<<
>>

Суб’єкти та об’єкти власності

Відносини власності, як видно, виникають лише за наявності принаймні двох суб’єктів. Славнозвісний Робінзон Крузо не був власником, хоч мав певні речі у своєму вжитку, бо ні з ким було вступати у відносини їх відчуження.
І коли випадок послав йому П’ятницю, він чинить просто: позбавляє П’ятницю прав економічної відособленості та юридичної самостійності, роблячи його членом єдиної сім’ї. Цим нехитрим актом Робінзон знищує саму умову появи власності.

Звичайно, робінзонада — економічний курйоз. Сучасне виробництво — колективне, і того, що міг собі дозволити запопадливий острів’янин — знищити відносини власності, — не можна досягти в суспільному виробництві за певних його умов. Щоправда, власність як відносини відчуження—присвоєння може зникнути і в суспільному виробництві. Це можливе тоді, коли всі члени такого суспільства однаковою мірою споживатимуть разом добутий продукт, тобто коли спільне виробництво закінчується не відособленим присвоєнням і споживанням суспільного продукту, а сумісним.

Так велося в прадавній первісній общині, де за обмежених матеріальних благ вони розподілялись рівномірно для підтримки життя кожного члена. Тут ніхто ні в кого не відчужував спільно надбане, а споживали всі громадою. Тому й не існувало власності в їх розумінні. Так може трапитись і тоді, коли цивілізація сягне рівня наддостатку матеріальних благ і зникне необхідність відокремленого привласнення. До речі, К. Маркс убачав протиставленість епохи комунізму світові приватної власності у протилеж- ності між наявністю власності та її відсутністю. Таке порівняння подібне до того, що якби в нашому світі існував лише один колір, наприклад зелений, то ми не мали б поняття про кольори.

Для виникнення відносин власності потрібно, щоб були контрагенти цих відносин, тобто люди, речі та послуги, з приводу яких можуть виникати відносини між людьми щодо їх привласнення. Отже, відносини власності повинні характеризуватись суб’єктами та об’єктами.

Суб’єкти власності — це індивіди, фізичні особи, які в процесі відчуження—привласнення матеріальних благ і послуг можуть вступати між собою у відносини з цього приводу. Це, як правило, юридично самостійні, економічно відособлені учасники суспільного виробництва — окремі працівники, трудові колективи та державні установи і відомства (наприклад, армія, державні заповідники) тощо.

Об’єктами власності може служити все розмаїття національного багатства, включаючи землю з її надрами, водний і повітряний простір, а також твори інтелектуальної праці. (Див.: Корнієнко В. Суспільна власність як стратегічна мета // Економіка України. — 1993. — №1.)
<< | >>
Источник: К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.. Політична економія: Навч. посібник. 2001
Помощь с написанием учебных работ

Еще по теме Суб’єкти та об’єкти власності:

  1. Об’єкти, суб’єкти та головні важелі державного регулювання економіки
  2. 8.1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти
  3. Суб’єкти та об’єкти товарних відносин
  4. ЦІЛІ, ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ
  5. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти
  6. 22.1. Об'єкт, суб'єкт і завдання управління персоналом
  7. Екологічна експертиза. Об’єкти та суб’єкти експертизи
  8. 11.1. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин
  9. 12.1. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки
  10. Суб’єкти міжнародної економічної діяльності України
  11. Міжнародна економічна діяльність: сутність, особливості та суб’єкти
  12. Тема 3.7. Держава - суб'єкт політики, інститут політичної системи суспільства
  13. 2.11.3. Суб’єкти міжнародного туризму, специфіка їх цілей та діяльності
  14. 2.15.1. Транснаціоналізація в підприємницькій сфері: суб’єкти та функціональна специфіка
  15. 2.15.1. Транснаціоналізація в підприємницькій сфері: суб’єкти та функціональна специфіка
  16. 1. Громадянське суспільство як суб’єкт міжнародної співпраці
  17. 4.1.5. Оптимізація структури державного сектору економік, підвищення ефективності управління об’єктами державної власності
  18. Людина як суб'єкт політики та основні параметри її діяльності