<<
>>

Металістична і номіналістична теорії грошей

Визначенням раціоналістичного й еволюційного напрямків у розвитку економічної думки стосовно походження грошей не можна обмежити теоретичні підходи до з'ясування ролі грошового феноме­ну в суспільному виробництві.

Перш за все необхідно зупинитись на металістичній та номіналістичній теоріях грошей. З'ясування суті цих теорій, їхнього зв'язку з тим чи іншим станом розвитку суспіль­ного виробництва відкриває шлях до чіткого розуміння сучасних те­орій грошей, і зокрема кількісної теорії.

Металістична теорія грошей з 'являється на межі XVI—XVII ст. Суть цієї теорії полягає в тому, що гроші — це благородні ме­тали: золото і срібло. Ці метали вже самі по собі є гроші. Золото, яке у вигляді самородка лежить у землі — це вже гроші по своїй суті.

Металістична теорія грошей виникла як складова частина ме­ркантилізму, першої системної політекономічної теорії, суть якої зводилась до такого: багатство нації полягає в золоті та сріблі, а для його збільшення необхідно розвивати зовнішню торгівлю, при цьому більше експортувати, ніж імпортувати, що збільшить потік золота і срібла в країну.

Меркантилізм як теорія відображав певний етап у розвитку суспільного виробництва, а саме процес первинного нагромадження капіталу. Цей процес суттєво вплинув і на розвиток тео­рії грошей. Гроші були метою нагромадження, і тому не дивно, що меркантилісти надавали благородним металам властивість бути грішми вже за самою їх природою.

Найбільш відомим представником цієї школи був англійський меркантиліст Томас Мен (1571—1641 pp.). Як і інші представни­ки цього напрямку в розвитку політичної економії, він акценту­вав увагу переважно на таких функціях грошей, як міра вартості, засіб нагромадження і світові гроші.

Металістична теорія грошей не є науковою, бо вона ототожнює гроші, їхні властивості з природними властивостями золота і срібла як шляхетних металів. Повністю ігнорується той факт, що гроші — це наслідок розвитку товарного виробництва і, за своєю глибинною сутністю цей загальний еквівалент відображає виробничі відносини, які виникають між людьми в умовах наявності товарного виробницт­ва. Проте ця теорія, як і меркантилізм у цілому, відіграла позитивну роль, сприяючи процесові первинного нагромадження капіталу.

У більш пізній період, у XVIII—на початку XIX ст. мерканти­лізм вичерпав себе, а з ним і металістична теорія. Розвиток капіталізму в той час уже вийшов за межі первинного нагромаджен­ня, і тому процес накопичення грошей у вигляді золота і срібла почав стримувати розвиток капіталістичного виробництва. Не випадково вже класики політичної економії А. Сміт та Д. Рікардо виступили з критикою меркантилізму, а заодно і постулатів металістичної теорії грошей. Так, Д. Рікардо підкреслював, що над­лишок грошей має такі самі негативні наслідки для суспільного виробництва, як і їх нестача.

Розвиваючи теорію грошей, Д. Рікардо підкреслював, що гро­шова система повинна бути не тільки стійкою, але й економною. Він виступав за систему золотого стандарту, але розуміючи, що це досить дорого обходиться суспільству, вважав за необхідне використовувати розмінні на золото паперові гроші. Щоб трохи уповільнити цей розмін, Д. Рікардо пропонував обмінювати па­перові гроші не на золоті монети, а на золоті зливки.

Металістична теорія в цілому відійшла в минуле. Але в другій половині XIX ст. вона знову поширилася. До цього доклали зусиль німецькі економісти К. Кніс (1821—1898 pp.), В. Лексіс (1837—1914 pp.) та ін. Вони вважали, що золото і срібло - за своєю природою гроші. При цьому вони, виходячи із загальної тези, що гроші- це технічний засіб обігу, припускали можливість па­перових грошей, але вважали, що вони повинні обов'язково бути розмінними на грошовий метал.

Отже, металістична теорія стала досить поширеною і перетво­рилась на базу для здійснення практичних заходів у сфері грошо­вого обігу. Практика, яка була реалізована в системах золотомо­нетного і золотозливкового стандартів знаходить своє відлуння й сьогодні в поглядах деяких учених-економістів. Справа в тому, Що у другій половині XIX—на початку XX ст. в більшості розви­нених країн сформувався так званий золотий стандарт. Ця гро­шова система виявилась найбільш стійкою і надійною з усіх сис­тем, які знало людство. І хоча вона теж зникла, бо суперечила новим умовам суспільного виробництва, але її відгук знаходимо в теоріях сучасних представників металістичної теорії, які, що­правда, вважають золоті гроші хоч і не єдиним, але кращим видом грошей. Певний сенс у цьому є, бо коли в обігу функціону­ють гроші-товар у вигляді золота і срібла, то базою тих виробни­чих відносин, які складаються між людьми в процесі виробницт­ва й реалізуються через гроші, виступає вартість звичайного товару і вартість самих грошей. Це дуже надійна і реальна база, яка за певних умов організації суспільного виробництва забезпе­чує сталість відносин, які відображають гроші.

Інша справа — сучасні, неметалеві гроші. Вони так само відо­бражають відносини між людьми в процесі функціонування суспільного виробництва, але їх базою вже виступає, з одного боку, реальний товар з його не менш реальною вартістю, а з іншого — гроші, які не мають власної вартості. Вони тільки відбивають пе­вну вартість, яка в умовах перетворення паперових грошей у кре­дитні вже не підкріплюється можливістю перетворення (вільного обміну) паперових грошей на золото, а гарантується всією суку­пністю кредитних відносин суспільства. Така гарантія є, але вона вже не така стабільна, як в умовах, коли гроші виступали у ви­гляді золота або у вигляді паперових, але розмінних на золото грошей. Тому погляди сучасних прихильників металістичної те­орії грошей на золото як на один із можливих (не вичерпних, а лише часткових) варіантів посилення стійкості грошей, досяг­нення більш високого рівня надійності у виконанні ними своєї ролі в суспільному виробництві — цілком виправдані.

Далі проблема сутності грошей знайшла відображення в но­міналістичній теорії, яка передбачає, що гроші не мають товарної природи, а являють собою умовний знак, вартість якого ви­значається найменуванням і встановлюється державою.

Ця теорія зародилася ще в рабовласницькому суспільстві, коли з'явились монети, а відтак, і певна розбіжність між номінальною та дійсною вартістю грошей, яка поглибилася з появою паперових гро­шей та розповсюдженням безготівкових розрахунків. Проте система­тичного розвитку номіналістична теорія набула у XVIII ст., і це пов'язано з тим, що розвиток капіталістичних виробничих відносин вимагав створення достатньо ефективної та еластичної грошової сис­теми, яку вже не могли забезпечити тільки повноцінні гроші.

Засновником номіналістичної теорії вважають англійського філософа-ідеаліста XVIII ст. Берклі (1685—1759 pp.). За його уявлен­нями гроші позбавлені будь-якої матеріальної субстанції. Приблиз­но на таких самих позиціях стояв відомий англійський економіст Джеймс Стюарт (1712—1780 pp.). Для нього гроші — це ідеальний масштаб, рахунковий засіб, за допомогою якого можна визначити, у скільки разів вартість одного товару більша від вартості іншого. У розвиток цього напрямку економічної думки певний внесок зробив і німецький економіст Г. Кнапп (1842—1926 pp.). Виходячи з раці­оналістичної позиції стосовно походження грошей, він убачав їх сутність у правових нормах, які регулюють використання грошей. Гроші, за Г. Кнаппом, — це продукт права, а відтак, і держави, яка спроможна встановлювати вартість грошей і закони грошового обі­гу. Щоправда, в сучасних умовах ідеї Г. Кнаппа стосовно того, що держава встановлює вартість грошей, зазнали повного занепаду, і відповідь на питання про вартість грошей економісти шукають у зв'язку між масою грошей і товарною масою.

Номіналістична теорія отримала надзвичайного поширення. Практично всі визначні вчені-економісти сучасності стояли або стоять на позиціях номіналізму. Дж. Кейнс, виступаючи' проти металевої теорії грошей, уважав золотий стандарт варварським. І це зрозуміло, бо його теоретична концепція забезпечення зайня­тості і збалансованого розвитку суспільного виробництва базува­лась на втручанні держави в економіку, що вимагало повної сво­боди дій держави у сфері грошового обігу. Металева теорія, яка на той час втілювалась у золотому стандарті, таких можливостей не давала. Тому Дж. Кейнс вважав гроші творенням правопоряд­ку. Засновник сучасного монетаризму М. Фрідмен ототожнює їх з експериментальною теоретичною конструкцією, яка викорис­товується для погашення заборгованості. її. Самуельсон вважає гроші суспільною умовністю. Приблизно таких самих поглядів дотримуються й інші сучасні економісти. Усе більше і наших учених-економістів стають на позиції номіналістів. Для цього є певна об'єктивна основа. Вона полягає в тому, що в процесі роз­витку грошей їх товарна природа трансформується в нетоварну, а наслідком цього і є їх перетворення на умовний знак, на кредитні гроші, які не мають (принаймні щодо тієї вартості, яку вони представляють в обміні) власної вартості.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Металістична і номіналістична теорії грошей:

  1. Номіналістична теорія грошей
  2. Металістична теорія грошей
  3. Загальні методологічні основи кількісної теорії грошей
  4. Напрями монетарної теорії грошей
  5. Основні постулати абстрактної теорії грошей
  6. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей
  7. 7.2. НЕОКЛАСИЧНИЙ ВАРІАНТ КІЛЬКІСНОЇ ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ
  8. Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей
  9. 7.3. ВНЕСОК Дж. М. КЕЙНСА У РОЗВИТОК КІЛЬКІСНОЇ ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ
  10. Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей
  11. 7.5. СУЧАСНИЙ КЕЙНСІАНСЬКО-НЕОКЛАСИЧНИЙ СИНТЕЗ У ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ
  12. Дж. Кейнс і його внесок у кількісну теорію грошей. Монетаризм як сучасний напрямок розвитку кількісної теорії
  13. Походження грошей. роль держави у творенні грошей
  14. 1.1. ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ. РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ТВОРЕННІ ГРОШЕЙ
  15. 6.4. Факторні теорії ("теорії поля")
  16. ЧАСТИНА З. ПАРАДИГМИ ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
  17. КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ