<<
>>

15.2. Контроль та аудит у центральному банку

Контроль є головним інструментом підвищення ефективності управління Центральним банком. Класифікувати контроль можна за кількома принципами: за суб?єктами, часом проведення, формою організації, джерелами даних, методом здійснення.

За суб?єктами контроль поділяють на зовнішній і внутрішній.

Зовнішній контроль – це державний нагляд за діяльністю центральних банків, який проводиться незалежними аудиторами та державними аудиторськими або контрольними органами.

В Україні – це Рахункова палата, Державна податкова адміністрація, Головне контрольно-ревізійне управління тощо.

Внутрішній контроль – внутрішній банківський аудит (ревізійні відділи банку, ревізійні комісії), який має особливе значення для безпечності й ефективності операцій банку. У Центральному банку в процесі управління він повинен здійснюватися безперервно, причому не лише спеціальними контрольними службами, а й усіма іншими підрозділами, керівниками та співробітниками.

За часом проведення контроль поділяється на попередній, який здійснюється до фактичного виконання робіт, поточний, що провадиться в процесі діяльності щодо здійснення банківських операцій, надання послуг, наступний – це контроль кінцевих результатів за проведеними банківськими операціями, наданими послугами.

За формою організації розрізняють контроль адміністративний, який базується на планах виконання робіт і відповідальності за їх реалізацію, перевірках установлених правил, процедур повноважень і документів щодо прийняття управлінських рішень, надання персоналу повноважень на укладення угод та іншого доступу до активів, і фінансовий, або бухгалтерський, який стосується облікової політики банку, процедур та правил ведення документації, пов?язаних із функціями забезпечення захисту активів і достовірності фінансової звітності.

За джерелами даних контроль поділяють на документальний, при якому дані отримуються з первинної документації та фінансової і статистичної звітності, та фактичний, при якому інформацію отримують під час обстеження фізичних об?єктів – інвентаризації, експертної оцінки тощо.

За методом здійснення розрізняють такі форми контролю:

обстеження – збір інформації про окремі види банківської діяльності та операції, виявлення питань, які потребують додаткового вивчення й аналізу;

аналіз – дослідження, оцінка розгляд складових предмету аналізу з метою підвищення ефективності управлінських чи інвестиційних рішень;

моніторинг – нагляд за окремими видами банківської діяльності, операціями та їх оцінка;

перевірка – обстеження і вивчення окремих ланок діяльності структурних підрозділів банку, документів інформаційної системи, облікових записів, фінансової і статистичної звітності, а також контроль за достовірністю виконання необхідних процедур;

ревізія – документальний контроль за фінансово-господарською діяльністю структурних підрозділів банку, дотриманням ними законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку та звітності з метою виявлення нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження можливих фінансових зловживань та інших порушень;

аудит – процес збору й оцінки незалежною компетентною особою інформації про фінансово-господарську діяльність банку з метою визначення ступеня її відповідності встановленим критеріям і надання результатів перевірки керівництву банку та іншим зацікавленим користувачам.

В умовах становлення ринкової економіки в Україні неабиякий інтерес викликає досвід зарубіжних країн щодо організації внутрішнього аудиту. Професійну організацію внутрішніх аудиторів у США було створено в 1941 р.

як Інститут внутрішніх аудиторів.

Внутрішні аудитори здійснюють незалежне експертне оцінювання управлінських функцій фірми чи компанії. Вони надають своїй головній фірмі, яка здійснює управління, результати аналізу, оцінювання, рекомендації, поради й інформацію про діяльність підприємства, яке вони перевіряють. В основному, внутрішній аудит розглядає бухгалтерську інформацію й її достовірність. Завдання внутрішнього аудиту - допомогти відповідним працівникам фірми чи компанії виконувати свої обов'язки максимально кваліфіковано й ефективно.

Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства.

Аудит виник у економічно розвинених країнах як послуга високо кваліфікованих фахівців із бухгалтерського обліку та аналізу щодо підтвердження публічної звітності корпорацій. В Україні потреба в ньому назріла водночас зі здобуттям державної незалежності та переходом на ринкові засади господарювання. Проте на противагу зовнішньому аудиту, який стрімко почав розвиватися, внутрішньому аудиту підприємств майже не приділяється увага. Однак в українській банківській практиці наявність служби внутрішнього аудиту в банківській установі є обов’язковою умовою отримання ліцензії на здійснення банківської діяльності. І навіть у 2001 р. з’явився Всеукраїнський інститут внутрішніх аудиторів України.

Юридично аудиторську справу в нашій країні було внормовано у 1993 р. Законом «Про аудиторську діяльність» [21]. З його ухвалення активно почав розвиватися ринок аудиторських послуг суб’єктів підприємницької діяльності – спеціалізованих фірм та самостійних аудиторів.

За цією діяльністю в нашій державі стежить Аудиторська палата України (АПУ). Вона надає відповідні сертифікати й ліцензії. Сертифікат аудитора підтверджує кваліфікаційний рівень його власника, ліцензія надає йому (або фірмі, у якій він працює) право провадити цей специфічний вид підприємницької діяльності Наглядові операції НБУ певним чином диференційовані і мають три рівні:

Загальний нагляд застосовується до найбільш надійно працюючих банків, що не мають грубих порушень.

Інтенсивний нагляд застосовується до банків, що періодично порушують економічні нормативи і мають певні проблеми у забезпеченні стабільності свого функціонування.

Нагляд високого ступеня застосовується до банків, що характеризуються незадовільним фінансовим станом і допускають систематичні порушення в банківській діяльності

<< | >>
Источник: Колесніченко В.Ф.. Гроші та кредит. Навчальний посібник.. 2008

Еще по теме 15.2. Контроль та аудит у центральному банку:

  1. Контроль і регулювання діяльності комерційних банків з боку центрального банку
  2. Функції центрального банку
  3. Функції центрального банку
  4. Становлення центрального банку в україні
  5. 11.4. СТАНОВЛЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ В УКРАЇНІ
  6. 11.2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ
  7. Призначення, статус та основи організації центрального банку
  8. 11.1. ПРИЗНАЧЕННЯ, СТАТУС ТА ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ
  9. 54. Аудит персонала
  10. 25. Контроль как функция управления. Сущность и назначение контроля, требования к контролю
  11. 27. Процесс контроля, его этапы. Факторы эффективного контроля
  12. Контроль как функция менеджмента. Процесс контроля
  13. Операції банку з векселем
  14. Ресурси комерційного банку
  15. Виды контроля, процесс контроля
  16. Грошово-кредитна політика Національного банку України
  17. Створення, статус, принципи організації та функціонування Національного банку України
  18. Загальна характеристика операцій банку. Пасивні та активні операції комерційних банків
  19. Грошово-кредитна політика Національного банку України та її роль у стабілізації економіки України
  20. 11.4. Система управлінського контролю