<<
>>

Фактори визначення корисності

Щоб зробити висновок щодо факторів, якими визначається корисність благ, необхідно з’ясувати відношення між потребами і засобами їх задоволення. Правило, яке регулює це відношення, формулюється так: чим ширші та інтенсивніші потреби, тобто чим їх більше і чим вони важливіші, і чим менша, з іншого боку, кількість благ, яка призначена для їх задоволення, тим вищими будуть ті ступені потреб, на яких повинно закінчуватися їх задоволення, тим вищою буде гранична корисність.
І навпаки, чим вужче коло потреб, які необхідно задовольнити, чим менша їх важливість і, з іншого боку, чим більший запас матеріальних благ, що є у розпорядженні людини, тим нижчим є той ступінь, до якого доходить задоволення потреб, тим нижчою має бути і гранична корисність таких благ.

Отже, різні речі та послуги, що виробляються в суспільстві, об’єктивно мають неоднакову корисність для людини: одні — більшу, інші — меншу або зовсім незначну. При визначенні корисності речі взагалі не береться до уваги кількісна величина кожного окремого блага, тобто їх запас. Зрозуміло, наприклад, що корисність хліба в десятки разів вища корисності хокейної клюшки.

Проте в реальному житті люди ще керуються і таким явищем, як корисність додаткової одиниці даного блага, і крім того особливу увагу звертають на рідкість (величину запасу) даного блага.

Гранична корисність є дуже важливою і цікавою категорією, вона рухає поведінку, справи людей і управляє мірою задоволення їхніх потреб узагалі і кожного зокрема. Найбільш проста турбота про власний добробут змушує кожну розсудливу людину дотримуватися суворого порядку щодо задоволення своїх потреб. Тільки легковажна людина може всі запаси своїх грошей витратити на задоволення своїх маловажливих потреб, не залишивши нічого для задоволення найважливіших, соціально значимих, невідкладних потреб. Такими простими правилами керуються люди і тоді, коли наявний запас благ скорочується за рахунок одного чи декількох екземплярів. Корисність інших автоматично зростає, блага стають більш цінними, а разом з тим змінюються дії людини щодо використання наявних (зменшених) благ. Так, якщо фермер через засуху одержить менший ніж планувалося врожай зернових та інших культур, то він, щоб не приректи себе на голодну смерть, ту частину врожаю, яка призначалась для худоби та іншої живності, використає на особисте споживання, а частину худоби (або й усю) заб’є чи прирече на голодування.

У політичній економії багато економістів використовують теорію граничної корисності для обґрунтування величини мінової вартості і ціни товарів. Цю проблему граничної корисності буде розглянуто у відповідній темі курсу

<< | >>
Источник: К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.. Політична економія: Навч. посібник. 2001

Еще по теме Фактори визначення корисності:

  1. Сутність граничної корисності
  2. Закон спадної корисності
  3. Максимізація граничної корисності
  4. 2.4. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності
  5. Визначення природи послуг
  6. Визначення предмета політичної економії
  7. 20.2. Лідерство: природа й визначення поняття
  8. 11.1. Депресивні території: поняття та порядок їх визначення
  9. 1.1.1. Предмет курсу: природа та визначення міжнародної економічної діяльності
  10. Методи визначення економічної ефективності від впровадження природозахисних пристроїв
  11. Поняття валюти. Валютний курс і способи його визначення
  12. 2.1. Теорія соціально-технологічної парадигми як методологія визначення пріоритетів економічного розвитку України
  13. Анализ «факторов риска» и «компенсирующих» факторов по кредиту и принятие решения по результатам андеррайтинга
  14. Факторы сближения и факторы противодействия
  15. Современные факторы размещения промышленного производства. Классификация отраслей промышленности в зависимости от доминирующего фактора размещения
  16. Движение факторов производства
  17. 3. Суспільне вирорбництво і його структура. Фактори виробництва
  18. Факторы рыночной конъюнктуры