними інституціями з політичної науки сприятимуть зростанню авторитету української політичної науки.

В Україні виходить чимало політологічних часописів та періодичних видань, де публікуються статті з різних проблем політичної науки: "Віче", "Генеза", "Грані", "Політичний менеджмент", "Сучасність", "Соціологія: теорія, методи, маркетинг", "Людина і політика", "Політика і культура", культурологічний часопис "І" та ін.

Практично кожен національний університет має свій "вісник з політології". Зокрема, регулярно виходять друком "Вісник Київського університету ім.

Т. Г. Шевченка. Серія: Філософія. Політологія", "Наукові записки Києво-Могилянської академії. Політологія", "Вісник політології Національного університету ім. В.Каразіна" (м. Харків), "Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія", "Вісник Прикарпатського університету. Серія: Політологія" та інші.

Систематичний аналіз статей і нових монографій з політичної науки в Україні щомісячно здійснюється в Українському реферативному журналі [Серія 3. Соціальні та гуманітарні науки. Мистецтво.]. Видання реферативного журналу є показником становлення й диференціації структури політичної науки, класифікації зростаючого обсягу знань.

З розвитком електронної мережі Internet інтенсифікуються комунікації в полі політичної науки. Українські політичні журнали, наукові центри, кафедри створюють web-сторінки, які постійно оновлюються, подають актуальну інформацію про графіки проведення конференцій, семінарів, здійснення проектів, вміщують електронні версії публікацій з політологічної проблематики. Безумовно, все це спрощує доступ до потрібної інформації, інтенсифікує зв'язки між науковцями, викладачами, студентами. Хоча українським користувачам бракує сайту з політології, орієнтованого на аналіз як поточної політики, так і загальних теоретичних проблем політичної науки. Інтенсифікація комунікації усередині політичної науки сприятиме зростанню дослідницького рівня й формуванню активного наукового співтовариства в Україні.

Особливості української політології полягають в наступному.

По-перше, особливість вітчизняної політології в тому, що протягом усієї своєї історії вітчизняна політична думка розвивалась самобутньо, на основі специфічних, національних традицій.

По-друге, українська політична наука впродовж тривалого часу розвивалась в єдиному руслі з угорським, польським, чехословацьким, російським та радянським державознавством, оскільки українські землі протягом віків перебували у складі різних імперій та держав.

Не викликає заперечень також твердження, що чужі політичні системи суттєво впливали на формування поглядів і концепцій українських мислителів.

По-третє, Україна фактично не мала практики власної державності. Таким чином, за досить короткий термін в Україні вже закладені основи сучасної української політичної науки.

Основні завдання української політології зводяться до наступного:

1) розробка теоретико-методологічних засад української політології;

2) фундаментальне теоретичне обґрунтування сутності й шляхів побудови суверенної, демократичної, правової держави;

3) теоретичне обґрунтування національної демократичної доктрини;

4) вивчення динаміки трансформаційних процесів і модернізації суспільства;

5) створення об'єктивних політичних портретів українських князів, гетьманів, політичних діячів нової та новітньої доби;

6) формування на вітчизняному ґрунті субдисциплін політичної науки (етнополітологи, порівняльної політології, політичної конфліктології, політичної історії, партології та ін.);

7) виокремлення, наповнення змістом і практична апробація основних сегментів прикладної політології.

"Ключовим завданням політології, — відзначив професор Фелікс Рудич, — є навчально-просвітницька діяльність, формування високої політичної свідомості та політичної культури громадян, зокрема — молодого покоління. У цих процесах політологія як навчальна дисципліна має надзвичайно велике значення. Йдеться передусім про поширення політологічних знань по вертикалі, тобто про підготовку професійних політиків, парламентаріїв, працівників державного апарату. Не менш актуальною і такою ж складною проблемою є поширення політичних знань по горизонталі: серед найширших верств населення, учнівської і студентської молоді, усіх соціальних груп, партій, рухів і організацій... Ґрунтовно вивчивши основи політології, випускник, зрештою, має відчути себе повноцінним громадянином, реальним творцем справжньої демократії, має вміти професійно оцінювати реалістичність (чи утопічність) здійснюваної політичної модернізації і тим самим стати на шлях творення політичної філософії життя, формування правової свідомості, активної громадянської позиції..."

<< | >>
Источник: Вегеш М.М.. Політологія. 2008

Еще по теме 1.1.3. Зміст, особливості й завдання української політології:

  1. 1.1. Політологія як система знань про політику. Специфіка і зміст української політології
  2. 9.1. Державна регіональна фінансова політика, її зміст та основні завдання
  3. Зміст та основні завдання державної регіональної фінансової політики
  4. 4.5.4. Особливості та завдання участі України в ЧЕС
  5. Діяльність та погляд М.Грушевського на відродження Української державності
  6. Націоналкомуністична течія української політичної думки
  7. 3.1.3. Напрями підвищення конкурентоспроможності української економіки
  8. Тема 1. Сутність і роль політики та політології як науки у житті суспільства
  9. Політичні трансформації української влади (1991-2007 рр.)
  10. Предмет політології
  11. Політичні ідеї української міжвоєнної еміграції: Дмитро Донцов, В'ячеслав Липинський
  12. Частина 2. Сильні та слабкі сторони української економіки, сприятливі можливості та загрози для економічного прориву
  13. Предмет політології
  14. Структура та функції політології
  15. Методологія політології
  16. 1.2. Основні школи і напрями сучасної політології
  17. Тема 1: Сутність і роль політики та політології як науки в житті суспільства
  18. Цюрупа М.В., Ясинська B.C.. Основи сучасної політології, 2009
  19. Розділ 1. Розвиток політології від найдавніших часів до сьогодення.
  20. 1.2.1. Англосаксонська школа в політології