<<
>>

Поняття кредитної системи та її побудова

Розвиток товарного виробництва сприяв розвитку кредит­них відносин. Поступово вони ускладнювалися і складалися у певну субординовану сукупність, яка відіграє важливу роль у розвитку суспільного виробництва.

У широкому розумінні кредитна система — це сукупність від­носин, що складаються в процесі акумуляції тимчасово вільних ко­штів держави, господарюючих суб'єктів і населення, та їхнього використання на умовах терміновості, повернення і платності. Однак у практиці кредитну систему визначають більш вузько, пов'язуючи її з системою кредитно-фінансових установ.

Процес становлення кредитної системи почався з появою кре­диту, а він виник, як відомо, у сиву давнину. Однак цілісна кре­дитна система склалася значно пізніше, вже в період високорозвиненого капіталізму, коли кредит став важливою ланкою в механізмі суспільного виробництва.

В історії становлення кредитної системи особливе місце за­ймає Англія. Саме в цій країні в XIX ст. було сформовано високорозвинену, багатофункціональну мережу кредитних установ, що стала зразком для багатьох інших країн.

Кредитна система в кожній державі має свої особливості, що відбивають специфіку організації суспільного виробництва в йо­го конкретних історичних умовах. Однак у цілому кредитні сис­теми країн з високорозвиненою ринковою економікою мають ба­гато спільного. Як правило, до своєї структури вони включають банківську систему і систему небанківських кредитних установ.

Банківська система функціонально призначена для акумуляції тимчасово вільних коштів і видачі кредитів. Крім того, банки об­слуговують розрахунки між господарюючими суб'єктами і на­дають їм і населенню різні послуги, перелік котрих зазвичай регламентується законодавством країни. У більшості країн із ринковою економікою банківська система складається з двох рівнійерший рівень — це центральний банк країни. Це банк банків, він має монопольне право на емісію грошей і відіграє визначальну Роль в організації функціонування всієї кредитної системи.

Другий рівень представлений системою комерційних банків, які у своїй діяльності безпосередньо пов'язані з підприємствами, фірмами, установами і населенням. Вони здійснюють касове обслуговування підприємств, організовують розрахунки між ними, надають юридичним і фізичним особам кредити і т. ін. Рівень розвитку цієї ланки кредитної системи надзвичайно важливий для функціонування всієї кредитної системи та економіки в цілому.

Ступінь розвитку або якість цього рівня кредитної системи обумовлюється багатьма чинниками, серед яких варто назвати ступінь розвитку і загальний стан товарного виробництва в краї­ні, наявність і відпрацьованість законодавчих актів, що регулю­ють функціонування всієї кредитної системи, конкретні умови господарського життя в країні тощо.

У розвинених країнах, які формували свої банківські системи протягом багатьох десятиліть, а подекуди і століть, комерційні банки становлять систему, яка характеризується наявністю різ­номанітних форм банків, тобто первинних елементів банківської системи. У цих країнах, як правило, мають місце приватні і дер­жавні банки, а також банки змішаної форми власності. Серед ба­нків досить помітна певна спеціалізація (інвестиційні, іпотечні, сільськогосподарські, універсальні). При цьому в багатьох краї­нах (наприклад в Англії) спеціалізація регулюється законодавчо, тому депозитні, торговельні, іпотечні й інші банки в цій країні досить жорстко контролюються з точки зору відповідності здійс­нюваних операцій до спеціалізації конкретного банку. Поряд з великими банками-гігантами існують невеликі банки. Так само є різниця між банками за територією, яку вони охоплюють своїм обслуговуванням: банки можуть бути місцевими, загальнодержа­вними і навіть міжнародними. Така різноманітність елементів банківської системи країн з ринковою економікою говорить про високий ступінь розвитку даної системи і її здатність задоволь­няти найрізноманітніші потреби своїх клієнтів.

Обидва рівні кредитної системи тісно пов'язані між собою.

Взаємозв'язок між ними регулюється законодавством кожної країни і тому має ряд особливостей, але при всьому цьому зав­жди зберігається головне — чільна роль центрального банку в банківській системі та всій кредитній системі в цілому.

Небанківські кредитні установи (їх ще називають парабанками) утворюють другу ланку кредитної системи. Система цих установ представлена інвестиційними компаніями і фондами, страховими компаніями, пенсійними фондами, довірчими това­риствами, кредитними союзами і ломбардами.

Окремі ланки цієї системи, наприклад, довірчі (трастові) това­риства або компанії, виникли ще в період раннього середньовіч­чя. Поява більшості інших належить до початку XX ст. і пов'язана не тільки з подальшим зміцненням товарно-грошових відносин, але й з розвитком ринку цінних паперів та систем, що забезпечують соціальний захист населення. Функціонально ця ланка кредитної системи націлена переважно на акумуляцію ко­штів населення з подальшою їхньою трансформацією в позичко­вий капітал. У цьому парабанки подібні до банків, однак у спо­собах акумуляції коштів, та видачі кредитів вони відрізняються від перших.

Так, парабанки залучають не тільки ті кошти населення, які воно розміщує з метою отримання на них прибутку, а й кошти, призначені для страхування життя, майна і т. ін. (страхові компа­нії) або для досягнення певного пенсійного забезпечення в майбутньому (пенсійні фонди). Разом з тим окремі структурні еле­менти небанківських кредитних установ беруть майно, кошти або цінні папери юридичних та фізичних осіб в управління (довірче товариство). Кошти, що накопичуються небанківськими кредит­ними установами для цілей страхування або пенсійного забезпе­чення, найчастіше використовуються для купівлі цінних паперів (акцій, облігацій), які випускають господарюючі суб'єкти або держава.

Такий спосіб розміщення парабанками своїх активів спрямо­ваний перш за все на збереження акумульованих ресурсів населення і на їх захист від інфляції. З урахуванням цього держава формує правові умови існування небанківських кредитних уста­нов таким чином, щоб виключити можливість їх зникнення вна­слідок банкрутства.

У сучасній ринковій економіці кредитна система відіграє важ­ливу роль і постійно знаходиться в розвитку. Основні напрямки її розвитку такі:

— посилення концентрації банківського капіталу, що стано­вить ядро кредитної системи;

— універсалізація діяльності кредитних установ. Одночасно усередині цих установ посилюється спеціалізація на одній або Декількох операціях;

— зростання ролі держави в організації функціонування всієї кредитної системи.

Ці процеси притаманні всім країнам з ринковою економікою. Проте в кожному конкретному випадку вони можуть бути різни­ми як за масштабами, так і за тим значенням, яке вони мають для економіки держави. Але певна універсальність цих тенденцій вимагає їх ретельного вивчення і використання набутого в пере­дових країнах досвіду.

В Україні розвиток кредитної системи робить ще тільки пе­рші кроки, хоча наша держава вже має діючу дворівневу бан­ківську систему і певні зачатки парабанківскої системи. Ос­танні будуть детальніше розглянуті в наступному розділі, а тут більш докладно зупинимось на становленні банківської систе­ми України.

Становлення банківської системи розпочалося з прийняттям у 1991 р. Закону України «Про банки та банківську діяльність», хоча саме реформування банківської системи з метою її присто­сування до ринкової економіки почалося ще в СРСР у період пе­ребудови, коли й виникли перші комерційні банки.

Створена в 1991 р. банківська система незалежної України була досить слабкою, але вона вже відігравала певну роль у фун­кціонуванні нашої економіки. З того часу в розбудові цієї систе­ми зроблено досить багато. Так, у 2000 р. прийнято нову редак­цію закону «Про банки та банківську діяльність», і відбулись певні зрушення в самій банківській системі.

На сьогодні в банківській системі (а на початок 2008 р. зареєс­тровано 196 банків) діють колективні й державні банки. На дер­жавній формі власності базується діяльність Державного комер­ційного спеціалізованого ощадного банку України (Ощадбанк) та Українського експортно-імпортного банку (Укрексімбанк). Реш­та банків діють на основі колективної форми власності. За орга­нізаційною формою — це переважно (близько 90 %) акціонерні банки, і трохи більше 10 % — пайові.

Банківська система України за своєю структурою певною мі­рою відбиває історичний процес її становлення. Так, до цієї сис­теми входять колишні спеціалізовані банки СРСР, такі як Ощад­банк, Укрексімбанк, Промінвестбанк і Укрсоцбанк, які мають велику кількість філій та відділень по всій Україні. Досить вели­ку роль відіграють і ті банки, які були створені в перші роки іс­нування нашої незалежної держави. Серед них є дуже потужні, які мають розгалужену мережу своїх відділень та філій на тери­торії України. До них належать «Приватбанк», «Аваль», Перший Український міжнародний банк (ПУМБ). Ці банки поряд з коли­шніми спеціалізованими відіграють значну роль в економіці. Во­ни не тільки обслуговують велику кількість клієнтів, але й беруть активну участь у реалізації загальнодержавних економічних про­грам. Окрім цих великих комерційних банків, є досить численна група комерційних банків, які не мають своїх філій і розгалуже­ної мережі відділень на території України. Але вони теж перспе­ктивні і в майбутньому можуть стати значним чинником економічного розвитку держави, принаймні на регіональному рівні. Це важливий напрямок розвитку банківської системи, і, як показує досвід багатьох розвинутих країн, саме регіональні банки стали суттєвим важелем допомоги в розвитку відсталих регіонів.

До банківської системи України входять і банки з іноземним капіталом. 44 банки працюють за участі іноземного капіталу, з них 16 банків мають (станом на початок 2008 р.) 100 % інозем­ного капіталу. І хоча частка капіталу іноземних банків відносно невелика і становить близько 5 %, ці банки відрізняються від інших рівнем організації, великим досвідом у здійсненні бан­ківських операцій і тому становлять помітну конкуренцію віт­чизняним банкам.

З ухваленням нової редакції Закону України «Про банки та банківську діяльність» у загальній організації банківської систе­ми починають відбуватися важливі зміни. Найбільш суттєві но­вовведення такі:

• Вперше передбачено створення кооперативних банків. їх мета не отримання прибутку, а забезпечення взаємного креди­тування. Усі кооперативні банки поділяють на місцеві та цент­ральні з чітким розподілом функцій. Місцеві акумулюють ре­сурси, а центральний кооперативний банк централізує ці ресурси і перерозподіляє їх з метою посилення можливостей для забезпечення кредитування суб'єктів господарювання. Центральному кооперативному банку передається й контроль за всією мережею тих регіональних кооперативних банків, які входять у його систему.

• За відповідним положенням прийнятого закону вводиться і спеціалізація банків. Це, безперечно, важливий крок у розвитку банківської системи, яка (за винятком Ощадбанку) представлена тільки універсальними банками. Передбачаються такі види спе­ціалізованих банків: а) ощадні; б) інвестиційні; в) іпотечні; г) розрахункові. Ознакою спеціалізації є те, що більше як 50 % ак­тивів (а для ощадних банків — пасивів у вигляді внесків фізич­них осіб) — це активи (пасиви) одного типу.

• Усі банки за розміром мінімального статутного фонду поді­ляються на місцеві кооперативні банки (1 млн евро), банки, які діють на території однієї області (3 млн евро), та ті, що діють на всій території України (5 млн евро).

Розвиток банківської системи в Україні на сучасному етапі становлення ринкового господарства обумовлено передусім по­доланням кризи і піднесенням, яке переживає народне господар­ство країни в останні роки.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Поняття кредитної системи та її побудова:

  1. Поняття і структура фінансово-кредитної системи
  2. 10.3. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА: СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ТА ФУНКЦІЇ. ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
  3. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в україні
  4. 12.1. Поняття і принципи побудови управлінських структур
  5. 16.6.5. Побудова інформаційних систем
  6. Роль кредитної системи в розвитку економіки
  7. Розвиток кредитної системи України
  8. МОДУЛЬ 2. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МОДЕЛІ ПОБУДОВИ ВАЛЮТНИХ СИСТЕМ, ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
  9. 12. ПОБУДОВА ОРГАНІЗАЦІЇ
  10. 8.1. Поняття і структура міжнародних систем
  11. Поняття і структура політичної системи
  12. 5.3. Україна на шляху побудови правової держави
  13. Поняття і типологія політичних партій та партійних систем
  14. Міжнародні валютні системи. Поняття та історія становлення