Економікс і політекономія

На рубежі ХХ ст. виник іще один напрям у політичній економіці, який одержав назву «економікс» і став популярним у другій половині минулого сторіччя. У чому полягає різниця між політекономією і економікс як суспільними науками? У тому, що економікс є одним з напрямів політичної економії як теоретичної економічної науки в широкому смислі, він спеціалізується на дослідженні функціональних зв’язків у економічній системі.
Рідкість виробничих ресурсів і задоволення потреб людей — саме та вісь, навколо якої «крутяться» всі розділи курсу з економікс.

«Економікс досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини» (Макконнелл К. Р., Брю Ст. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика... — С. 18).

Визначений цими авторами предмет економікс є дуже важливим, це не викликає заперечень, і цей бік економічного життя політична економія теж традиційно досліджує з початку свого виникнення. Водночас політична економія в дослідженні особливу увагу звертає на пізнання сутності і ролі в економічному житті соціально-економічних відносин та їх системного функціонування — економічного ладу суспільства (капіталістичного, соціалістичного, соціал-ліберального та ін.). Варто зазначити, що пострадянська політична економія в Україні все більше уваги приділяє глибокому вивченню функціональних зв’язків у економічній системі суспільства, орієнтуючись на здобутки в цій сфері сучасної неокласичної політичної економії.

Завдання вітчизняної політекономії.
З точки зору актуальності можна виокремити основні блоки завдань української політекономії як аналітичної науки і навчальної дисципліни.

1. Дослідження проблем ефективного використання обмежених виробничих ресурсів і управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини, у тому числі й проблем, «що, як, для кого і скільки виробляти?».

2. Розкриття суті і тенденції розвитку соціально-економічних відносин у їх взаємозв’язку з продуктивними силами. Важливо при цьому розкрити і описати перспективну модель економічної формації України.

3. Вивчення системи законів, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ як у ринковій, так і в інших економічних системах, а також дослідження поведінки індивідів та інститутів, що займаються виробництвом, розподілом, обміном і споживанням продукції.

4. Дослідження змісту і стратегічних тенденцій еволюції соціально-економічних систем в останні століття та на рубежі ХХІ ст.

Вивчення цих глобальних проблем вимагає використання в навчальному курсі цивілізаційного методологічного підходу в поєднанні з діалектичним, формаційним і технологічним. Це допомагає більш глибоко і всебічно вивчати закономірності зміни соціально-економічних формацій, пропонувати перспективи розвитку соціально-економічної системи тієї чи іншої країни, групи країн або всього співтовариства
<< | >>
Источник: К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.. Політична економія: Навч. посібник. 2001

Еще по теме Економікс і політекономія:

  1. Нормативна політекономія
  2. Позитивна політекономія
  3. Висновки
  4. 1. Предмет, метод та функції політичної економії. Економічна теорія і економічна політика
  5. Зародження і розвиток політичної економії, її напрями і школи
  6. Контрольні запитання і навчальні завдання
  7. Функції політичної економії
  8. Загальнонаукові методи пізнання
  9. Ринок і його сутність
  10. Закони і категорії політичної економії
  11. Визначення предмета політичної економії
  12. Фактори виробництва та їх взаємодія
  13. Меркантилізм та його сучасні модифікації
  14. Спеціальні (конкретні) методи пізнання
  15. Нагромадження та його норма
  16. Зміст і типи економічного зростання
  17. Походження грошей. роль держави у творенні грошей