<<
>>

Банкнота

Банкнота — це вексель на банкіра. Спочатку банкнота ви­пускалася у вигляді особливих векселів, які часто мали вигляд розписки торговців грошима за здане на збереження золото.

Піз­ніше їх випускають комерційні банки нерідко під заставу вексе­лів. Це вексельне забезпечення банкнот і стало однією з причин банкнотної емісії.

Банкнота як вексель на банкіра користувалась у комерсантів більшою довірою, ніж вексель, тому що банки були більш платоспроможні, ніж окремий векселедавець. Поширенню банкнот сприяло й те, що банкноти забезпечувалися золотом та іншими активами банку і вільно обмінювалися на золото за першою ви­могою пред'явника.

Виникнувши як вексель на банкіра і виступаючи такою ж фо­рмою кредитних грошей, як і комерційний вексель, банкнота, однак, відрізняється від векселя. Різниця між ними така:

— На відміну від векселя, поява якого на світ була пов'язана з конкретною угодою, банкнота, як правило, такого зв'язку не мала. Вона виникла у зв'язку з заставою векселів і тому відбива­ла своєю появою певну сукупність товарних угод.

—Якщо вексель був терміновим борговим зобов'язанням, то банкнота — безстроковим борговим зобов'язанням і тому набу­вала властивостей загальної обмінюваності.

—Як правило, банкноти випускалися купюрами різної варто­сті, а це робило їх більш зручними для обігу порівняно з комер­ційними векселями, суми боргу за якими завжди були пов'язані з розміром угоди і включеної в неї плати за кредит.

Ці особливості сприяли поширенню банкнот і використанню їх як засобу обігу і платежу. Одночасно вони були засобом переказу грошового капіталу з однієї країни в іншу. Отже, банкнота вже на початку свого існування виконувала функції грошей, але від паперових грошей банкнота відрізнялась деякими особливос­тями.

По-перше, на відміну від казначейських білетів (паперових грошей, які випускались Міністерством фінансів), банкноти випускались будь-яким комерційним банком.

По-друге, банкноти забезпечувалися золотом та активами ба­нку і вільно обмінювались на золото, а казначейські білети такого забезпечення й обміну не мали.

По-третє, на відміну від паперових грошей, що випускались державою і мали примусовий характер обігу, банкнота такого характеру обігу не мала.

З розвитком товарного обміну наявність великої кількості банкнот, що випускалися різними банками та їх часткове знецінювання у зв'язку з банкрутством окремих банків, стали гальму­вати подальший розвиток товарного виробництва. Тому посту­пово банкнотна емісія стала зосереджуватися в одному банку. Цей процес, як правило, збігався з виникненням центральних ба­нків, котрим держава передавала право регламентації банкнотної емісії, а потім і монопольне право на їх випуск.

Зосередження емісії в центральному банку сприяло певній трансформації цієї форми кредитних грошей у паперові гроші. Це знайшло свій відбиток у тому, що банкноти, які випускалися центральним банком, як і казначейські білети, набувають примусового характеру обігу (ними виплачується, наприклад, заробітна плата) і широко використовуються в роздрібному товарообігу.

Усталеність обігу банкнот, що випускалися в обіг централь­ними банками, підтримувалась їх вільним обміном на золото. Це, у свою чергу, не вимагало повного забезпечення всіх банкнот зо­лотом. Тому певна частина банкнот випускалася без золотого забезпечення. Цю частину банкнотної емісії називають фідуціар-ною (від лат. fiducia — угода, заснована на довірі).

Розміри фідуціарної емісії в різних країнах визначалися по-різному. Так, наприклад, в Англії відповідно до закону 1844 р. (акт Р. Пілля) встановлювався абсолютний розмір фідуціарної емісії, що дорівнював 14 млн фунтів стерлінгів. Кожна випущена понад цей ліміт банкнота мала бути забезпечена золотом на 100 %. Після грошової реформи 1925—1928 pp. в країні було вве­дено золотозлитковий стандарт, під час якого за 400 тройських унцій— 12,4 кг золота — віддавали 1700 фунт, стерлінгів і вод­ночас розмір фідуціарної емісії збільшили до 260 млн фунт, стер., при цьому казначейство за умови досягнення відповідного пого­дження з банком Англії могло змінювати її розміри. З 1931 p..

коли Англія відмінила золотозлитковий стандарт, уся емісія ста­ла фідуціарною.

У Франції, відповідно до закону 1870 p., встановлювалися аб­солютні розміри емісії банкнот, а вже всередині її банк Франції самостійно встановлював розміри фідуціарної емісії. В Росії, на підставі закону 1897 p., випуск банкнот на суму 600 млн руб. на 50 % забезпечувався золотом. Для вказаних цілей Держбанк Росії отримав розмінний фонд обсягом 862,5 млн руб. золотом. Емісія банкнот понад цю суму мала бути на 100 % забезпечена золотом. Цей ліміт протримався до серпня 1914 p., коли розмір фідуціар­ної емісії збільшили до 1500 млн. рублів, а розмін банкнот на зо­лото був припинений.

Узагальнюючи різні способи визначення розмірів фідуціарної емісії, слід підкреслити, що в їх основі лежало обмеження банк­нотної емісії. Теоретично це базувалось на поглядах представни­ків так званої «Грошової школи», які дотримувались кількісної теорії грошей і побоювались надлишку платіжних засобів у разі відсутності обмежень на емісію банкнот. Представники цієї шко­ли (Г. Норман, X. Клей, С. Оверстон та ін.) вважали, що регламе­нтація банкнотної емісії буде унеможливлювати кризові явища в економіці.

Погляди представників «Грошової школи» були домінуючими у XIX ст. Але поряд з цим теоретичним напрямком існував ін­ший, який отримав назву «Банківської школи». Його найбільш відомими представниками були Т. Тук (1774—1858 рр.) і Д. Фуллартон (1780—1849 pp.), які були супротивниками жорст­кого обмеження випуску банкнот і критикували акт Р. Пілля (1844 p.). Позитивним у цьому напрямку наукової думки було те, що зняття обмежень на фідуціарну емісію сприяло б підвищенню еластичності банкнотного обігу, а відтак, і розвитку кредитних відносин. Проте банкнотна емісія не має своїх внутрішніх обме­жень і це могло б призвести до надлишкової емісії платіжних за­собів з усіма негативними наслідками цього явища.

З розвитком товарного і грошового обігу співвідношення між забезпеченою золотом емісією банкнот і незабезпеченою (фіду­ціарною) емісією змінювалося в основному в напрямку збіль­шення частки фідуціарної емісії, а з остаточним припиненням обмі­ну банкнот на золото, після Великої депресії (1929—1933 pp.) вся емісія стала фщуціарною. Проте зв'язок емісії банкнот із золотом ще довгий час зберігався, хоча він і був у цілому формальним, оскільки банкноти на золото вже не обмінювалися. Так, напри­клад, банки—члени Федеральної резервної системи США до 1945 року зобов'язані були мати золотий запас у розмірі не мен­ше 40 % номінальної вартості банкнот. Після 1945 року ця вимо­га була зменшена до 25 %, але ще довго зберігалася, і тільки в 1968 р. була остаточно скасована.

Припинення обміну банкнот на золото стало ще одним важ­ливим моментом на шляху перетворення їх у паперові гроші, які з моменту свого виникнення не обмінювалися на золото. У су­часних умовах банкноти, власне, — це паперові гроші. Процес їх трансформації відбувся в більшості країн ще до початку Другої світової війни, а збереження розподілу грошових знаків на банкноти і казначейські білети (наприклад, у колишньому СРСР це мало місце практично до моменту його розпаду) було даниною традиції, що відзеркалювала складну природу становлення папе­рових грошей. Проте в деяких країнах (США, Індія, Індонезія) поряд з випуском банкнот зберігається і випуск казначейських білетів.

В Україні з моменту її становлення як незалежної держави, національна грошова одиниця вже не має навіть цього формального розподілу на казначейські білети та банкноти.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Банкнота:

  1. Кредитные деньги
  2. 4. НАЛИЧНОЕ ДЕНЕЖНОЕ ОБРАЩЕНИЕ: ПОНЯТИЕ, УЧАСТНИКИ, ЗНАЧЕНИЕ, ОРГАНИЗАЦИЯ
  3. 11. Понятие денежного обращения. Кредитные средства обращения: банковское обращение
  4. §2. Пассивные операции центральных банков
  5. 3. ВИДЫ ДЕНЕГ: ДЕЙСТВИТЕЛЬНЫЕ И ЗНАКИ СТОИМОСТИ
  6. Переход на евро стран Европейского Союза
  7. ТЕСТЫ
  8. Налично-денежная эмиссия
  9. Заместители действительных денег
  10. 10. ДЕНЕЖНАЯ СИСТЕМА И ПРИНЦИПЫ ЕЁ ОРГАНИЗАЦИИ
  11. 8.5. ДЕНЕЖНАЯ МАССА В ОБРАЩЕНИИ И ЕЕ АГРЕГАТЫ. ПОНЯТИЕ ДЕНЕЖНОЙ СИСТЕМЫ
  12. § 1. Характеристика законов денежного обращения
  13. Походження кредитних грошей та їх форми
  14. 8.1. ЧТО ТАКОЕ ДЕНЬГИ?
  15. Особенности развития банков в Германии, Нидерландах, Великобритании
  16. Зарождение теории денег
  17. §2. Современная денежная система промышленно развитых стран