<<
>>

Цінні папери як форма забезпечення кредиту

Основна маса кредитів надається банками під забезпечення. Всі форми забезпечення кредиту (майно, зобов’язання) повинні задовільняти таким вимогам:

¾ висока ліквідність, тобто можливість активів до конвертування у грошову форму;

¾ здатність до тривалого зберігання (як мінімум протягом періоду кредитування);

¾ стабільність цін на заставне майно;

¾ низькі витрати на зберігання і реалізацію застави.

Формами забезпечення кредитів можуть виступати цінні папери.

Перед видачею позики під цінні папери банку необхідно врахувати ряд факторів: можливість реалізувати заставу, кредитоспроможність емітента та інші. Надаючи позики під цінні папери, банк здійснює періодичні перевірки з метою з’ясування можливості реалізації цінних паперів у разі необхідності. Він також перевіряє фінансовий стан емітента і ринкову вартість заставлених цінних паперів. Крім того, банк повинен переконатись у тому, що отримані кошти будуть використанні на виробничо-господарські потреби, а не для придбання нових цінних паперів, що пов¢язано з обмеженням біржової спекуляції позичальників та пониженням ризику їх банкрутства. Банк повинен бути впевнений, що дані цінні папери можна передавати в інші руки. Ще один важливий фактор ¾ власність на цінні папери. Якщо цінні папери належать одночасно двом особам, то позику можна оформлювати лише в разі, коли обидві ці особи погодяться на пердачу їх під заставу.

Витрати на зберігання цього виду застави незначні, оскільки, як правило, цінні папери зберігаються на спеціальному рахунку депонування цінних паперів. Нескладна і вартісна оцінка заставленого майна. Узв¢язку з тим, що вимірювання вартості цінних паперів відбувається тільки на фондовій біржі, банку досить просто оцінити їх заставну вартість. Вона визначається дещо нижчою за біржовий курс перш за все на підставі можливих коливань курсу.

Банки можуть використовувати цінні папери, що перебувають у їхній власності, як предмет застави, тобто як предмет забезпечення своїх зобов'язань за угодами при одержанні кредиту (рефінансування) від Центрального банку або на міжбанківському ринку. У світовій банківській практиці застава цінних паперів є однією з найпоширеніших форм забезпечення повернення кредиту, що пояснюється наявністю розвинутого фондового ринку й особливими властивостями цінних паперів як предмета застави, наприклад здатністю до тривалого зберігання, мінімальними витратами на зберігання.

Застава цінних паперів оформляється договором про заставу або заставним зобов'язанням. Власник цінних паперів (у даному випадку банк-позичальник) у відносинах застави є заставодавцем. Передача цінних паперів заставодержателю (банку-кредитору) не означає, що йому переходить право власності. При виконанні своїх зобов'язань перед заставодержателем право власності на цінні папери залишається за заставодавцем. Згідно з законодавством заставодержатель (кредитор) має право в разі невиконання заставодавцем (позичальником) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення претензій із вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Заставні операції банків не мають самостійного значення. Вони є похідними від кредитних операцій і здійснюються банками для гарантування своєчасного і повного погашення кредиту.

Цінні папери як предмет застави повинні задовольняти певні вимоги: належати заставодавцю, бути ліквідними, їхня вартість має перевищувати суму позички і нарахованих процентів. Маржа, тобто різниця між вартістю заставлених цінних паперів і позичкою, що надана під цінні папери з урахуванням процентів, залежить від якості цінних паперів. У світовій банківській практиці найвищий рейтинг якості мають державні цінні папери, зважаючи на їхню надійність, ліквідність і визначеність. Розмір позички може досягати 90% від вартості заставлених державних цінних паперів, тобто маржа може становити близько 10%.

При використанні для застави корпоративних цінних паперів береться до уваги, чи обертаються вони на біржі. Цінні папери, що котируються на біржі, оцінюються, як правило, вище, ніж ті, що не котируються, тому маржа при їх використанні під заставу буде нижчою.

Згідно з нормативними документами НБУ операції РЕПО поділяються на три види залежно від терміну дії і порядку встановлення процентної ставки:

• нічне РЕПО. Термін дії становить один день. Процентна ставка є фіксованою на весь період проведення операції;

• відкрите РЕПО. Термін операції в угоді не визначається. Кожна зі сторін угоди може вимагати виконання операції РЕПО, але з обов'язковим повідомленням про завершення операції. Процентна ставка не є фіксованою;

• строкове РЕПО. Термін операції визначається в угоді. Ставка є постійною протягом усього терміну проведення операції.

Національний банк може здійснювати операції РЕПО з купівлі-продажу державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з комерційними банками, так і проведенням тендера заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО. У другому випадку НБУ через свої регіональні управління не пізніше ніж за тиждень до проведення тендера надсилає повідомлення із зазначенням дати та умов його проведення. Комерційні банки, які бажають взяти участь у тендері, подають заявки, в яких пропонують свої умови, зокрема стосовно ціни в першій і другій частині операції. Після закінчення тендера НБУ наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який виграв тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти договір на здійснення операції РЕПО. В договорі передбачаються термін, сума, ціна і перелік державних цінних паперів, які беруть участь в операції РЕПО; зобов'язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом, яке має кореспондуватись із зобов'язанням купити ці державні цінні папери із зворотним продажем, і порядок установлення процентного доходу.

При проведенні операцій РЕПО визначається дві ціни: ціна продажу цінних паперів і ціна їх зворотного викупу. Орієнтиром при визначенні ціни продажу в першій частині операції РЕПО може бути середньозважена ціна того аукціону, на якому були придбані цінні папери, що є предметом угоди. Ціна зворотного викупу цінних паперів, тобто ціна в другій частині операції РЕПО, визначається в результаті торгів між учасниками угоди.

Операції щодо обліку облігацій за угодами РЕПО здійснюються у депозитарії Національного банку. Банк-продавець надає Депо-розпорядження, на підставі якого депозитарій здійснює блокування облігацій. Повідомлення про блокування подається банку-покупцю. Після надходження повідомлення покупець переказує кошти на рахунок продавця облігацій. При зворотному викупі після надходження повідомлення про перерахування коштів у депозитарії здійснюються операції з розблокування облігацій.

<< | >>
Источник: Контрольная работа. Банківські операції. 2012

Еще по теме Цінні папери як форма забезпечення кредиту:

  1. Цінні папери як форма функціонування фіктивного капіталу
  2. 10.4. Цінні папери як фіктивний капітал сфери обігу. Фондові біржі
  3. Банковская форма кредита и его особенности. Виды кредитов
  4. Международный кредит. Сущность. Функции. Форма
  5. Международный кредит - это форма движения ссудного капитала на условиях… (укажите не менее двух вариантов ответа)
  6. 12.2. Проценти по цінним паперам
  7. 12.6. Требования к обслуживанию кредитов с переменной ставкой процента и индексируемых кредитов
  8. Методологические основы анализа функции кредита. Законы кредита
  9. 10.1. Необходимость, сущность и функции кредита. Роль ссудного капитала в формировании кредита
  10. Кредит. Кредитная сделка. Стадии движения кредита
  11. 10.2. Необхідність та сутність кредит. Роль кредиту в розвитку економіки
  12. Теорії кредиту. Необхідність, суть та функції кредиту
  13. Економічні межі кредиту. Взаємозв'язок кредиту і грошей