Кредитні картки

Посилення суспільного характеру виробництва привело до значного поширення кредитних грошей і поступового зменшення ролі золота. Одночасно відбувався процес розвитку самих кредит­них грошей. Найбільш повно він проявився з виникненням креди­тних карток, які не змінюють природи кредитних грошей, але дозволяють на основі досягнень науки і техніки одержати персоніфіковану форму кредитних грошей.

Кредитні картки виконують деякі функції грошей і в певних межах можуть бути використані як у безготівковому, так і в готівковому грошовому обігу.

Призначення кредитних карток у цілому зводиться до того, що їх власник, як правило, у межах визначеного ліміту, може скористатися кредитом під час купівлі різних товарів і оплати послуг.

Кредитні картки не стають новою формою кредитних грошей. Це тільки нова технічна форма кредитних грошей. Але вона при­водить до суттєвих змін у можливостях використання кредитних грошей. Ці зміни такі:

—Кредитні картки зняли нижню межу використання кредит­них грошей (вексель і чек), яка визначалася тим, що ці гроші обслуговували переважно великі за розміром угоди. Роздрібний то­варообіг залишався в цілому поза сферою їх дії. Кредитні ж картки вже з самого початку свого існування були націлені на обслуговування роздрібного товарообігу. З їх допомогою можна, наприклад, розрахуватися за телефонну розмову, купити квиток на електричку, потяг тощо.

—Кредитні картки дають змогу не тільки одержати кредит у безготівковій, але одночасно й у готівковій формі.

Перші кредитні картки, а нині це пластиковий прямокутник стандартного розміру (86 х 54 мм), з'явилися у 1951 р. у США. Піонером у їх випуску стала фірма «Дайнерс клаб» (Diners clab). Три підприємці — Макнамара, Снайдер і Блумінгдейл організували у Нью-Йорку компанію з випуску кредитних карток для від­відувачів нью-йоркських ресторанів. Кредитні картки цього об'єднання ресторанів (у перекладі Dinners clab — це «Обідній клуб»), виявились найбільш популярними. Вони видавались клі­єнтам з гарною репутацією. Останні обідали в ресторанах Нью-Йорка, а ті передавали копії рахунків у Дайнерс клаб, який, у свою чергу, виставляв клієнтам загальний рахунок. Щоправда, піонером застосування кредитних карток фірму «Дайнерс клаб» можна назвати тільки з певним припущенням. Перші спроби ви­давати кредитні картки було зроблено ще в 1914 р. деякими ве­ликими крамницями США, але картки «Дайнерс клаб» виявились найбільш вдалим і помітним експериментом.

Досить швидко до цієї справи підключилися комерційні банки і вже наприкінці 1950-х на початку 1960-х років у США було створено першу загальнонаціональну систему «Нешнел бенк америкен», що незабаром вийшла за межі країни і почала діяти в міжнародному масштабі. У 1977 р. вона одержала назву «Віза інтернешнл». Сьогодні «Visa International» нараховує 464 млн кліє­нтів в усьому світі. З нею співробітничають 280 тис. банків.

Наприкінці 1960-х років у США виникає ще одна загальнонаці­ональна система кредитних карток, що одержала назву «Інтербенк кард ассоунейшн», що теж швидко виходить на міжнародний рі­вень. Кредитні картки цієї системи називаються «Мастер-кард».

Ринок кредитних карток виявився високоприбутковим і тому слідом за США на цей ринок вийшли європейські та японські конкуренти.

Створене в Японії Бюро кредитних карток стало ви­пускати картки за назвою «Джи-сі-бі», що також почали швидко поширюватися у світі. Нині найбільший сектор світового ринку кредитних карток (біля 50 %) займає «Віза», на «Євро-кард» («Мастер-кард») припадає приблизно ЗО %.

При всьому величезному різноманітті кредитних карток їх усе ж можна певним чином класифікувати. Насамперед, звичайно, виділяють так звані поновлювані кредитні картки. Вони дозво­ляють у процесі певного ліміту користуватися кредитом упро­довж місяця. В основному ці картки використовуються для роз­рахунків у крамницях, готелях, ресторанах, перукарнях тощо. Наприкінці місяця заборгованість погашається, а картка віднов­люється. Поширеність таких карток пов'язана зі зручностями для клієнта (бо йому не треба знову гаяти час і оформляти нову кре­дитну картку) і для банку, який у цьому випадку зменшує свої витрати на переоформлення кредитних карток.

Інший вид картки — одномісячні. їх головна особливість у тому, що за ними ліміт не встановлюється, але наприкінці місяця вся сума кредиту мусить бути погашена. Такі картки найчастіше використовують для обслуговування в туристичному бізнесі.

Окремі фірми для своїх службовців випускають кредитні кар­тки, що використовуються виключно в межах фірми. Вони одержали назву фірмових. їх перевага для клієнта полягає в тому, що він може придбати товари без торгової надбавки, а часто це зру­чно і тому, що товари ці він купує за місцем своєї роботи. Для фірми це вигідно тим, що вона, по суті, посилює свої можливості у вирішенні такої складної проблеми, як реалізація продукції.

Особливу групу кредитних карток складають так звані премі­альні картки. Вони дають, як правило, ряд істотних пільг. До них переважно належить більш високий, ніж за звичайними картка­ми, ліміт кредитування. Інколи такий ліміт узагалі відсутній. Ду­же часто до переваг цих карток належать пільгові ставки надання кредиту і страхування для власника картки, а іноді і всіх членів його родини. Ці кредитні картки призначаються для тих, хто має великий річний прибуток і належить до дуже багатої частини на­селення. Для прикладу, в Англії, щоб одержати таку картку, по­трібно мати річний прибуток не менше 25 тис. фунт, стерлінгів.

У кінці місяця власник кредитної картки отримує загальний рахунок за операціями, що були здійснені за допомогою цієї картки. Рахунок треба оплатити і для цього, як правило, дається пільговий термін. Часто він складає 25—ЗО днів. Тим, хто своє­часно погашає свою заборгованість, розмір кредиту за кредитною карточкою може бути збільшено. У разі якихось проблем влас­ник картки може пролонгувати (продовжити) термін оплати за­боргованості, але така операція здійснюється під досить високий (до 18 % річних) відсоток.

Кредитна картка, що виникла в першій половині XX ст., до кінця століття істотно змінилася, втіливши в собі новітні досяг­нення науки і техніки. Так, перші кредитні картки, які випускали американські крамниці, були паперовими. У 1928 р. з'явились металеві кредитні картки, на яких позначалась адреса і прізвище власника картки. Пізніше з'являються пластикові картки. З удо­сконаленням самої кредитної картки удосконалюється і процес їх обслуговування. Так, якщо використання перших кредитних кар­ток супроводжувалося оформленням відповідної платіжної вимо­ги, за якою на рахунок продавця потім перераховувалася відпові­дна сума, то згодом ця операція стала здійснюватися автоматич­но, за допомогою термінала, пов'язаного з банком, який автоматично знімає відповідну суму з кредитної картки. Удоско­налення кредитних карток знайшло своє вираження і в появі ву­личних автоматів, що видають за карткою невеликі суми готівки.

Останнім словом у технічному вдосконаленні кредитних карток стала поява так званої смарт-картки. Патент на цю картку в 1974 р. одержав французький журналіст Р. Морено. У неї вмонтовано мікрокомп'ютер і, власне, вона є електронною чековою книжкою. Ці картки мають пам'ять обсягом від 32 байт до 16 кілобайт. Вони набули поширення з середини 1980-х років, коли вартість їх виго­товлення було зменшено до відносно невеликих розмірів. У Фран­ції, завдяки урядовим субсидіям, вартість однієї смарт-картки зни­зилася до 3-х доларів, а в Японії на основі масового виробництва смарт-карток удалося знизити їх вартість до 2,5 доларів за штуку. У цілому ж вартість смарт-карток залежно від їх характеристики (обсяг пам'яті, потужність мікропроцесора і т. ін.) коливається для мільйоного тиражу карток від 0,6 до 9,5 дол. США за штуку.

Кредитні картки дуже зручні для споживача. У розвинутих кра­їнах вони надзвичайно поширені. Наприклад, у США практично кожний громадянин має по декілька кредитних карток. Однак їх популярність обумовлена не тільки зручністю використання, а й тим, що з появою кредитних карток відбувся подальший якісний розвиток кредитних грошей. Це знайшло відображення в тому, що кредитні картки розсунули межі використання кредитних грошей і зробили грошовий обіг більш еластичним та ощадливим.

Поряд з кредитними картками великого поширення набули й дебетові картки. Вони відрізняються від кредитних тим, що да­ють можливість здійснювати платежі (трансакції) безпосередньо з поточного рахунка її власника. Це не кредитні гроші, а скоріше електронний чек, або електронний гаманець, який забезпечує си­стему безготівкових розрахунків. При вчиненні трансакцій і за наявності відповідних технічних пристроїв можна навіть одержа­ти готівку у вигляді здачі. Для одержання дебетової картки стра­ховий депозит не вноситься і клієнт може користуватися нею до­ти, доки у нього на рахунку є гроші.

В Європі переважають дебетові картки. Це приблизно 55 % від усіх платіжних карток. На них припадає 45 % усіх трансакцій і приблизно третина всього грошового обігу.

Використання пластикових карток дає великі можливості для залучення грошових ресурсів населення в банківську систему і зменшує потребу в готівці, а це важлива складова ефективної ор­ганізації суспільного виробництва. Фахівцями підраховано, що зниження потреби в готівці в Україні на 20—25 % може дати еко­номію, що дорівнює 120—200 млн грн на рік.

Розвиток ринкових відносин у нашій країні ставить на поря­док денний питання про створення власної загальнонаціональної системи кредитних карток. При цьому цілком можливо співробі­тництво з однією або кількома транснаціональними компаніями, що діють на світовому ринку кредитних карток. До речі, першу спробу створення такої системи було зроблено ще в колишньому СРСР, коли в 1988 р. з «Віза інтернешнл» була укладена угода про впровадження кредитних карток у Радянському Союзі. Од­нак сьогодні створення такої системи в Україні пов'язано з вирі­шенням складних проблем. Основними з них є:

1. Відсутність необхідних коштів для створення відповідної комп'ютерної системи, що вимагає великих початкових капіта­ловкладень.

2. Відсутність нормативної бази, яка б регламентувала сис­тему кредитних відносин, що складаються на основі викорис­тання кредитних карток. Це дуже важливо тому, що втрати від шахрайства з кредитними картками дуже великі. В 2007 р. по офіційним даним вони досягли середньоєвропейського рівня (0,06 % від річного обороту по карткам). Це 90 млн. грн. за 2006 р.

3. Важкий стан нашої економіки, яка з 1991 р. і аж до 2000 р. знаходилась у кризовому стані, а її виробництво характеризува­лося спадом.

Зазначені перешкоди мають тимчасовий характер і в міру їх усунення в Україні відкриються широкі можливості для впровадження системи кредитних карток і підвищення на цій основі ефективності грошового обігу нашої країни. Виходячи з цієї пер­спективи, Національний банк України вже на початку 1997 р. ух­валив постанову про впровадження Національної системи елект­ронних платежів. З метою реалізації цього проекту створено акціонерне товариство «Укркарт», яким уже розроблено техніч­ний проект системи електронних платежів. Проект не тільки роз­ширить сферу дії кредитних грошей, але й стане кроком у напря­мі масового впровадження безготівкових розрахунків населення за рахунок уведення дебетових банківських платіжних карток. При цьому формою перспективного проекту платіжної системи має стати смарт-картка. Вона, на відміну від карток з магнітним носієм інформації, не вимагає телекомунікаційних систем, і в той же час є багатофункціональною, оскільки на неї може бути нане­сена магнітна смужка, що забезпечує їй ті характеристики, які має «Віза» або «Мастер-кард».

Реалізація в Україні проекту створення національної системи здійснюється на основі поступового включення окремих облас­тей. Спочатку це планується зробити в Одесі, потім в інших міс­тах, а згодом об'єднати їх у єдину загальнонаціональну систему.

Поряд із загальнонаціональною системою в Україні складаються Ще дві системи, які можна визначити як міжнародну і фірмову.

Міжнародна система електронних карток в Україні переважно вже склалася. В основному, це картки системи «Віза». Угоди про роботу з картками цієї системи уклали такі відомі банки, як «Аваль», «Приватбанк» та ін. У містах поступово розширюється мережа компаній, підприємств і торгових центрів, які обслуго­вують клієнтів, що мають ці картки. Водночас слід зазначити, що Ця система складається, головним чином, як система, що обслу­говує досить заможні прошарки населення і переважно тих, хто пов'язаний з підприємницькою діяльністю в Україні та за її ме­жами. Така функціональна спрямованість у розвитку цієї системи значною мірою обумовлюється політикою валютних обмежень, яку проводить Національний банк України, і тими зручностями,

що дають такі картки його власнику. Так, клієнти, які мають кар­тки системи «Віза» і класу «Бізнес» або «Гольд» звільняються від необхідності купівлі валюти та її декларування. Власник міжна­родної кредитної картки в межах суми на його картці застрахова­ний від втрат, пов'язаних зі зміною валютного курсу. За допомо­гою таких карток платежі за кордоном можна здійснювати в безготівковій формі. Крім того, картки даних класів супрово­джуються наданням різних пільг, наприклад, у частині страху­вання особистого багажу, страхування самого клієнта у разі за­хворювання, нещасного випадку і т. ін.

Особливістю даної системи кредитних карток в Україні, як вона склалася сьогодні, є те, що кредитні картки міжнародних систем, власне, є не кредитними, а дебетовими, тому що клієнту в цьому випадку кредитні лінії не відкриваються. За цими карт­ками попередньо вноситься великий страховий депозит і вони зберігають характер кредитних карток скоріше формально.

Фірмова система кредитних карток упроваджується нині пе­реважно окремими банками для своїх клієнтів. Це дозволяє ко­мерційним банкам прискорити рух коштів, розширити сферу ба­нківських послуг, поліпшити можливості залучень коштів населення в банк. Але частіше банк оформляє дебетові картки. Проте є й такі дебетові картки (наприклад у банку «Аваль»), за якими водночас можна отримати і кредити. Тобто — це своєрід­не поєднання кредитної й дебетової карток.

У сучасних умовах, і це підтверджує досвід усіх високорозвинених країн Заходу, кредитні гроші складають основу грошового обігу, обслуговуючи практично весь господарський оборот. В їх основі лежить рух позичкового капіталу, в який перетворюється практично будь-який прибуток і доходи населення. Усе це від­дзеркалює подальший розвиток товарного виробництва і поси­лення процесу його усуспільнення.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Кредитні картки:

  1. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ ТА ФОРМИ ЇХ
  2. ТЕМА 16. Міжнародні фінансово-кредитні установи та їх співробітництво з Україною
  3. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО- КРЕДИТНІ УСТАНОВИ ТА ФОРМИ ЇХ СПІВРОБІТНИЦТВА З УКРАЇНОЮ
  4. Кредитні спілки у системі парабанків
  5. Небанківські фінансово-кредитні установи
  6. 10.4. НЕБАНКІВСЬКІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ
  7. 16.2. Регіональні валютно-кредитні установи
  8. Регіональні фінансово-кредитні установи
  9. 16.1. Міжнародні валютно-кредитні установи та їх призначення
  10. Міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації
  11. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ ТА ФОРМИ ЇХ СПІВРОБІТНИЦТВА З УКРАЇНОЮ
  12. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ ТА ФОРМИ ЇХ СПІВРОБІТНИЦТВА З УКРАЇНОЮ