<<
>>

Операції банку з векселем

У процесі свого руху вексель стає важливим об'єктом бан­ківських операцій. До найбільш поширених належать: урахуван­ня (облік) векселя, операції з переобліку векселів, інкасування векселів, доміциляція, банківський акцепт, авалювання і видача позик під заставу векселів.

Дані операції зазвичай регламенту­ються центральним банком країни. В Україні це здійснюється відповідно до розробленого і прийнятого у 1993 р. «Порядку здійснення банками операцій із векселями». Це положення неод­норазово доповнювалось і в 1999 р. було замінено іншим, більш досконалим.

Операція з урахування (обліку) векселів дуже поширена. її суть полягає в передачі векселя банку за допомогою індосамен­ту. Банк ураховує вексель за обліковим відсотком або за дискон­том. Дисконтна ставка, або просто дисконт, і є прибутком банку, що утворюється як різниця між вартістю погашення векселя і ва­ртістю, за якою він був урахований.

Оскільки термін платежу за векселем різний, то це впливає на суму дисконту, що розраховується за формулою:

де С — сума дисконту;

К — номінальна сума векселя;

Т — термін у днях з дня обліку до дня платежу;

П — дисконтна ставка банку, що встановлюється банком за­лежно від ступеня ризику, надійності зобов'язаних по векселю осіб та ставки рефінансування Національного банку України.

За необхідності комерційний банк може переврахувати (здій­снити переоблік) уже враховані векселі в Центральному банку. Ця операція за своїм змістом практично нічим не відрізняється від операції з обліку векселів. Відмінності якщо і є, то вони мають скоріше технічний характер. Так, векселі в процесі їх переобліку приймаються за реєстром, а в угоді між комерційним і централь­ним банком фіксується право останнього не перевраховувати ве­кселі, які з погляду центрального банку є ненадійними і т.

ін. Проте слід зауважити, що центральні банки переобліковують тільки першокласні векселі, за якими відповідають як мінімум

три особи, відомі як платоспроможні. Як правило, векселі на пе­реоблік беруться тоді, коли термін до їх сплати (з моменту переобліку) не більше трьох місяців.

Досить поширеною операцією банку з векселем є ломбардна операція, яку ще часто називають вексельним онколем (від англ. on call — за вимогою). Це кредит, що видається під заставу век­селів звичайно у розмірі від 60 до 90 % від суми векселів.

Даний кредит, на відміну від кредиту, одержуваного в результаті облікової операції, має для позичальника ту перевагу, що такий кредит характеризується більш високою еластичністю. Це пов'я­зано з тим, що кредитними ресурсами за онкольним кредитом мож­на скористатися практично в будь-який момент. У той же час відсо­ток за цим кредитом виплачується позичальником тільки в межах дійсно використаних сум і терміну. Що правда, банки встановлю­ють відсоток з даного кредиту дещо вище, ніж за обліковою опера­цією. Це перевищення, як правило, коливається в межах 1 %.

Після погашення суми кредиту, взятої під заставу векселя і сплати відсотка за кредитом, вексель повертається позичальнику. Якщо позика не повертається, то на її погашення йдуть кошти, одержані у вигляді плати за векселем.

Банки приймають векселі також для інкасування. Ця операція супроводжується передовірчим (інкасовим) індосаментом, що ро­биться у вигляді напису: «На інкасо», «Доручаю одержати», «Ва­люта до одержання» або іншого рівнозначного за змістом напису.

За операцію з інкасування векселя банк одержує комісійні. Вони розраховуються, як правило, від суми платежу. До цієї су­ми зазвичай додаються поштові витрати (порто) і витрати, пов'язані з інкасуванням іногородніх векселів (дамно).

Операція з інкасування вигідна не тільки банку, але й клієнту, тому що він звільняється від необхідності стежити за термінами пред'явлення векселя до оплати. За певних умов ця операція стає для клієнта також більш швидкою і менш витратною.

Якщо немає особливого розпорядження поручителя банку, то останній зобов'язаний здійснити і операцію протесту у разі відмови боржника від платежу за векселем.

У процесі роботи з векселем дуже поширеною операцією є доміцилянія векселя. Вона полягає в тому, що платник замість себе призначає платником за векселем третю особу. Найчастіше такою особою є банк, який у цьому випадку є доміциліатом. Зов­нішньою ознакою доміциляції виступає те, що банк, прийнявши вексель на доміциляцію, на лицьовому боці векселя робить на­пис: «Доміцильований у ... банку». Цей напис супроводжується підписами перших осіб банку. Такий вексель вважається доміци­льованим. Ця операція вигідна банку, тому що вона не пов'язана з ризиком, оскільки банк погоджується стати доміциліатом тіль­ки за умови попереднього переказу йому грошей, необхідних для оплати векселя. Відсутність ризику пояснює і той факт, що комі­сійні, які банк бере за цю операцію, як правило, невеликі. Вигід­ність даної операції для банку обумовлена також тим, що гроші, які акумулюються на спеціальному накопичувальному рахунку і призначені для оплати доміцильованих векселів, можуть бути в межах певного часу використані банком як кредитний ресурс.

До числа досить поширених операцій банку з векселем слід зарахувати акцептну операцію й авалювання. Сутність акцептної операції банку полягає в тому, що банк бере на себе зо­бов'язання заплатити за векселем тоді, якщо це через якісь при­чини не може зробити боржник. Дана операція для банку досить ризикована і тому вона, з одного боку, супроводжується високим відсотком за цю послугу, а з іншого — акцепт відбувається, як правило, за векселями першокласних позичальників, тобто пози­чальників стосовно яких не виникає проблем оплати боргів. Як­що ж клієнта не можна зарахувати до цього класу, то тоді банк іде на акцептну операцію тільки за наявності високоліквідного забезпечення, або банківської гарантії.

Авалювання векселя зовні нагадує акцептну операцію. Воно супроводжується написом: «Вважати за аваль», «Як аваліст» та іншими рівнозначними їм за змістом словами. Цей напис робить­ся на лицьовому боці векселя, або на додатковому аркуші (алон­жі), і означає прийняття банком повної або часткової відповіда­льності за платіж. Аваль (поручительство) може бути даний як за векселедавця, так і за кожного індосанта.

Авалювання вигідне банку тому, що видача гарантії не супро­воджується одномоментним відволіканням ресурсів банку на ці цілі. Однак дана операція належить до високоризикових, і тому плата за авалюячня векселя є досить високою.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Операції банку з векселем:

  1. Загальна характеристика операцій банку. Пасивні та активні операції комерційних банків
  2. 14. ВЕКСЕЛЬ
  3. Векселя
  4. Расчеты векселями
  5. 40. ВИДЫ ВЕКСЕЛЕЙ
  6. 66. БАНКОВСКИЕ ВЕКСЕЛЯ: ПОНЯТИЕ, ПОРЯДОК ВЫПУСКА И ПОГАШЕНИЯ
  7. Вексель
  8. 9.2. ВИДЫ ОПЕРАЦИЙ С ВЕКСЕЛЯМИ
  9. Участники вексельной сделки. Простой и переводной векселя
  10. Контрольна работа. Банківські операції, 2013
  11. 9.1. ВЕКСЕЛЬ И ЕГО ФОРМЫ
  12. Контрольна робота. Банківські операції, 2009
  13. Ресурси комерційного банку
  14. 15.2. Контроль та аудит у центральному банку
  15. Активні операції банків
  16. 12.5. АКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ
  17. Пасивні операції банків
  18. Функції центрального банку