<<
>>

Довірчі товариства як форма небанківських кредитних інститутів

Довірчі товариства (їх ще називають трастовими компані­ями від англійського слова trust — довіряти) — товариства, що здійснюють управління майном, грошима, або цінними паперами, чи правами за дорученням власника.

Історія виникнення довірчих товариств починається з глибини століть, а саме становлення цього інституту пов'язано перш за все з розвитком відносин власності. Перші довірчі товариства з'являються в середньовічній Англії. У XII—XIII ст. в Англії за­можні громадяни часто віддавали монастирям і церквам у вигля­ді пожертви своє майно, гроші, нерухомість, землі.

Оскільки мо­нахи, як правило, не мали права володіти якимось майном, то воно передавалось в управління Радам громадян, які були фор­мальними власниками. У дійсності цим майном розпоряджались монахи. Головним багатством була земля і процес передачі землі монастирям привів до того, що з розвитком феодалізму церква перетворилась у великого землевласника. Наприклад, в Англії до кінця XIII ст. значна частина земель навколо Лондона перейшла в управління монастирів.

Інститут довірчих (трастових) товариств набув в Англії знач­ного розвитку. Останнє знайшло своє вираження як у появі нових суб'єктів довірчих операцій в особі не тільки монахів, а й корпо­рацій торговців та ремісників, так і в удосконаленні законодавст­ва, що регулювало ці відносини. Воно досягло в Англії значного рівня і стало базою для становлення відповідного законодавства в багатьох європейських країнах.

функціонування довірчого товариства передбачає досить складну сукупність відносин, що складаються між головними діючими осо­бами, які укладають трастову угоду. До них належать:

• Довіритель (принципал) — фізична, або юридична особа, яка є власником капіталу і передає його в управління довіреній особі (управляючому, або менеджеру) для його використання на певних умовах.

• Довірена особа — фізична або юридична особа, яка на певних, зазначених в угоді, умовах бере в управління майно довірителя.

• Бенефіціар — третя особа, на користь якої здійснюється управління майном, якщо довіритель приймає таке рішення.

Формою організації відносин між довірителем і довіреною особою є трастова угода, основний зміст якої стосується як обов'язків і відповідальності довіреної особи, так і прав та приві­леїв довірителя.

Довірчі товариства, що виникли в середні віки, поступово ста­ли відігравати помітну роль в організації суспільного виробницт­ва. Вирішальним фактором цього розвитку стало подальше вдос­коналення відносин власності, розвиток підприємництва та ускладнення форм його організації.

Еволюція відносин власності знайшла свій прояв, насамперед, у подальшій персоніфікації прав власника, що генетично призве­ло до зміцнення інституту спадкоємства, а це, у свою чергу, ста­ло базою розвитку довірчих товариств. Збереження, а з часом і примноження майна, що передавалось у спадщину, ставало ви­значальною функцією трастів.

З іншого боку, розвиток підприємницької діяльності теж при­водив до помітного поширення трастових послуг. Водночас ускладнення підприємницької діяльності вимагало й подальшого вдосконалення трастових операцій, оскільки в управління часто приймалось не просто майно, а цілі виробничі комплекси зі сво­єю спеціалізацією та особливостями свого становища на ринку.

Загальному поширенню і ускладненню трастових послуг сприяв і подальший розвиток ринкової економіки, важливою ознакою якої стала поява пенсійних фондів, страхових компаній та інших подібних їм установ.

Вони посилили необхідність трастових опе­рацій, оскільки трасти вже раніше були пов'язані не тільки з управлінням майном, а й з управлінням фінансами.

У сучасних умовах довірчі товариства за своїм загальним фу­нкціональним призначенням націлені на ефективне використання майна, його фінансових форм, зменшення ризиків підприємниць­кої діяльності та вдосконалення інвестиційного процесу.

Загальна спрямованість діяльності довірчих товариств дає можливість класифікувати трасти залежно від ступеня свободи довіреної особи відносно об'єкта, який передано в управління, • тому всі трасти ділять на активні й пасивні.

Активний траст — це довірче товариство, котре може зміню­вати форму майна, переданого йому в управління без додаткової (попередньої) згоди довірителя.

Пасивний траст або виключає таку можливість узагалі, або передбачає отримання відповідної згоди довірителя.

Трастові операції досить різноманітні, але в цілому їх можна об'єднати в такі групи:

— персональні трастові послуги, що надаються окремим гро­мадянам;

— трастові послуги, що надаються у сфері безпосередньої під­приємницької діяльності;

— послуги, що надаються пенсійним та іншим фондам для максимізації їх доходів.

Залежно від загального спрямування управління, яке здійснює довірче товариство, у світовій практиці виділяють два типи трастів — загальні і підприємницькі.

Загальні трастові компанії спеціалізуються на об'єднанні ко­штів дрібних власників. Ці операції досить складні щодо органі­зації і значні за витратами, оскільки управління невеликими капі­талами вимагає додаткових витрат. Через це трастові послуги інколи можуть бути й збитковими для довірчого товариства (на­приклад, для банку), якщо останній надав трастові послуги, дба­ючи про найбільш широкий спектр своїх послуг для клієнтів. Зменшення витрат на індивідуальні трастові операції стало мож­ливим на початку XX ст., коли набув поширення метод об'єд­нання майна і коштів індивідуальних довірителів в один загаль­ний траст.

Підприємницькі трасти відрізняються від загальних тим, що в управління передається виробничий комплекс. Мета такого трас­ту — управління підприємством для його збереження та підви­щення рівня ефективності його функціонування. Він викликаний до життя потребою збереження бізнесу в умовах, що тимчасово не дозволяють власнику організувати таке управління самостійно (наприклад, унаслідок неповноліття спадкоємця). Важливою при­чиною появу й дії таких трастів є бажання пасивних власників забезпечити ефективне управління своїм капіталом.

Умови, що спричинили появу підприємницьких трастів, не обмежуються тільки переліченими моментами. Досить часто це наслідок особливостей тієї чи іншої ситуації, яка складається в конкретній країні. Так, наприклад, у 40-і роки XX ст. у США для корпорацій була введена заборона на операції з комерційною власністю. Це викликало створення довірчих товариств, які й брали на себе ці операції. Такою причиною можуть бути спеціа­льні умови, в які може потрапити підприємство на тому чи ін­шому етапі свого розвитку, наприклад умови, що пов'язані з не­обхідністю управління на етапі реконструкції підприємства, зміни структури його виробництва через загрозу банкрутства і т. ін.

Трастові операції, як правило, здійснюються спеціалізованими трастовими компаніями, котрі спеціалізуються на управлінні окремими видами майна або здійснюють свою діяльність в окре­мих галузях економіки. Окрім власне трастових компаній, трас­тові послуги надають і банки. Ці операції, як правило, відрізня­ються від послуг спеціалізованих трастових компаній.

Різниця насамперед у тому, що банк надає ті трастові послуги, які за сво­їм характером найбільш близькі до основного спектра послуг, що надаються цією установою. Конкретно це може бути зберігання цінних паперів, ведення бухгалтерських записів клієнта, отри­мання від імені клієнта платежів, купівля чи продаж цінних па­перів, консультування і т. ін.

В Україні до початку 1993 р. не було спеціального норматив­ного акта, який би визначав статус і функції довірчих товариств. Виникнення різних товариств, що використовували у своїй назві визначення «довірче товариство» і займались широким спектром послуг для фізичних та юридичних осіб, відбувалося згідно з За­конами України «Про підприємництво» та «Про підприємство».

Регламентація і певне упорядкування діяльності довірчих то­вариств почалася з 1993 р., коли Кабінетом Міністрів України було прийнято Декрет «Про довірчі товариства». Відповідно до нього предметом діяльності довірчого товариства є представни­цька діяльність з грошовими коштами, цінними паперами та ін­шими документами. Довірче товариство, згідно з цим докумен­том, має бути організоване тільки у формі товариства з додатко­вою відповідальністю, а додаткова відповідальність визначалася внеском, який дорівнював п'ятикратному внеску учасника довір­чого товариства. Ці операції могли здійснюватись як для фізич­них, так і для юридичних осіб.

Особливості діяльності довірчих товариств в Україні насам­перед у початковий період їх становлення та функціонування обумовлені загальною специфікою ринку в Україні. З одного боку — це недосконалість правової бази, яка б регламентувала тра­стові операції, а з другого — відсутність у переважної маси населення майна (як рухомого, так і нерухомого) і цінних паперів, які б могли стати основою розвитку широкого спектра довірчих опе­рацій. За часів Радянського Союзу десятиліттями насаджувався певний стереотип поведінки індивіда, який обмежував накопи­чення майна, не говорячи вже про цінні папери, яких просто не було, і землю, яка не могла бути об'єктом купівлі-продажу.

В цих умовах були поширені операції щодо залучення в управління грошових коштів населення. їх популярність поси­лювалась бажанням населення хоч якось захистити свої доходи від знецінення в умовах гіперінфляції. Така «спеціалізація» дові­рчих товариств у поєднанні з недосконалістю правової бази і новизною цих операцій для населення створила сприятливі умови для широкомасштабних зловживань довірою наших громадян. Хвиля банкрутств довірчих товариств, яка пройшла по Україні, підтвердила цей факт і надовго сформувала негативний імідж трастовим компаніям та їх операціям.

З огляду на це уряд України вжив деяких заходів, що були спрямовані на посилення контролю за діяльністю довірчих това­риств і захист інвесторів від зловживань з боку нечесних людей і шахраїв. Але цього було явно замало. Вирішальний напрям від­новлення довіри населення до інституту довірчих товариств і за­безпечення йому відповідного місця в системі небанківських фі­нансово-кредитних установ лежить у площині прийняття досконалих нормативних актів, що були б здатні створити нор­мальну правову базу для їх функціонування.

Перспектива розвитку трастових компаній у нашій країні, без­сумнівно, є. Вона пов'язана не тільки з тими фундаментальними та об'єктивними процесами, що властиві ринковій економіці і знаходять своє вираження в розвитку відносин власності, підпри­ємництва і зростання доходів населення, але й у специфіці умов, що складаються в Україні в перехідний до ринку період. До та­ких умов можна зарахувати поступовий розвиток ринку цінних паперів, зокрема, досить широке використання населенням при­ватизаційних цінних паперів. Становлення цього сектору фінан­сового ринку в умовах новизни даного явища для громадян на­шої держави відкрило певний простір для діяльності довірчих товариств. Закінчення сертифікатної приватизації не згорнуло цю перспективу, бо в Україні продовжується процес приватизації. А дрібні і середні підприємства, що переходять у власність індиві­дуальних та колективних власників, потребують кваліфікованого управління, яке далеко не завжди можуть забезпечити нові гос­подарі, котрі, як правило, не мають достатнього досвіду органі­зації господарської діяльності в умовах ринку.

Потреба в трастових компаніях пов'язана із вступом України до COT, адже це помітно посилює конкуренцію, а наші підпри­ємства дуже часто ще не готові до цих нових викликів часу.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Довірчі товариства як форма небанківських кредитних інститутів:

  1. Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україні
  2. Сутність і основні функції небанківських кредитних установ
  3. Акціонерні товариства (корпорації).
  4. Політичні і правові ідеї Кирило-Мефодіївського товариства
  5. Завдання 4.1.4.1.: Створення сприятливих умов для діяльності інститутів громадянського суспільства
  6. ІІІ. МІСЦЕ І РОЛЬ СУСПІЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ В УДОСКОНАЛЕННІ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
  7. Специализированные кредитные организации (финансово-кредитные институты)
  8. Запровадження ефективного механізму державної підтримки діяльності інститутів громадянського суспільства
  9. 1. Передумови формування інститутів громадянського суспільства в країнах ЦСЄ.
  10. Бюро демократичних інститутів та прав людини ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ 26 березня 2006 року
  11. V. ЗАГАЛЬНЕ І ОСОБЛИВЕ В СТАНОВЛЕННІ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ ТА ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В КРАЇНАХ СНД І БАЛТІЇ