<<
>>

Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україні

Сучасний інвестиційний клімат в Україні через низку причин не можна вважати сприятливим як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. У зв'язку з цим заслуговує на увагу питання підвищення ролі небан­ківських фінансово-кредитних установ (НБФКУ) у розвитку вітчизняної економіки.

Важливо звернути увагу на такі аспекти цього питання, як роль НБФКУ в економіці країни, власне проблеми, з якими стикається розвиток цього сектора економіки, особливості діяльності деяких кате­горій НБФКУ, реальні можливості розвитку НБФКУ на сьогодні.

Небанківські фінансово-кредитні установи можуть відігравати важливу роль у розвитку вітчизняної економіки. Вони є складовою фінансово- інвестиційного ринку, важливим елементом банківської інфраструктури. Це створює додаткові можливості для посередництва у залученні заощаджень громадян та розширенні можливостей підприємств у виборі джерел фінансування. Досвід багатьох країн переконує, що за участі небанківських фінансових посередників вдається нівелювати деякі з негативних наслідків малозабезпеченості більшої частини населення. Однак їхні сукупні збереження можуть сягати значних сум. Мобілізуватимуть ці кошти небанківські фінансові посередники, завдяки чому населення матиме змогу отримати додаткові доходи, а економіка країни в цілому одержати додаткове джерело інвестицій.

Найсерйознішою перепоною на шляху розвитку небанківського фінан­сового сектора до 2001 р. була відсутність систематизованого законо­давства стосовно діяльності небанківських фінансово-кредитних установ. Для запобігання такої ситуації було прийнято низку нових законів та доповнень до діючих: "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні, інвестиційні доходи)" (2001 р.), "Про страхування" (доповн. 2001 р.), "Про кредитні спілки" (2001 р.), "Про недержавне пенсійне забезпечення" (2003 p.).

На підставі Указу Президента України від 12 грудня 2002 р. була створена Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка представляє та відстоює інтереси небанківських фінансових інститутів на вищих рівнях державної влади.

Вузька спеціалізація, різноманітність інструментів, умов та методів мобілізації та розміщення грошових коштів роблять сферу функціо­нування небанківських фінансово-кредитних установ дуже сприятливою для фінансових новацій, для розроблення, випробування і запровадження нових фінансових інструментів. Досить сказати, що багато з них виникли і набули широкого розмаху лише XX ст. І цей процес не закінчився. Динамічний розвиток економіки, грошового ринку зумовить появу нових фінансових інструментів та посередників.

Розглянемо основні види небанківських фінансово-кредитних інститутів.

Інвестиційні компанії та фонди. Згідно Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" в Україні були створені нові можливості для розвитку в Україні галузі спільного інвестування.

Інвестиційна компанія - торговець цінними паперами, який, окрім інших видів діяльності, може залучати кошти для спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.

Інститут спільного інвестування - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який проводить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладання їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Інвестиційні фонди можуть бути строковими чи безстроковими: строковий фонд створюється на певний термін, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого такий фонд ліквідується або реорга­нізується; безстроковий фонд створюється на невизначний термін.

На основі розгляду праць ряду економістів можна запропонувати таку класифікацію інститутів спільного інвестування (табл. 9.6).

На кінець 2000 р. в Україні функціонувало близько 250 інвестиційних фондів та інвестиційних компаній. Основною функцією цих інститутів у попередній період (1994-2000 pp.) була акумуляція коштів (зокрема приватизаційнх майнових сертифікатів) переважно дрібних інвесторів та здійснення їх наступного інвестування (здебільшого через центри

Класифікація інститутів спільного інвестування.

Таблиця 9.6.

Види інвестиційних фондів Організаційні форми та порядок діяльності
1. Фонд відкритого типу • бере на себе зобов'язання в будь-який час на вимогу інвесторів викупити цінні папери, емітовані цим фондом (або компанією з управління його активами). Дивіденди за цінними паперами інвестиційного фонду відкритого типу не нараховуються і не сплачуються. Активи відкритого фонду повинні бути диверсифіковані згідно з вимогами законодавства. Під час проведення відкритої передплати на акції відкритого фонду не менше 10% активів повинні утримуватися у грошових коштах, які зберігаються на спеціальних депозитних рахунках.
2. фонд інтервального типу • бере на себе зобов'язання на вимогу інвесторів викупити цінні папери, емітовані цим фондом (або компанією з управління його активами), протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік. Дивіденди за цінними паперами такого фонду не сплачуються. На такі фонди поширюються вимоги щодо диверсифікації активів та ліквідності, встановлені для фондів відкритого типу.
3. Фонд закритого типу • бере на себе зобов'язання викуповувати цінні папери, емітовані цим фондом (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації чи ліквідації. Фонд закритого типу може бути лише строковим.
4. фонд диверсифікований • відповідає вимогам:

кількість цінних паперів одного емітента в активах фонду не перевищує 10% загального обсягу їх емісії;

загальна сума пакетів цінних паперів одного клієнта, які містять кількість, більшу ніж 5% загального обсягу емісії на момент їх придбання, не перевищує 40% вартості чистих активів фонду;

активи фонду не менш ніж на 80% складаються з грошових потоків, ощадних сертифікатів, облігацій підприємств і місцевих позик, державних цінних паперів, а також цінних паперів, що допущені до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі.


5. Фонд недиверсифікований • не відповідає переліченим вище вимогам
6. Фонд венчурний • недиверсифікований закритого типу, здійснює суто приватне розміщення цінних паперів власного випуску, активи яких більше ніж на 50% складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не котируються на торгах фондової біржі або торговельно- інформаційної системи.
7. Корпоративний фонд; • це інститут спільного інвестування, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і здійснює виключну діяльність зі спільного інвестування. Правовстановлюючими документами у разі створення корпоративного інвестиційного фонду є статут і регламент.
8.Пайовий фонд • це активи, що належать інвесторам за правом у розпорядження спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та опубліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності. Згідно з законодавством пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою. Грошові кошти пайового інвестиційного фонду зараховуються на окремий рахунок компанії з управління активами банку окремо від власних коштів компанії з управління активами та коштів інших пайових інвестиційних фондів.




сертифікатних аукціонів) в акції акціонерних товариств, створених на базі колишніх державних підприємств у процесі приватизації, та управ­ління інвестиційним портфелем. Переважна частина існуючих на сьогодні інвестиційних фондів і компаній була створена на етапі сертифікатної приватизації. Після її завершення інвестиційні фонди практично не створюються. Більшість із наявних завершують свою діяльність: 2000 року було зареєстровано емісію інвестиційних сертифікатів лише 2-х інвестиційних фондів, 39 інвестиційних фондів подали заяви про ліквідацію та початок розрахунків зі своїми учасниками.

Сукупна вартість чистих активів інвестиційних фондів і взаємних фондів інвестиційних компаній, створених згідно з Указом Президента "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", на початок 2001 р. становила майже 400 млн. грн., у тому числі: чисті активи інвестиційних фондів - 235 млн. грн., чисті активи взаємних фондів інвестиційних компаній -160 млн. грн.

Пенсійні фонди.

Починаючи з 2004р. в Україні діє спеціальне законодавство, що регулює порядок створення і діяльність недержавних пенсійних фондів. (Закон

України "Про недержавне пенсійне забезпечення" прийнято у липні 2003 p.).

Пенсійна система України є трирівневою. Проте, сьогодні реально діє лише перший рівень.

Перший рівень функціонує за участі Пенсійного фонду України. Його призначення - фінансувати виплату державних пенсій застрахованим особам, які щоб набути права на пенсійні виплати, повинні обов'язкового сплачувати пенсійні внески із одержаного доходу.

За допомогою другого рівня розмір пенсійних виплат збільшується за рахунок інвестиційного доходу. З цією метою створений Накопичу­вальний фонд, в якому майбутні пенсіонери відкривають індивідуальні пенсійні рахунки. На ці рахунки надходить частина обов'язкових пен­сійних внесків застрахованих осіб. Компанії, спеціально вповноважені на управління пенсійними активами, несуть відповідальність за їх ефективне інвестування в різні сфери діяльності. Діяльність таких компаній ліцензується, а напрямки вкладення коштів визначаються законодавством. Одержати кошти можна частинами до виплат із Пенсій­ного фонду у разі досягнення пенсійного віку або одноразово. Застра­ховані особи при цьому мають переваги: можливість збільшити свою майбутню пенсію та передати пенсійні активи у спадщину. Але в Законі "Про пенсійне страхування" дата запровадження другого рівня пенсійної системи не встановлена. На думку економістів, існування другого рівня пенсійного забезпечення можливе лише через 10-13 років - саме стільки часу необхідно для виконання ряду умов, які свідчать про достатній розвиток економіки і готовності Пенсійного фонду до такої реформи.

Третій рівень - добровільне пенсійне забезпечення.

Отже, пенсійна система України з 1 січня 2004 р. має таку структуру (рис. 9.2.3.)-

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюють такі організації:

недержавні пенсійні фонди, укладаючи пенсійні контракти між адміністраторами пенсійних фондів та їх вкладниками;

страхові компанії, укладаючи договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

банківські установи, укладаючи договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків.

Закон України про недержавне пенсійне забезпечення передбачає створення таких видів недержавних пенсійних фондів.

image61

Рис. 9.5. Структура пенсійної системи України.

Для контролю за поточною діяльністю пенсійного фонду і вирішення основних робочих питань утворюють раду фонду - єдиний орган управ­ління. При цьому недержавний пенсійний фонд користується послугами сторонніх юридичних осіб, з якими рада укладає договори.

Недержавний пенсійний фонд є неприбутковою організацією і має право на один вид діяльності - пенсійне забезпечення. Але Закон "Про недержавне пенсійне забезпечення" дозволяє йому інвестувати свої активи для отримання доходу на користь учасників фонду, для поповнення пенсійних накопичень. Інвестиційну політику фонду визначають в інвестиційній декларації, а втілює її в життя компанія з управління активами фонду, інвестуючи в цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано державою, органами місцевого само­врядування або третіми особами, в акції та облігації українських емітентів; в цінні папери та облігації з урахуванням рейтингу зовнішнього боргу; а також розміщуючи кошти на депозитних банківських рахунках. Прибуток (збиток) від зазначених операцій розподіляють між учасниками пропорційно сумам на їх індивідуальних пенсійних рахунках, облікованим

Таблиця 9.7.

Види недержавних пенсійних фондів.

Види недержавного пенсійного фонду Хто може бути засновником Хто може бути його учасником
Відкритий Одна чи декілька юридичних осіб Будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства)
Корпоративний Юридична особа - роботодавець або декілька юридичних осіб, до яких можуть приєднатися роботодавці-платники Тільки фізичні особи що перебувають (перебували) у трудових відносинах із роботодавцями - засновниками та роботодавцями - платниками цього фонду.
Професійний Об'єднання юридичних осіб - роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи профспілки, об'єднання профспілок або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності Виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті цього фонду

на дату розподілу. Отже, на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, крім сплачених ним внесків, накопичується частина прибутку (збитку) від здійснення інвестиції та розміщення активів фонду на депозитних рахунках. Перевагою системи добровільного забезпечення є нарахування складного відсотка по заощадженнях. Складний відсоток означає, що фінансова установа нараховує відсоток як на внески, так і на вже отриманий інвестиційний дохід. Навіть незначні, але регулярні внески у майбутньому дадуть суттєві пенсійні заощадження.

Нині в Україні загальний обсяг активів, залучених до існуючих недержавних пенсійних фондів, становить майже 16 млн. грн. Загальна чисельність громадян, що беруть участь у недержавному пенсійному забезпеченні, становить близько 31 тис. грн. Здійснено державну реєстрацію 26 недержавних пенсійних фондів, з них 2 професійні, 4 корпоративні та 20 відкритих.

З огляду на складні економічні умови в Україні, солідарна система буде вагомішою (порівняно з добровільною) ще протягом кількох десятиліть. Роль накопичувальної складової зросте тоді, коли буде підвищено заробітну плату і створено відповідні економічні, фінансові та організаційні передумови. Враховуючи низький рівень середнього доходу в Україні, не випадає очікувати зростання обігу інвестиційних

заощаджень у населення та стрімкого розвитку недержавних пенсійних фондів.

Переваги системи добровільного пенсійного забезпечення підтверд­жує світовий досвід діяльності високорозвинутих країн, в яких пенсійні фонди (приватні) виступають головними інституційними інвесторами на ринку капіталів.

Близько 27% усіх фінансових активів перебуває під контролем пен­сійних фондів, їх роль як у фінансовому посередництві, так і у соціальному забезпеченні громадян надзвичайно велика. Загалом у соціально- економічній структурі як США, так і інших західних країн недержавні пенсійні фонди виконують дві основні функції: роль соціального стабілізатора й основного джерела "довгих грошей", за рахунок яких фінансуються довгострокові інвестиції.

Страхові компанії.

Діяльність страхових компаній регулюється Законом України "Про страхування". У країнах з ринковою економікою страхові компанії посідають провідне місце серед інституційних інвесторів.

Як свідчать дані, одним із найбільш розвинутих сегментів ринку небанківських послуг в Україні є страховий ринок.

Кількість страхових компаній за станом на 31.12.2004 р. - 387 (за станом на 31.12.2003 р. - 357), у тому числі - 45 страховиків, які здійснюють страхування життя, та 342 страховики, які здійснюють види страхування інші, ніж страхування життя.

Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками за 12 місяців 2004 року, становить 19 431,4 млн. грн. порівняно з аналогічним періодом 2003 року обсяги вказаного показника зросли на 10 295,8 млн. грн. (у 2,13 раза). Сума страхових премій, отриманих безпосередньо від страхувальників - фізичних осіб, становить 1 046,2 млн. грн.

У 2004 році спостерігалася позитивна тенденція до зростання рівня конкуренції" на ринку страхування життя, рівень якої увійшов у помірні межі, а також позитивна тенденція до консолідації ринку ризикових видів страхування, наслідком якої стане зменшення кількості слабких компаній внаслідок виходу з ринку або поглинання їх більш фінансово сильними компаніями.

За результатами 2004 року спостерігається тенденція до значних темпів зростання страхових премій з добровільного страхування

image62

Рис. 9.6. Страхові премії (поквартально) наростаючим підсумком за 2002-2004рр. (млн. грн.).

Чисті премії (за вирахуваними перестраховиками-резидентами) Валові страхові премії

Рис. 9.7. Обсяги валових та чистих страхових премій за 2002-2004рр (млн.грн.).

відповідальності - у 3,5 раза та зі страхування життя - у 2,6 раза порівняно з аналогічним періодом 2003 року. За аналогічним порівнянням, у 2,1 раза зросли страхові премії з майнового страхування. Вже традиційно страхування фінансових ризиків займає більш як половину від всіх надходжень страхових премій на ринку (за 12 міс. 2004р. - 46%).

За 12 місяців 2004 року у порівнянні з аналогічним періодом 2003 року зросли обсяги страхових виплат майже з усіх видів (добровільне особисте страхування - у 1,9 раза, страхування життя - у 4,5 раза, добровільне майнове страхування - 2,1 раза, державне обов'язкове страхування - 1,7 раза, недержавне обов'язкове страхування - 1,05 раза). Зменшення обсягів страхових виплат спостерігалося лише за одним видом: добровільне страхування відповідальності (-14,8%).

Величина сформованих страхових резервів на кінець 2004 року сягала 8 272,2 млн. грн., що на 4 972,2 млн. грн. перевищує показник на аналогічну дату 2003 року (у 2,2 рази).

За станом на 31.12.2004 р. власний капітал страховиків становив 11 763,8 млн. грн., та порівняно із відповідним періодом 2003 року цей показник зріс у 1,7 раза. Розподіл страховиків за розміром власного капіталу: 27 страховиків мали капітал більше 100 млн.грн.; 19 - від 50 до 100млн.грн.; 188-від 10до 50млн. грн.; 142-від 5 до 10млн. грн. та 15 страховиків мати капітал до 5 млн. грн.



Добровільне майнове страхування, без страхування фінансових ризиків (7639,0 млн грн )

Добровільне особисте страхування (414,6 млн грн )

Страхування життя (186,9 млн грн)

Державне обов язкове страхування (87,8 млн грн )

Недержавне обовязкове страхування (562,1млн грн )

Добровільне страхування відповідальності (1567,2 млн грн )

Страхування фшансовихризиків (8973,7 млн грн )

Рис.9.8. Структура валових страхових премій у 2004 році.

Таблиця 9.8.

Сформовані страхові резерви

За станом на 31 12 2003 (млн грн ) За станом на 31 12 2004 (млн грн ) Темпи

зростання

(в %)

Величина сформованих страхових резер­вів на кінець звітного періоду, із них 3 775,0 8 272,2 219%
а) технічних резервів, 3 724,2 8 110,3 218%
у томучислі резервів збитків 66,5 111,8 168%
б) резервів із страхування життя 50,8 161,9 319%

Загальний обсяг сплачених статутних фондів страховиків на 31.12.2004 року становив 5 514,5 млн. грн. і порівняно з аналогічною датою 2003 року зріс у 1,6 раза.

На кінець 2004 року сукупний розмір активів страховиків (згідно з балансом) становив 20 012,8 млн. грн. (749,8 млн. грн. - СК "life" і 19 263,0 млн. грн. - СК "non-life"); активів, визначених статтею 31 Закону України "Про страхування" -17 543,4 млн.грн.

Незважаючи на наявні позитивні тенденції до нарощування рівня капіталізації, українські страховики залишаються недокапіталізованими, що унеможливлює прийняття ними на себе значних ризиків і вимагає виходу на іноземні перестрахові ринки. Максимальна страхова сума за окремим об'єктом страхування, що може утримуватись 90% україн­ських страховиків, не перевищує 10 млн. грн.

Напрям страхування, який прийнято узагальнено називати страху­ванням життя, охоплює всі види страхування від подій, які неминуче колись настануть.

image65

Рис. 9.9. Обсяг сплачених статутних фондів (наростаючим підсумком) (млн.грн.).

Рис. 9.10. Активи та резерви страховиків на 31.12.2004 р.

(млн. грн.).

Таблиця 9.9.

Розподіл страховиків за обсягами ризиків, що можуть

перебувати на їх власному утриманні
Максимальна страхова сума за окремими об'єктом страхування на власному утриманні страховика (відповідно до статті ЗО Закону "Про страхування") Кількість страховиків, що можуть утримувати такі ризики
більше 50 млн грн 5
10-50 млн грн 31
1-10 млн грн 260
0,1-1 млн грн 385

Договори страхування життя - це договори змішаного страхування життя, страхування дітей до повноліття і вступу до шлюбу, страхування додаткової пенсії та ренти, довічне страхування тощо. Договори страхування укладаються здебільшого з громадянами, а не з юридичними особами. На відміну від договорів ризикового страхування, вони укладаються на тривалий термін: п'ять, десять, п'ятнадцять, двадцять і більше років. Страхувальник сплачує внески за таким договором у розстрочку (протягом цілого терміну його дії) з таким розрахунком, щоб на момент закінчення строку дії договору на особли-

Таблиця 9.10.

Активи страховиків, визначені статтею 31 Закону України "Про страхування".


image67

Рис. 9.11. Структура активів страховиків.

вому рахунку у страховій компанії накопичувалась сума, що дорівнює зазначеній у договорі страховій сумі. Після закінчення терміну дії договору внески у вигляді страхової суми повертаються застрахованій особі з нарахованими відсотками.

На відміну від інших фінансових посередників, страхові компанії, що здійснюють страхування життя, мають змогу залучати вільні кошти страхувальників під значно менший відсоток річних, оскільки таке залучення відбувається на підставі забезпечення страхового захисту. Тому страховики перебувають у вигідному становищі порівняно з іншими фінансовими посередниками.

На жаль, на практиці комісії зі страхування життя дотримуються консервативної інвестиційної політики, вкладаючи кошти у довгострокові активи з високим інвестиційним рейтингом, облігації та акції, комерційні застави, державні облігації.

Державне регулювання діяльності страхових компаній передбачає встановлення обмежень щодо володіння ризиковими активами (звичайні акції) та зобов'язує страхові компанії формувати достатні обсяги високоліквідних активів забезпечення страхових виплат.

Якщо в Україні страхові резерви за договорами зі страхування життя становили 45 млн. грн. у 2003 році, то у США 783 млр. дол. ще у 2000 році.

На рисунку 9.2. наведено фактичні дані про структуру активів страхових компаній зі страхування життя у США (на кінець 2000 p.).

Майже 70% активів складається з акцій та облігацій, 11 % - це державні цінні папери, 8% - заставні. На відміну від недержавних пенсійних фондів, страхові компанії майже не користуються послугами інвестиційних компаній - лише 2% активів вкладено в акції взаємних фондів. Для ефективного розміщення та управління інвестиційним портфелем укладаються договори з трастовими департаментами комерційних банків або спеціалізованими компаніями з довірчого управління.

Рис. 9.12. Структура активів страхових компаній зі страхування життя у США.

Розвитку інституту страхування життя в Україні та підвищенню ролі страхових компаній в акумуляції інвестиційних заощаджень сприяли зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внесені на початку 2003 року.

Ці зміни дають право відносити на валові витрати частину страхових платежів зі страхування життя працівників підприємств. Це значно розширює зацікавленість підприємств та працівників у послугах страхових компаній зі страхування життя до досягнення застрахованою особою визначеного у договорі віку - як правило, це заощадження на освіту та навчання дітей, а також до вступу у шлюб. Прийняття цієї норми сприятиме посиленню конкуренції за цільові заощадження населення між страховими компаніями та іншими фінансовими інститутами, насамперед - банками.

Кредитні спілки

Певний сегмент у загальному обсязі ринку фінансових послуг займа­ють товариства взаємного кредитування - кредитні

спілки й кооперативи.

Це не нова ідея, а тому кредитні спілки на фінансовому ринку завжди і за будь-яких умов мали свою нішу.

Згідно з Законом України "Про кредитні спілки" від 20.12.2001 року [стаття 1,2]:

* Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяль­ності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Діяльність кредитної спілки ґрунтується на таких основних принципах:

добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки;

рівноправності членів кредитної спілки;

самоврядування;

гласності.

Вітчизняний і зарубіжний досвід переконує, що товариства взаємного кредитування - корисні й ефективні джерела фінансової підтримки підприємництва. Це дуже актуально для сучасного стану економіки України.

Відсутність вільних державних коштів для фінансування підприєм­ницьких проектів потребує пошуку інших альтернативних джерел, одним з яких можуть і повинні стати чинні в Україні кредитні спілки.

Вони порівняно з комерційними банками будуть зацікавлені у тому, щоб займатися малими кредитами і враховувати невеликі за розмірами фінансові проблеми підприємців.

З 1993 року в Україні реалізовуються програми технічної допомоги розвитку кредитних спілок, фінансовані урядами США і Канади.

У 1994 і 1996 роках у Києві, Львові та Івано-Франківську проведено дві світові конференції українських кредитних спілок, у яких брали участь близько 170 лідерів українських кредитних спілок, США та Канади і понад 100 керівників

З квітня 1995 року функціонує навчально-методичний центр, у якому за півтора року пройшло курс навчання більш як 400 лідерів та активістів кредитних спілок України.

Рух кредитної кооперації характерний для провінції, причому не для великих міст, де розвиненіший ринок фінансових послуг, а взаємо­відносини між людьми формалізованіші. До кредитної спілки можуть входити тільки люди, які так чи інакше знають один одного або за місцем роботи, або за місцем проживання, або за професійною належністю, як

наприклад, кредитна спілка військовослужбовців чи кредитна спілка пенсіонерів.

Оскільки члени кооперативу, як правило, близько знають один одного, надійність кредитних вкладів дуже висока, тому що спрацьовує принцип солідарної відповідальності.

У своїй процентній політиці кредитні кооперативи найбільше орієнту­ється на Ощадбанк. Кредити зазвичай надаються на короткий строк.

Спрямування внесків:

потреби споживачів;

торговельні операції;

фінансування житлового будівництва;

дрібне виробництво.

Кредитні спілки відроджують дореволюційну традицію товариств взаємного кредитування, які надавали надійну фінансову підтримку малому та середньому підприємництву. В цьому аспекті потрібна серйозна законотворча робота, внесення нових законів та відповідних поправок у чинне законодавство. Про роль і значення кредитних кооперативів свідчить зарубіжний досвід. За допомогою кредитних кооперативів фермери США одержують до 40 % довгострокових і 30 % короткострокових кредитів, у Фінляндії 50 % довгострокових.

Аналізуючи практику діяльності кредитних спілок в Україні, можна умовно виділити два їх основних типи:

спілки соціального напрямку: засновуються на базі трудових колективів, громадських об'єднань, церковних парафій; мають порівняно низькі процентні ставки на кредити, в результаті чого неспроможні протистояти інфляції; як правило, існують за рахунок сторонніх пожертвувань або загальної орієнтації членства на дрібні позички за максимальної віддачі на вклади (позички мають короткотерміновий характер);

спілки ринкового напрямку: засновуються за територіальним принципом, за професійною ознакою, на базі численної та дивер- сифікованої за характером членів громадської організації; ведуть гнучку процентну політику, практикують кредитування на різні терміни та під різні види гартування, пропонують кілька видів вкладів.

За 2004 рік Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України здійснила реєстрацію 221 новоствореної кредитної спілки (як фінансової установи), перереєстрацію 391 кредитної спілки та видала 488 ліцензій на провадження діяльності із залучення внесків (вкладів)

членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Станом на 1 січня 2005 року до Державного реєстру фінансових установ внесено 610 кредитних спілок.

До Департаменту нагляду за кредитними установами було подано для опрацювання звіти від 633 кредитних спілок, 20 з яких надіслали звітність із порушенням встановлених термінів подання звітності. За аналізом наданих звітів отримані такі результати: кількість членів кредитних спілок зросла на 59%, порівняно з початком року, і на 1 січня 2005 року становила 785,1 тис. громадян, з яких лише 66,8 тис. мали внески (вклади) на депозитні рахунки, а 302,9 тис. членів мали чинні кредитні договори. Таким чином, переважна частина членів кредитних спілок активно не користувалася їхніми послугами протягом року.

Як свідчить діаграма поділу кредитних спілок за кількістю членів, серед КС переважають спілки з відносно невеликою кількістю членів - до 100 осіб (35%) та від 100 до 500 осіб (32%). Частка великих КС, що об'єднують більше 5 тис. осіб, становить лише 4%.

Концентрація кредитних спілок за областями залишалася відносно сталою протягом усього року: найбільша їх кількість на кінець 2004 року була зареєстрована у м. Києві (85), Донецькій (56), Луганській (47),

Рис. 9.13. Динаміка зміни кількості членів КС у 2004році.

image70

Рис. 9.14. Поділ кредитних спілок за кількістю членів.

Львівській (42) та Одеській (33) областях. Лідерами за розмірами активів є кредитні спілки м. Києва, Одеської, Донецької та Львівської областей; лідерами за обсягами інвестицій - м. Київ, Львівська та Волинська області.

За розміром сукупних активів у загальному поділі кредитних спілок переважають ті, які мають менше 50 тис.грн. активів (32%). Частка кредитних спілок, які акумулюють понад 5 млн.грн. загальних активів, б незначною (5%).

Загальні активи кредитних спілок порівняно з початком року зросли на 43,1% та становлять 870,27 млн. грн., з яких 89,5% (779,27 млн. грн.) - це продуктивні та решта 10,5% (91 млн.грн.)-непродуктивні активи.

Рис. 9.15. Поділ кредитних спілок за розміром сукупних активів.

Кредити, надані членам кредитних спілок та іншим кредитним спілкам, становлять 91,3%, фінансові інвестиції - близько 8,7 % суми загальних продуктивних активів.

Протягом року зобов'язання кредитних спілок зросли загалом на 64,23%, з яких внески (вклади) на депозитні рахунки членів кредитних спілок збільшилися на 74,9%, у той час як розрахунки з юридичними особами та зобов'язаннями, на які нараховуються та не нараховуються проценти, зменшилися.

Загальний капітал протягом чотирьох кварталів збільшився на 42,8% і на 1 січня 2005 року становив 250, 912 млн. грн. Структура загального капіталу виглядає таким чином:

на 77,7% він формується за рахунок пайових внесків членів КС, на 15% - за рахунок резервного капіталу, на 10% - за рахунок додаткового капіталу, на 2,7% - зменшується за рахунок непокритих збитків.

Разом із загальним зростанням активів, капіталу та інших показників діяльності кредитних спілок, обсяги непокритих збитків у 2004 році зросли в 1,3 раза і на 1 січня 2005 року становили 6,77 млн. грн. За результатами діяльності, 156 кредитних спілок (22% від загальної кількості) мали непокриті збитки, 328 кредитних спілок (47%) не мали доходів, решта - 213 спілок (31%) - мали нерозподілений дохід.

Поряд з тим існує висока заборгованість за простроченими та неповерненими кредитами (69,814 млн. грн.) і досить висока забор­гованість за безнадійними кредитами (778,4 тис. грн.)

Відповідно до Положення про критерії та фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об'єднань кредитних спілок вони мають дотримуватись визначених фінансових нормативів.

Одним із важливих показників діяльності кредитної спілки є норматив достатності капіталу, за яким капітал кредитної спілки не може бути меншим ніж 10% суми її загальних зобов'язань. Близько 16% кредитних спілок не виконують цієї вимоги, що свідчить про більш ніж десятикратне перевищення зобов'язань над капіталом і погіршує фінансовий стан кредитної спілки та її платоспроможність.

В цілому за сукупністю кредитних спілок співвідношення капіталу до зобов'язань становить 41,4%, що свідчить про достатню платоспро­можність значної кількості кредитних спілок.

Сума кредитів, наданих членам кредитних спілок та кредитним спілкам, збільшилася протягом чотирьох кварталів 2004 р. на 41 % і на кінець періоду становила 711,815 млн. грн. За терміном погашення

image72

Рис. 9.16. Виконання нормативу достатності капіталу (к) кредитними спілками України

Рис.9.17. Кредитний портфепь за терміном погашення кредитів.

структура наданих кредитів постійно змінювалася протягом року в бік переваги середньострокових кредитів (від 3-12 міс.) над коротко­строковими та довгостроковими (66% усього портфеля кредитних спілок порівняно з 3% та 31% відповідно).

Заборгованість за простроченими та неповерненими кредитами становить близько 9,65% загальної суми кредитів, наданих за 2004 рік. Необхідність дотримання певних нормативів обумовила збільшення фактично сформованого резерву забезпечення покриття втрат від неповернених кредитів у 4,5 раза, що вказує на значне загальне підвищення фінансової стійкості кредитних спілок.

Структура кредитного портфеля кредитних спілок поділяється таким чином:

до 55% - споживчі кредити;

до 12% - комерційні кредити (для господарської діяльності);

до 25% - кредити, надані на інші потреби;

до 6% - кредити, надані на придбання, будівництво, ремонт житла;

до 2% - кредити, надані на ведення фермерських та особистих селянських господарств (рис. 9.2.16).

Протягом дванадцяти місяців 2004 року кредитними спілками залучено вкладів на депозитні рахунки членів кредитної спілки на загальну суму 554,286 млн. грн., що в 1,7 раза перевищує відповідний показник на початок року. Характер змін внесків на депозитні рахунки членів кредитної спілки виглядає таким чином: внески до запитання зросли на 78,3%, внески до 3-х міс. - на 39,7%, внески 3-12 міс. - на 63,6%, довгострокові внески (> 12 міс.) зросли у 2,5 раза.

Порівнюючи структуру депозитів та наданих кредитів, можна стверджувати, що їх розподіл за терміном погашення є доволі однорідним: як серед кредитів, так і серед депозитів переважають середньострокові, терміном від 3-х до 12 місяців. Найменший попит мають короткострокові кредити, які перекриваються короткостроковими депозитами (до 3-х

image74

споживчі кредити

кредити на будівництво і на придбання житла

кредити на фермерські та особливі селянські господарства

комерційні кредити

кредити, надані на інші потреби

Рис. 9.18. Структура кредитного портфеля кредитних спілок

України.

місяців). Ситуація з довгостроковими кредитами і депозитами (> 12 місяців) протилежна - джерелом кредитування є не лише депозитні внески, але й значною мірою капітал кредитної спілки.

image75

Рис. 9.19. Структура внесків на депозитні рахунки.

Кредитна спілка може бути як удосконаленою формою каси взаємодопомоги, так і міні-банком. Останнє особливо цікаве для ділових людей, які отримують реальну можливість створити легальне, повністю підконтрольне джерело кредитування в межах визначеного замкненого середовища або спрямоване на експансію власних коштів як кредитних ресурсів назовні.

Створення повноцінної системи кредитних спілок в Україні сприятиме поліпшенню соціального захисту населення, дасть додаткові можливості для розвитку малого приватного бізнесу, позитивно впливатиме на подолання економічної кризи, що, врешті-решт, сприятиме поліпшенню добробуту населення.

? Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

Дайте визначення поняття "фінансові посередники".

Поясніть суть класифікації фінансових посередників за американ­ським підходом.

Поясніть суть вітчизняної класифікації фінансових посередників.

Розкрийте зміст функцій фінансового посередництва.

Дайте визначення поняття "фінансово-кредитна система".

Охарактеризуйте склад фінансово-кредитної системи України

Охарактеризуйте банківську складову фінансово-кредитної системи.

Охарактеризуйте парабанківську складову фінансово-кредитної системи.

Поясніть особливості напрямів розміщення інвестиційних заощад­жень через фінансових посередників.

Розкрийте зміст етапів формування сучасної банківської системи України.

Поясніть основні тенденції розвитку банківського ринку України.

Поясніть роль та значення небанківських фінансово-кредитних установ для розвитку економіки країни.

Розкрийте зміст інститутів спільного інвестування.

Дайте визначення та поясніть особливості діяльності інвестиційних компаній та фондів.

Охарактеризуйте пенсійну систему України.

Дайте визначення та класифікацію недержавних пенсійних фондів.

Дайте визначення та поясніть особливості діяльності страхових компаній.

Охарактеризуйте тенденції розвитку страхового ринку України.

Розкрийте особливості здійснення страхування життя.

Дайте визначення та поясніть особливості діяльності кредитних спілок.

Тестові питання для контролю знань студентів

До функцій інформаційного посередництва належать:

а) моніторинг та управління ризиками інвестування;

б) інформаційне посередництво у прямій формі;

в) зниження процентних ставок;

г) інформаційне посередництво в опосередкованій формі.

Фінансовий посередник - це:

а) особа, яка одержує позику на засадах повернення, платності та забезпеченості;

б) фінансова установа, чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників,

в) фінансова установа, що займається комерційною діяльністю.

За американським підходом фінансові посередники розподіляються на:

а) депозитні інститути,

б) інвестиційних посередників;

в) парабанківські інститути,

г) договірні ощадні інститути;

д) кредитні спілки

До специфічних функцій фінансового посередництва належать:

а) зниження процентних ставок,

б) моніторинг та управління ризиками інвестування,

в) диверсифікація активів та уникнення ризиків інвестування;

г) професійний відбір об'єктів інвестування.

Банківська система включає в себе:

а) емісійний банк; б) кредитні спілки;

в) неемісійні банки; , г) страхові компанії;

д) ломбарди.

До складу парабанківської системи входять:

а) комерційні банки; б) страхові компанії;

в) пенсійні фонди; г) поштово-ощадні у станови;

д) емісійний банк.

До спеціалізованих комерційних банків належать:

а) інноваційні, б) іпотечні;

в) централізовані; г) лізингові;

д) клірингові

Пенсійний фонд-це:

а) спеціалізована фінансова установа що займається мобілізацією та використанням коштів пенсійного призначення;

б) компанія, що спеціалізується на лізингових операціях,

в) офіційний посередник при укладанні угод між зацікавленими сторонами на біржі;

г) кредитна установа, що позичає гроші під заставу рухомого майна.

Назвіть етап формування банківської системи України на якому відбулася стабілізація та впровадження національної валюти

а)1991-1992рр ; б) 1992-1993рр., в) 1994-1996рр . г) 1996-2000рр.

За розміром активів українські банки поділяються на:

а) дві групи,

б) вісім груп,

в) чотири групи,

г) диференціація відсутня.

Назвіть види інвестиційних фондів

а) венчурний, б) корпоративний,

в) пайовий, г) всі відповіді правильні

Недержавне пенсійне забезпечення можуть здійснювати...

а) чомбарди, б) недержавні пенсійні фонди;

в) кредитні спілки, г) страхові компанії,

д) банківські установи

Чи має право недержавний пенсійний фонд займатись, окрім пенсійного забезпечення іншими видами діяльності ?

а) Так, б) Ні

У які види активів можуть бути інвестовані ресурси страховика (відповідно до ст.31 Закону України "Про страхування")?

а) грошові кошти на поточних рахунках,

б) банківські метали,

в) нерухоме майно,

г) цінні папери, що емітуються державою,

д) всі відповіді правильні

15 Кредитна спілка-це...

а) компанія, що спеціалізується на лізингових операціях,

б) неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні,

в) спеціалізована фінансова установа, що займається мобілізацією та вико­ристанням коштів пенсійного призначення,

с) кредитна установа, що позичає гроші під заставу рухомого майна

<< | >>
Источник: Михайловська І.М., Ларіонова К.Л.. Гроші та кредит. 2006 {original}

Еще по теме Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україні:

  1. Довірчі товариства як форма небанківських кредитних інститутів
  2. Сутність і основні функції небанківських кредитних установ
  3. 4.1.6. Розвиток фінансових ринків
  4. 13.1. Сутність, призначення і види фінансового посередництва
  5. РОЗВИТОК ФІНАНСОВОГО РИНКУ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
  6. Сутність, призначення та види фінансового посередництва
  7. 10.1. СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ВИДИ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА
  8. 1.4. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X - початок XX ст.)
  9. ІІ. Розвиток партійної системи в Україні
  10. Тема 3: Розвиток політичної думки в Україні: історія і сучасність
  11. Тема 3. Розвиток політичної думки в Україні: історія і сучасність
  12. 6.5. Види підприємств, які можуть діяти в Україні
  13. Розвиток кредитних відносин в україні в перехідний період
  14. Основні види міжнародної торгівлі
  15. 5.3. Основні функції організацій та їх види