<<
>>

Становище найманої праці за капіталізму вільної конкуренції

Згідно з положеннями неокласичної теорії заробітна плата найманого працівника повинна дорівнювати його граничному продукту (доходу). Такий підхід до визначення заробітної плати докорінно відмінний від марксистського підходу.
К. Маркс зазначав, що праця найманого працівника на капіталістичному підприємстві складається з двох частин: перша — необхідна праця (V), результат якої привласнюється найманим робітником у формі заробітної плати. «Та обставина, що для підтримання життя робітника на протязі 24 годин досить половини робочого дня, анітрохи (підкреслено нами. — К. К.) не перешкоджає тому, щоб робітник працював цілий день» (Маркс К. Капітал. Т. 1. — К.: Держполітвидав України, 1954. — С. 195). За другу половину робочого дня робітник створює додатковий продукт (m), який Маркс назвав додатковою вартістю, що її капіталіст без еквівалента привласнює. На цій теоретичній основі К. Маркса і його послідовники розкривають зміст капіталістичної експлуатації трудящих. Таким чином, було підведено теоретичну базу, що законом капіталізму є експлуатація найманої праці.

Проте з принципово правильного теоретичного положення неокласиків, що в умовах конкуренції заробітна плата дорівнює граничному продукту праці, ще не випливає, що нібито експлуатація найманої праці за капіталізму вільної конкуренції не можлива. Історія свідчить, що це далеко не так.

Чому? Тому що за системи капіталізму вільної конкуренції вона виступала як досконала на ринках продуктів, засобів виробництва та капіталів. Що ж стосується ринку праці, то тут конкуренція за капіталізму вільної конкуренції скоріше виступала як недосконала. Практично вона (недосконала конкуренція) приводилася капіталістичним класом в дію шляхом застосування монопсонії: це ринок, на якому є лише один покупець товару, послуги, ресурсу, праці.

Капіталістичний клас відносно робітничого класу виступав на ринку праці як володар, який диктує умови праці, в тому числі і величину оплати праці. Графічно це показано на рис. 21.1.



Заробітна плата за досконалої конкуренції 
на ринку праці і за капіталістичної монопсонії



Рис. 21.1 Заробітна плата за досконалої конкуренції на ринку праці і за капіталістичної монопсонії

Якби конкуренція була на ринку праці між найманими робітниками і капіталістами-підприємцями досконалою, то заробітна плата робітників дорівнювала б конкурентній заробітній платі Wg, яка еквівалентна альтернативній вартості робочої сили як ресурсу. Але капіталіст, користуючись владою на ринку праці, застосовує монопсонію, тобто вводить заробітну плату нижче конкурентного рівня, скажімо, на рівні Wm.

Розглянемо соціально-економічні наслідки капіталістичної монопсонії на ринку праці
<< | >>
Источник: К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.. Політична економія: Навч. посібник. 2001 {original}

Еще по теме Становище найманої праці за капіталізму вільної конкуренції:

  1. Ознаки капіталізму вільної конкуренції
  2. Сутність капіталізму вільної конкуренції
  3. 21.1. Економічна система капіталізму вільної конкуренції: сутність і етапи розвитку
  4. Економічна рента і експлуатація найманої праці
  5. Система найманої праці
  6. Завдання 4.1.3.3.: Удосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та подальша гармонізація українського законодавства з питань конкуренції із законодавством ЄС.
  7. Сутність монополістичного капіталізму
  8. 4.3.3. Зона вільної торгівлі в рамках СНД
  9. 4.1.3. Розвиток конкуренції на внутрішньому ринку
  10. 21.3. Економічна система монополістичного капіталізму
  11. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУЧАСНОГО КАПІТАЛІЗМУ
  12. Процес зародження капіталізму як принципово нової економічної формації
  13. 22.5. Еволюція і перспективи розвитку сучасного капіталізму
  14. 21.2. Об’єктивні основи та шляхи виникнення і розвитку капіталізму
  15. Форми конкуренції і моделі ринків