Паперово-грошові системи

З крахом золотого стандарту в переважній більшості країн склався новий тип грошової системи, який дістав назву паперового, або грошово-паперового. Цей тип характеризується тим, що в ньому роль загального еквівалента відіграє вже не товар, який має власну вартість і який саме відносно цієї вартості діє у сфері обміну, а товар, який своєї вартості не має.

Центральний елемент цього типу грошової системи — паперові гроші. Паперові гро­ші — це номінальні знаки вартості, що заміщують в обігу пов­ноцінні гроші і випускаються державою для покриття своїх ви­трат.

Паперові гроші мають свою вартість, пов'язану із затратами праці на виготовлення спеціальної паперової грошової стрічки, захистом їх від підробки, друкуванням, збереженням і т. ін. Ці витрати різні в різних країнах. Чим більше захищені від підробок ті або інші паперові гроші, тим дорожче їх виробництво. Долар США, що має більше 40 ступенів захисту, потребує для свого виробництва відчутних витрат. На кожну тисячу банкнот у США витрачають по 60 доларів.

Наша національна валюта — гривня — спочатку (1992 р.) бу­ла надрукувана за кордоном — у Канаді. Вона мала 17 ступенів захисту і обійшлася нам по 24,1 дол. за тисячу банкнот. Але вже в 1994 р. у Києві почала працювати власна фабрика Держзнака, що має найсучасніше друкарське устаткування і забезпечує випуск усієї необхідної кількості банкнот. А з уведенням у дію в 1997 р. у Малині фабрики банкнотного паперу одержано власний замкнутий технологічний цикл виробництва банкнот.

Однак власна вартість паперових грошей не йде ні в яке порі­вняння з їх номінальною вартістю, тобто з тією вартістю грошового товару, яку вони представляють. У цьому сенсі говорять про те, що паперові гроші не мають вартості.

Постає питання: У чому причина появи паперових грошей? Чому ці знаки, що самі не мають вартості, можуть виконувати функції повноцінних грошей? На перший погляд, це викликано тим, що в процесі обігу повноцінні гроші зношувались, втрачали свою вагу, їх вартість зменшувалася, але при цьому вони продо­вжували зберігати свою попередню купівельну спроможність Ці обставини начебто і привели до того, що, врешті-решт повноцін­ні металеві гроші були замінені неповноцінними паперовими.

Дійсно, на практиці у зв'язку зі зношуванням монет відбував­ся процес відділення реального вмісту грошової одиниці від її номінального вмісту. Однак це не стало причиною заміни повно­цінних грошей паперовими, бо цей процес завжди мав свої межі і визначався ремедіумом. У кращому разі відділення реального вмісту грошової одиниці від її номінального вмісту могло стати певним поштовхом для введення паперових грошей. Але глибин­на об'єктивна причина даного явища в іншому. Вона пов'язана з особливостями функціонування грошей як засобу обігу.

У метаморфозі Т—Г—Т гроші є засобом обігу. Ця функція грошей, ураховуючи сутність товарного виробництва, є визнача­льною, тому що мета товарного виробництва — задоволення потреб людини. Досягти цієї мети за умови існування й постійного поглиблення суспільного поділу праці можна тільки на основі обміну різних споживних вартостей. Оскільки їх прямий обмін як споживних вартостей неможливий, то цей обмін здійснюється на основі їх вартості.

Функцію виміру вартості перебирає на себе особливий товар, загальний еквівалент або гроші. У цьому сенсі міра вартості як функція грошей дуже важлива, але все ж не го­ловна. З огляду на всю організацію товарного виробництва_______________________________________ це лише прелюдія до головного — до обміну за допомогою грошей різних споживних вартостей. Те саме можна сказати і пр0 функцію грошей як засобу платежу. Тут має місце лише певна моди­фікація руху грошей щодо самого акту обміну споживних варто­стей. Що ж стосується функції грошей як світових, то вона теж зводиться до функції засобу обігу, але тільки стосовно товарів і послуг, якими обмінюються країни. У своїй функції засобу нагромадження гроші лише накопичуються, «набирають сили», аби згодом знову пірнути в бурхливий світ обміну. Отже, квінтесен­ція суті грошей, їх вирішальна функція, що забезпечує реалізацію мети товарного виробництва, — це їх функція як засобу обігу.

Саме з цією функцією грошей і пов'язана поява паперових грошей. Об'єктивно вона полягає, з одного боку, у цільовій фун­кції грошей, покликаних забезпечити обмін різних споживних вартостей, а з іншого боку, і це пов'язано з першим, у миттєвості самого факту обміну. Це останнє дуже чітко підкреслює К. Маркс. Пояснюючи природу паперових грошей і аналізуючи метаморфозу Т—Г-—Т, він пише, що тут «фунціональне буття грошей поглинає їх матеріальне буття» (К. Маркс. — Капитал. — ТІ. — С 140).

Паперові гроші як знак дійсних грошей одержують від держа­ви примусовий курс, що відбиває їхній зв'язок з повноцінними грошима. Паперові гроші можуть функціонально існувати й окремо від металевої субстанції. Історія паперових грошей почи­нається з глибини століть, з появи неповноцінних грошей. Уже мідь і бронза в біметалічних грошових системах являють собою, власне кажучи, прообраз паперових грошей з тією лише різни­цею, що історично ці метали на зорі становлення товарного ви­робництва відігравали роль загального еквівалента, були повно­цінними грошима. Згодом з закріпленням ролі загального екві­валента за окремим металом, наприклад за золотом, мідні, бронзові й інші гроші стають неповноцінними. Проте розрив між їх вартістю як металу і вартістю, вираженою у їх номіналі, був менше, ніж розрив між вартістю паперових грошей і вартістю, вираженою в номіналі останніх.

Перші паперові гроші з'явилися в Китаї. Про це згадує відо­мий італійський мандрівник Марко Поло, який побував у Китаї наприкінці XIII ст. і залишив після себе книгу про цю подорож. Однак ці гроші не набули тоді поширення і їх ходіння припиня­лося щоразу, коли припинявся їх обмін на золото. Загальні умови товарного виробництва ще не вимагали тієї надзвичайно високої еластичності, яка властива паперовим грошам.

Відповідні умови для широкого використання паперових гро­шей склалися тільки за капіталізму. їх друге народження пов'язане з США, де в 1690 р. вони з'явилися у штаті Массачу­сетс. У XVIII ст. паперові гроші з'являються в Англії і Франції, а в 1769 р. за правління Катерини II вони вперше з'являються в Ро­сії й одержують назву асигнацій. Асигнації за своєю суттю були казначейськими білетами, що мали примусовий курс і не розмінювались на золото. Тільки після реформи 1839—1843 pp. усі на­явні асигнації (а це 596 млн асигнаційних карбованців) були за­мінені на 170 млн карбованців банкнот, які розмінювались на зо­лото. Проте з початку 40-х років XIX ст. і до реформи 1897 р. банкноти обмінювались на золото лише періодично і в цілому вони розділили долю асигнацій.

Походження сучасних паперових грошей двояке. З одного бо­ку, паперові гроші як такі з'являються у формі казначейських бі­летів, їх випускала в обіг держава, яка встановлювала їхній курс і забезпечувала примусовий характер їх обігу. Казначейські білети не обмінювались на золото. З другого боку, вони виникають на основі трансформації кредитних грошей у формі банкнот у папе­рові гроші. Спочатку емісія банкнот здійснювалася комерційни­ми банками і вони вільно обмінювалися на золото й інші активи цих банків. Потім емісія банкнот переходить до центрального банку, який одержує від держави монополію на їх випуск. Трива­лий час вони продовжують обмінюватися на золото, але з крахом золотого стандарту цей розмін припиняється і вони перетворю­ються в паперові гроші. У цьому перетворенні певною мірою знайшов своє відображення загальний історичний процес розви­тку грошових систем.

Таким чином, у сучасних умовах основним, базовим елемен­том грошових систем є паперові гроші. Окрім них, до складу цих систем як найважливіші структурні елементи входять:

—Масштаб цін.

—Порядок організації емісії паперових грошей.

—Способи встановлення і підтримки курсу національної ва­люти.

—Загальні принципи організації готівкового і безготівкового грошового обігу.

Кожна країна має свою грошову систему, обумовлену особли­востями нормативних актів, що пов'язують елементи грошової системи в єдине ціле. Однак в їх організації є багато спільного, що відображає загальну функціональну призначеність елементів грошової системи.

Сучасна грошова система порівняно з металевою та її певним різновидом— металево-паперовою має більше елементів, вони більш різноманітні, мають складніші взаємозв'язки. Особливо це стосується грошової одиниці країни, масштабу цін та способу встановлення і підтримки курсу національної валюти.

Так, кожна країна має власну грошову одиницю. Щоправда, деякі країни користуються іноземною валютою, не випускаючи своєї власної, а в деяких угрупуваннях держав, наприклад, у Єв­ропейському союзі, певна кількість країн {на початок 2008 р. вже 15) використовує з 2002 р. спільну валюту євро.

Процес об'єднання грошових систем різних країн відображає інтеграційні тенденції у світовій економіці. Вони об'єктивні і че­рез це таке об'єднання врешті-решт є позитивним. Але треба ма­ти на увазі, що в кожної країни свої особисті інтереси і просте об єднання грошових систем здатне призвести до втрати контро­лю держави над своєю економікою та до інших негативних наслідків. Досвід об'єднання грошових систем Європейського союзу показує, що це дуже довготривалий і занадто складний процес, який вимагає величезної підготовчої роботи. її основний сенс полягає в забезпеченні рівних умов для кожної країни з тих, хто наважується ввести єдину грошову систему, тобто без досягнен­ня відносно рівного ступеня розвитку економіки в країнах, які об'єднують свої грошові системи, введення єдиної валюти є не­доцільним.

На теренах СНД час від часу виникає ідея об'єднати грошові системи окремих країн у єдиному рубльовому просторі. І хоч ця ідея (наприклад, пропозиція Президента Казахстану Н. Назар­баева, зроблена в 2003 р., про об'єднання грошових систем Росії, України, Білорусі та Казахстану на основі введення нової грошо­вої одиниці — алтина), як правило, маскується під об'єднання — по суті, це сьогодні не може означати нічого іншого, як розчи­нення грошових систем трьох країн у грошовій системі Росії. Це призведе в Україні до втрати захисного механізму для націона­льної економіки, яким є наша власна грошова система, а отже, і до втрати економічної незалежності нашої держави.

У віддаленій перспективі таке об'єднання грошових систем може й буде можливим з огляду на процес інтернаціоналізації господарчої діяльності. Але для цього треба вирішити багато проблем, які б урешті-решт привели до того, що таке об'єднання грошових систем стало б об'єднанням економічно високорозви-нених і рівних у цьому розвитку країн. На сьогодні така ситуація відсутня, а більш ніж десятирічне гальмування Росією ідеї ство­рення на теренах СНД зони вільної торгівлі є дуже красномов­ним підтвердженням бажання окремих російських політиків ба­чити Україну не як рівноправного, незалежного партнера, а як економічно залежну країну, яка б повністю йшла у фарватері економічних і політичних інтересів Росії.

Як правило, держава дає назву своїй грошовій одиниці з огля­ду на історичні корені розвитку національного товарного виробництва. Так, в Україні грошова одиниця отримала назву гривні від назви грошової одиниці, яка була в Київській Русі. Часто на­зва грошової одиниці фіксує національну ознаку корінної нації, наприклад, лит у Литві, або лат у Латвії.

Масштаб цін у сучасних умовах являє собою грошову одини­цю країни та її кратні частини. Так, в Україні — це гривня, яка дорівнює 100 копійкам. Вона має певну (на кожний конкретний момент часу) купівельну спроможність, що відрізняється від ку­півельної спроможності інших валют, наприклад російського ру­бля. Масштаб цін установлюється державою, а вже купівельна спроможність національної грошової одиниці визначається сти­хійно і залежить від багатьох чинників в економіці та від її зага­льного стану.

Кожна валюта має свій масштаб цін, і якщо він відносно ма­лий (наприклад, до 2002 р. в Італії), то тоді може бути відсутня навіть розмінна монета. У системі малого масштабу цін є свої недоліки і переваги. Але може бути й великий масштаб цін, на­приклад у Великобританії та Канаді. У цьому випадку теж є й певні переваги, і певні недоліки. Скажімо, за великого масштабу цін широко використовується розмінна монета, а вона, як відомо, існує значно довше, ніж паперові гроші, а значить і витрати на організацію грошового обігу менші.

Валюта має свою покупюрну будову, що визначається рівнем номінальної вартості валюти. Так, в Україні випускаються купюри в 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень. Як правило, держа­ва супроводжує кожну купюру певними елементами, які віддзер­калюють досягнення національної культури, якісь визначні події, видатних представників нації тощо. Українська гривня містить на лицьовому боці портрети наших політичних діячів і письмен­ників, а на звороті — визначні пам'ятки архітектури.

Що ж стосується такого елементу сучасних грошових систем як установлення й підтримка курсу національної валюти, то тут є досить різноманітні способи визначення такого курсу. Валюта деяких країн знаходиться у вільному плаванні стосовно до валют інших країн. Курс такої валюти змінюється, головним чином, під впливом ринкового попиту і пропозиції даної валюти. Деякі кра­їни «прив'язують» курс своєї валюти до валюти інших, як прави­ло, провідних держав (США, Великобританії, т. ін.) або до колек­тивних валют, наприклад до евро.

У цілому сучасні паперові грошові системи постійно розви­ваються і це відбувається, головним чином, за рахунок удоскона­лення того правового поля, у межах якого і здійснюється функціонування грошової системи. Об'єктивну основу цього становить подальший процес усуспільнення виробництва та інтернаціоналі­зація господарчої діяльності, що вимагає врахування цих змін у сукупності законодавчих норм, пов'язаних з організацією і фун­кціонуванням грошових систем.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Паперово-грошові системи:

  1. ГРОШОВІ СИСТЕМИ
  2. ГРОШОВІ СИСТЕМИ
  3. ГРОШОВІ СИСТЕМИ
  4. ТЕМА 4. Грошові системи
  5. ГРОШІ І ГРОШОВІ СИСТЕМИ
  6. ГРОШОВІ СИСТЕМИ
  7. ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ
  8. ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ
  9. ТЕМА 5. Інфляція та грошові реформи
  10. ТЕМА 2. Грошовий обіг і грошові потоки
  11. ІНФЛЯЦІЯ І ГРОШОВІ РЕФОРМИ
  12. Інфляція в ринковій економіці: фіскальні та грошові аспекти
  13. Грошові агрегати М0, М1, М2, М3
  14. Грошові реформи
  15. Безготівкові грошові розрахунки
  16. ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ
  17. Готівкові грошові розрахунки
  18. 6.5. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи