<<
>>

Грошовий обіг і його структура

У попередній темі розглянуто, як у процесі свого розвитку гроші пройшли великий еволюційний шлях від примітивної фо­рми у вигляді випадкового товару до блискучої форми грошей з благородних металів, а згодом і до паперових грошей.

Поряд з розвитком самих грошей відбувався процес удосконалення й са­мого руху грошей, тобто їх обігу. Якщо спочатку рух товару і рух грошей були єдиним нерозривним актом, то згодом ці проце­си дещо відокремлюються один від одного. З одного боку, має місце рух товарів, а з іншого — рух грошей. Сфера виробництва і сфера грошового обігу набувають певної незалежності і кожна з них має свою власну логіку і свої закономірності розвитку.

Проте кінцевим призначенням грошової сфери є обслугову­вання товарного обігу, тому певна відокремленість цих сфер є лише однією стороною. Другою стороною виступає їх нерозрив­на єдність, їх тісний взаємозв'язок, без якого неможливе функці­онування сучасної ринкової економіки. Ця єдність виробничої і грошової сфери стає дедалі тіснішою, а їх взаємодія, в якій вона реалізується, поступово ускладнюється. При цьому взаємозв'язок між сферами здійснюється постійно, бо постійним є процес сус­пільного відтворення. Отже, рух грошової маси, що обслуговує суспільне виробництво, є безперервним.

Безперервний рух грошей, що відбувається у суспільному ви­робництві, називають грошовим обігом. Він здійснюється між усіма суб'єктами виробництва. До них належать домашні госпо­дарства, підприємства, фірми, установи, населення і держава в особі своїх організаційних структур. Особливе місце за своїм значенням і за роллю в організації грошового обігу мають фінан­сові посередники. Це банки, небанківські кредитні установи й інші посередники, головною функцією яких виступає акумуляція тимчасово вільних коштів, які є в суспільстві, і надання їх у тимчасове користування тим, хто має в них потребу, на умовах плат­ності, терміновості і повернення.

Від рівня розвитку цього суб'єкта грошового обороту багато в чому залежить не тільки безперервність руху грошей, а й динамізм і рівень розвитку са­мого суспільного виробництва. Жоден суб'єкт ринкової економі­ки не спроможний реалізувати свої завдання і досягти мети без використання грошей, тобто поза грошовим обігом.

Грошовий обіг, як правило, розглядають на двох рівнях: на мікрорівні і на макрорівні. На мікрорівні гроші обслуговують домашні господарства й фірми, і виступають у процесі свого ру­ху або як гроші, або як капітал. У тому випадку, коли гроші ви­трачаються населенням на задоволення своїх потреб, гроші фун­кціонують як гроші, переважно у функції засобу обігу і платежу. Коли ж гроші витрачаються з метою їх збільшення, то вони фун­кціонують як капітал.

У процесі свого руху на мікрорівні гроші мають певні особли­вості. Ось найбільш суттєві з них:

—На мікрорівні з точки зору суб'єкта грошового обігу гро­ші виступають як багатство. В умовах металевого грошового обігу це багатство є реальним, бо наявність грошей — це наяв­ність певної маси вартості у високоліквідній формі. У сучасній ринковій економіці гроші мають кредитну природу, а значить не мають власної вартості. Тому гроші як гроші, або гроші як капітал і на цьому рівні не є багатством у повному розумінні цього слова. Якщо ж гроші розглядати як функцію, то на цьому рівні вони є багатством, бо відображаючи у своїй нетоварній формі виробничі відносини між людьми, вони здатні перетво­рюватись як у будь-які матеріальні блага, так і в будь-які еле­менти продуктивного капіталу. Отже, на мікрорівні гроші, з од­ного боку, не є багатством, а з іншого — вони — багатство. Наявність цього протиріччя і його гострота виявляються тоді, коли в системі суспільних відносин настає криза. Кризові яви­ща в суспільстві тією чи іншою мірою відзеркалюються в еле­ментах матеріального виробництва і перш за все у грошових. Найбільше своє вираження криза грошових елементів знаходить в інфляції. У період інфляції в грошах зменшується вті­лення багатства, яке вони представляють в дещо віртуальній формі.

За певних умов воно взагалі може зникнути і призвести до суттєвих катаклізмів у суспільному виробництві. Тому ста­білізація всієї системи ринкових відносин є неодмінною перед­умовою того, що це протиріччя залишиться потенційним, або ж не набуде загрозливих масштабів для суспільства. Найбільш чітким показником сталості всієї сукупності відносин у суспільс­тві є сталість грошової одиниці країни.

Рух грошей на мікрорівні має дві форми: рух капіталу і рух -доходу. У першому випадку гроші є знаряддям для збільшення вартості. Цей рух частини грошової маси надзвичайно важливий як з погляду власника (індивідуального чи колективного) капіта­лу, так і з погляду суспільства. З огляду на позицію підприємця, рух грошей є основою для збільшення його капіталу, для отри­мання додаткової вартості. Чим більш організованим і вільним буде рух грошей, тим більше можливостей для самозростання вартості, адже капітал може функціонувати як капітал тільки в русі. Що ж стосується всього суспільства, то чим організовані-шим і ефективнішим буде рух грошей як капіталу на мікрорівні, тим більшою буде сукупність матеріальних благ, які й уособлю­ють урешті-решт багатство суспільства.

З іншого боку, гроші функціонують як гроші. Ця форма їх руху забезпечує оборот тієї маси товарів і послуг, що призначені для за­доволення потреб людини. Значення цієї форми руху грошей важ­ко переоцінити, адже загальний характер товарного виробництва робить практично неможливим задоволення потреб людини без грошей. З розвитком суспільного виробництва цю місію грошей реалізують усе складніші й досконаліші фінансові інструменти.

У процесі руху грошей, що використовуються як засіб плате­жу чи обігу, виникає можливість їх перетворення із просто гро­шей у гроші-капітал. Це має місце тоді, коли ці кошти акумулю­ються фінансовими посередниками і використовуються для надання кредиту. Отже, чим більше розвинена і розгалужена ме­режа фінансових посередників, тим у суспільства більше можли­востей для їх використання з метою розширення виробництва.

— Особливістю грошового обігу на мікрорівні є й те, що джерело грошей, необхідних як для виробничого, так і для осо­бистого споживання, безпосередньо пов'язано із самим суб'єктом господарювання, який виробляє товари, або надає по­слуги, та власником робочої сили, який продає її на ринку ресур­сів. Реалізація цих товарів і є для їх власників основним джере­лом надходження грошей. Що ж до додаткової потреби, то вона покривається або за рахунок власних накопичень, або за рахунок запозичень на грошовому ринку. При цьому помітна зміна попи­ту на гроші з боку суб'єкта господарювання або з боку населення приводить до зростання, або навпаки до зменшення відсотка, що, У свою чергу, впливає на пропозицію грошей у сфері позичково­го капіталу.

На відміну від обороту грошей на рівні підприємства, тобто на мікрорівні, рух грошей на рівні всього суспільства (на макрорів-ні) відрізняється, передусім, такими особливостями:

—Гроші на цьому рівні не виступають як багатство. Раніше, коли в обігу були повноцінні гроші, вони ще являли собою мате­ріалізацію багатства взагалі. У сучасних умовах вони лише зна­ки, що не мають власної вартості і тому не є багатством як таким. Від збільшення маси грошей сукупне багатство суспільства не зростає.

—На відміну від руху грошей на рівні окремого суб'єкта гос­подарювання, або населення, де вони виступають або у формі ка­піталу, або у формі грошей як таких, на макрорівні гроші функ­ціонують лише як гроші. Вони забезпечують рух товарів в усьому суспільному виробництві і поєднують усі його фази. За допомогою грошей здійснюється розподіл і перерозподіл вироб­леного продукту.

—На макрорівні завжди існує певна, дана на кожний конкрет­ний період часу, рівновага між грошовою масою і виробленими в суспільстві товарами й послугами. З розвитком виробництва ця рі­вновага порушується і це передусім пов'язано зі збільшенням ма­сштабів виробленого продукту. Внаслідок цього виникає додатко­ва потреба у грошах. Певною мірою вона може задовольнятись за рахунок перерозподілу грошової маси з однієї сфери в іншу, та за рахунок того запасу еластичності, що має кожна валюта. Останнє забезпечується здійсненням центральним банком певної політики, яка найчастіше включає маневр наявними резервами, зміну швид­кості обігу грошей тощо. Але можливості грошової сфери в цьому відношенні обмежені і коли вони вичерпані, тоді збільшення гро­шової маси на рівні всього суспільства здійснюється центральним банком за рахунок додаткової емісії грошей. Чим вище еластич­ність грошової маси, чим більш виваженою є політика державного емісійного центру, тим менше виникає протиріч і перешкод на шляху розвитку суспільного виробництва.

Грошові обороти на мікро- і на макрорівні тісно пов'язані між собою і залежать один від одного. Та вирішальним, з огляду на можливості глобального впливу на реальні економічні процеси та явища, є зміни у грошовій масі і в організації її обороту на ма­крорівні. Саме на цьому базується монетаризм як політика впли­ву на суспільне виробництво через зміни у сфері обігу грошей.

У процесі свого обороту гроші обслуговують усі фази суспі­льного виробництва і всі ринки. На фазі виробництва рух грошей забезпечує розподіл ресурсів і поєднанням робочої сили й засобів виробництва, унаслідок чого відбувається процес виробництва товарів та послуг.

Особливо важливу роль грошовий обіг відіграє на фазі обмі­ну. Саме тут відбувається еквівалентний рух товарів, і гроші стають важливою ланкою обміну товарів та послуг. За суттю — це обмін товарних еквівалентів, а за формою — це обмін товару на грошовий еквівалент. Оскільки гроші в сучасному їх вигляді не мають власної вартості, а грошова сфера є відносно самостійною сферою суспільного відтворення, то будь-які зміни в самому грошовому еквіваленті відбиваються на самому обміні, посилю­ючи, або навпаки, послаблюючи обмін і його ефективність.

Вироблений національний дохід підлягає, як відомо, розподі­лу й перерозподілу. На цих фазах суспільного виробництва гроші є засобом як еквівалентного, так і безеквівалентного (у разі від­чуження частини виробленого продукту через податки) руху товарів та послуг. У процесі обігу грошей на фазі розподілу фор­муються й набувають спочатку грошової форми ті матеріальні блага, які акумулює держава для забезпечення розширеного від­творення, структурних змін у народному господарстві, розв'язання соціальних проблем суспільства.

Заключна фаза суспільного виробництва— споживання. В умовах ринку воно здійснюється практично повністю за допомогою грошей. Саме тому їх рух на цій фазі є невід'ємною основою організації споживання, а також дійовим важелем досягнення оп­тимального співвідношення між виробництвом і споживанням.

В Україні процес формування ринкових умов і перехідний ха­рактер економіки наклали свій відбиток на загальну організацію грошового обігу. На мікрорівні рух грошей як капіталу тільки-но розпочався. Суттєвою перепоною на цьому етапі розвитку грошового обороту стає ще слабкий рівень організації банківської системи. Активна акумуляція тимчасово вільних коштів і вико­ристання їх як капіталу стримується не тільки рівнем доходів на­селення, але й недостатньою стабільністю банківської системи, і як наслідок, і певною недовірою населення до цих фінансових посередників.

Важливою проблемою організації грошового обігу на макрорівні є той факт, що в державі протягом уже більше десяти років її незалежного існування має місце таке явище, як заборгованість по заробітній платі. Сягаючи величезного розміру (у 1999 році заборгованість дорівнювала 6,7 млрд грн), вона стримує рух то­варів та послуг. І хоча з 2000 р. з початком певного піднесення в економіці загальна заборгованість по заробітній платі стала суттєво зменшуватись, вона ще залишається значною, а це помітно гальмує процес суспільного відтворення. Означена проблема по­силюється низьким рівнем заробітної плати в основних галузях народного господарства і повільними темпами вирішення цієї проблеми. Так, середня номінальна заробітна плата в нашій державі на початок 2008 р. склала усього 1500 грн.

На макрорівні грошовий обіг в Україні характеризується та­кож недостатньо високим рівнем організації впливу держави на економічні процеси через грошову сферу. Це пояснюється як недосконалістю правового поля, у межах якого здійснюється рух грошей, так і незавершеністю ринкових перетворень. Не останню роль щодо цього відіграє й відсутність досвіду в орга­нізації державного регулювання саме в умовах ринкової еконо­міки з урахуванням тих особливостей, які притаманні економіці України.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Грошовий обіг і його структура:

  1. МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ ГРОШЕЙ, ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО РИНКУ
  2. ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВА МАСА
  3. ТЕМА 2. Грошовий обіг і грошові потоки
  4. 19. Фінінси та грошовий обіг, кредит.
  5. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА, ЩО ЙОГО ОБСЛУГОВУЄ
  6. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА, ЩО ЙОГО ОБСЛУГОВУЄ
  7. Грошова маса та її структура. Закон грошового обігу
  8. Поняття грошового обороту та його економічна основа
  9. Структура грошового ринку
  10. Структура грошового ринку
  11. 3.3. СТРУКТУРА ГРОШОВОГО РИНКУ
  12. Грошова система: сутність, структура та основні її елементи
  13. Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів
  14. 2.3. СТРУКТУРА ГРОШОВОГО ОБОРОТУ ЗА ЕКОНОМІЧНИМ ЗМІСТОМ ТА ФОРМОЮ ПЛАТІЖНИХ ЗАСОБІВ