<<
>>

Рівновага на грошовому ринку

Ринок грошей, як і будь-який ринок, залежить від попиту і пропозиції. Між попитом та пропозицією грошей завжди є певне співвідношення. Найбільш бажаною на цьому ринку є рівновага між попитом на гроші (Md) та їх пропозицією (Мз).

Іншими словами, рівновага наступає тоді, коли Md = Мз. Саме за такої рів­новаги створюються умови для ефективного розвитку суспільно­го виробництва, якщо ж така рівновага порушується, то сфера грошового обігу дестабілізується і у виробництві виникають пев­ні труднощі. Тому в сучасній ринковій економіці держава через свою банківську систему намагається створювати таку ситуацію на грошовому ринку, яка б характеризувалась його стійкою рів­новагою, або ж наближалась до неї.

Рівновагу на грошовому ринку можна зобразити у вигляді пе­вної графічної моделі. Але при цьому слід зауважити, що сама модель і характеристика основних взаємозв'язків, які вона графі­чно віддзеркалює, залежатимуть від тієї теоретичної тези, що по­кладена в основу аналізу рівноваги на грошовому ринку.

Рис. З

Так, з позицій кейнсіанського підходу до попиту і пропозиції грошей та їх взаємозв'язку з нормою відсотка остання є величи­ною екзогенною. З урахуванням цього моменту графічну модель взаємодії попиту і пропозиції грошей можна подати в такому ви­гляді (рис. 3).

На осі ординат відкладено норму відсотка, а на осі абсцис — кіль­кість грошей. Знаходячись в точці гь норма відсотка визначає рівень попиту на гроші. Він дорівнюватиме кількості грошей, що визнача­ється точкою Мі. Слід зауважити, що в кейнсіанській моделі рівень відсотка визначає й рівень пропозиції грошей. Проте це тільки зага­льні припущення, бо, скажімо, рівень попиту, який спирається на бо­ргові зобов'язання суб'єктів господарювання і населення, може змі­нюватись залежно від фази промислового циклу і набувати положення похилої Мд (зменшення попиту) або положення Mas.

(збі­льшення попиту). Відповідно до цих змін і точка рівноваги (£) буде переміщуватись у положення Е%, або Е\ з відповідною зміною норми відсотка. Останнє чітко демонструє наявність діалектичного зв'язку між нормою відсотка, який дано екзогенно, і який не тільки визначає рівень попиту на гроші, але певною мірою й сам залежить від остан­нього.

Розглянута графічна модель рівноваги на грошовому ринку базується на кейнсіанських теоретичних засадах. Вони дозволя­ють розглянути цю рівновагу на певному рівні. Але така модель поступається новій, яка базується на монетаристських підходах. Основна відмінність цієї моделі в тому, що пропозиція грошей є екзогенною і встановлюється центральним емісійним центром. Суть цього визначення така: центральний банк утримує пропози­цію грошей у тих розмірах, які спрогнозовані раніше на даний період. Ця визначеність пропозиції, а відтак, і певна моментна незмінність пропозиції грошей не є абсолютною. Обсяг пропози­ції грошей (за незмінності тих чинників, які суттєво впливають на цей показник) може змінюватись, але в передбачуваних розмі­рах. Так, скажімо, приріст доданої вартості обумовлює і параме­три приросту пропозиції грошей. У цій моделі, побудованій на монетаристських засадах, і рівень відсотка не є екзогенною вели­чиною. Графічну модель рівноваги на грошовому ринку подано на рис. 4.

На осі абсцис відкладено кількість грошей, на осі ординат — відсоток. Як уже було розглянуто раніше, попит на гроші (він представлений кривою Md) значно залежить від норми банківсь­кого відсотка. Чим нижче цей відсоток, тим більше попит на гро­ші, і навпаки. Пряма М? зображує пропозицію грошей, яка в ці­лому є екзогенною величиною.

Точка перетину кривої попиту і пропозиції (точка Е) і буде точкою рівноваги. Вона означає, що за даної норми відсотка (г\) попит на гроші дорівнюватиме показнику п2. З іншого боку, ця норма відсотка передбачає і відповідну масу пропозиції грошей.

Отже, точка Е за даних умов віддзеркалює, з одного боку, стан рівноваги на грошовому ринку, а з іншого — відображає величи­ну рівноважного відсотка.

Якщо центральний банк вирішує зменшити пропозицію гро­шей, а це він може зробити, наприклад, за рахунок операцій на відкритому ринку, продаючи, скажімо, боргові зобов'язання дер­жави, то тоді попит на гроші за відсотка г\ не буде задовольнятись і це викличе зростання відсотка до рівня г%. Таке його збі­льшення, у свою чергу, призведе до зменшення попиту на гроші і встановлення нової точки рівноваги на грошовому ринку (точка £,).

Якщо ж центральний банк здійснює купівлю цінних паперів, то пропозиція грошей зростає. У зв'язку з цим норма відсотка зменшується. Лінія пропозиції грошей переміститься праворуч у положення Мзг, а точкою рівноваги буде точка і?2-

Рівновага на грошовому ринку може порушуватись під дією багатьох чинників. Найбільш поширеними щодо цього є випадки, коли змінюється попит. Так, наприклад, він зростає, якщо збіль­шується обсяг виробництва. Зростання попиту спричинить переміщення кривої попиту в положення Md\. У цій ситуації рівнова­жна ставка відсотка за однієї й тієї самої пропозиції (наприклад тієї, що позначена прямою Мз) зросте (точка Ез). Попит на гроші може викликати й підвищення цін. У цьому випадку суб'єктам господарювання і населенню для задоволення своїх потреб на попередньому (до підвищення цін) рівні потрібно буде більше грошей. Графічно ця зміна попиту на гроші знайде своє відобра­ження у переміщенні кривої Md угору праворуч і зростанні рівноважної ставки відсотка.

У разі зниження попиту на гроші, а це може бути викликано, наприклад, зменшенням обсягів суспільного виробництва, крива попиту переміститься вниз. Водночас це призведе до зменшення рівноважної ставки відсотка. На рис. 2 зменшенню попиту відпо­відатиме крива Мсіг.

У даному разі розглянуто тільки зміни в попиті на гроші і пору­шення рівноваги на грошовому ринку за найбільш типових змін у су­спільному виробництві. В реальному житті діє значно більша кіль­кість чинників, що впливають на рівновагу на грошовому ринку і діють не окремо, а в тісному взаємозв'язку.

Так, наприклад, змен­шення обсягів виробництва посилюється одночасним зростанням цін, що збільшує попит на гроші. У той же час прискорення швидко­сті обігу грошей, а це, як правило, неодмінний супутник при значних темпах інфляції, навпаки пом'якшує попит на гроші.

Серед вітчизняних науковців, що досліджують сферу грошо­вого ринку, досить поширена думка про те, що цей ринок здат­ний до саморегулювання. При цьому останнє є основою, визна­чальним моментом в організації функціонування грошового ринку, хоча в цілому він більш чутливий, ніж інші ринки до дії зовнішніх чинників.

До власних важелів саморегулювання на цьому ринку, тобто до важелів, які певною мірою автоматично забезпечують рівновагу між попитом і пропозицією, слід зарахувати так званий ці­новий стабілізатор. Його дія полягає в тому, що за надлишкової пропозиції грошей відбувається знецінення грошей, а відтак, на грошовому ринку встановлюється певна рівновага.

Дещо в протилежному напрямку впливає на співвідношення пропозиції і попиту на гроші кредитний мультиплікатор. Його дія розглянута у цьому розділі. Кредитний мультиплікатор до­зволяє автоматично підвищити пропозицію грошей тоді, коли її помітно випереджає попит. У цьому разі депозитно-чекова емісія підвищує еластичність пропозиції грошей і тим самим сприяє встановленню рівноваги на грошовому ринку.

Дослідники вважають, що швидкість обігу грошей належить до автоматично діючих факторів забезпечення стабілізації грошового ринку (Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1998. — С. 160). Схематично цей важіль саморегулювання діє таким чином. При появі надлишкової пропозиції грошей, яка є ек­зогенною, швидкість руху грошей зменшується, а це призводить до вирівнювання співвідношення між пропозицією і попитом на гроші.

Наведені вище автоматично діючі стабілізатори грошового ринку безсумнівно мають місце. Але їх дія має свої межі як у просторі, так і в часі. Автоматичне регулювання рівноваги на грошовому ринку може бути забезпечено тільки у відносно невеликих масштабах.

Це пояснюється тим, що такий ринок особливо чутливий до дії дуже великої кількості факторів, сполука яких часто призводить до непрогнозованих наслідків. Те ж саме мож­на сказати і про дію стабілізуючих чинників у часі. Як правило, вони спроможні дати позитивний ефект через досягнення рівно­ваги на грошовому ринку тільки в короткостроковому періоді.

Так, наприклад, збільшення пропозиції грошей на певному відрізку часу може і не порушувати рівноваги на грошовому ринку. Це дійсно пов'язано з тим, що певний надлишок грошової маси приводить до збільшення розрахунків готівкою, що помітно зменшує швидкість обігу грошей, а відтак, сприяє встановленню рівноваги. Окрім цього, на початковому етапі порушення рівно­ваги між попитом і пропозицією за рахунок зростання останньої населення і суб'єкти господарювання ще не усвідомлюють цієї ситуації і тому частка надлишкової грошової маси йде на збіль­шення заощаджень. При цьому ми розглядаємо певною мірою ідеальну ситуацію, за якої всі інші чинники діють сприятливо в напрямку формування мотивації до нагромадження грошей. Це можливо лише в умовах досить розвиненої ринкової економіки, де суб'єкт господарювання має широкі можливості для ефектив­ного використання своїх грошей, тобто це стає реальним лише в потужній економіці, що характеризується пропозицією великої кількості різноманітних і якісних товарів та послуг.

Проте розглянута дія автоматичних стабілізаторів за наявності великих порушень між пропозицією і попитом на гроші стає ма-лозначущою, а врешті-решт, і недієвою. Так, в умовах значного зростання пропозиції грошей і порушення на цій основі рівнова­ги на грошовому ринку, швидкість обігу грошей не тільки не зменшується, а навпаки, дуже зростає. Показовим щодо цього є досвід нашої держави. Так, тільки в період 1992—1993 рр. гро­шова маса (Мз) зросла (у гривневому еквіваленті) з 25,22 до 481,5 млн грн, тобто більше ніж у 19 разів. І це тільки за один рік. У поєднанні з великим спадом виробництва продукції це призвело до величезної інфляції і дуже прискорило швидкість обігу грошей, бо населення намагалось якомога швидше позбутися гро­шей, знецінення яких було катастрофічним.

Те ж саме можна сказати і про дію цінового стабілізатора. Якщо зростання пропозиції грошей відбувається занадто велики­ми темпами і ніяк не корелюється зі зростанням ВВП, то дія цьо­го стабілізатора стає миттєвою, неприйнятною для економіки, бо можливості хоч якось спрогнозувати зміну цін навіть на корот­кий період у суб'єкта господарювання немає. Тому цей важіль саморегулювання грошового ринку якщо й спрацьовує, то вже в умовах, які не несуть ніяких позитивних наслідків для економіч­них суб'єктів.

Рівновага на грошовому ринку дуже вразлива щодо дії зовні­шніх чинників. Це обумовлено тим, що один з вирішальних мо­ментів її забезпечення, а саме пропозиція грошей, є екзогенною, а вона, у свою чергу, залежить від дії цілої низки чинників. Це сту­пінь незалежності головного емісійного центру країни (центра­льного банку), рівень наукової обгрунтованості кредитно-грошової політики держави, стан платіжного балансу, наявність дефіциту державного бюджету і правові обмеження щодо джерел його покриття, політичні чинники і багато інших факторів. І як­що аксіоматичним для визначення розмірів і динаміки збільшен­ня пропозиції грошей є приріст доданої вартості в сукупному ВВП, то реальні розміри цієї пропозиції можуть досить суттєво відрізнятись від тих розмірів, що обумовлені першопричиною зростання грошової пропозиції. Це може бути обумовлено саме дією тих чинників, що вже названі і які є, по суті, зовнішніми до процесу збільшення пропозиції грошей на грошовому ринку.

У короткостроковому періоді, в умовах, коли діючі автомати­чно стабілізатори не можуть забезпечити рівновагу на грошово­му ринку, центральний банк може вжити певних заходів з метою нормалізації ситуації на грошовому ринку. В його арсеналі до­сить широкий спектр дій. Це може бути регулювання за допомо­гою зміни облікової ставки, операції на відкритому ринку, певна політика щодо норми банківського відсотка та ін. Більш детально дії центрального банку в реалізації кредитно-грошової політики і забезпеченні рівноваги на грошовому ринку розглядатимуться в розділі 8.

Таким чином, неодмінною умовою сталого розвитку суспіль­ного виробництва є досягнення рівноваги між попитом на гроші і їх пропозицією. Ця рівновага певною мірою є умовною, бо вона формується як наслідок постійного її порушення. Реакція на ці порушення і цільові дії центрального банку в напрямку досягнення оптимального співвідношення між попитом на гроші і їх пропозицією стають головним способом реалізації політики мо­нетаризму, а відтак, і забезпечення ефективного функціонування суспільного виробництва і досягнення економічного зростання.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Рівновага на грошовому ринку:

  1. Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та процент
  2. 3.6. ГРАФІЧНА МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО РИНКУ. РІВНОВАГА НА ГРОШОВОМУ РИНКУ ТА ПРОЦЕНТ
  3. МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ ГРОШЕЙ, ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО РИНКУ
  4. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ
  5. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ
  6. ТЕМА 13. Фінансове посередництво грошового ринку
  7. Структура грошового ринку
  8. Структура грошового ринку
  9. 3.3. СТРУКТУРА ГРОШОВОГО РИНКУ
  10. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ
  11. Інституційна модель грошового ринку
  12. 3.2. ІНСТИТУЦІЙНА МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО РИНКУ
  13. 3.1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку
  14. Суть грошового ринку
  15. Сутність та специфіка функціонування грошового ринку
  16. 3.7. ЗАОЩАДЖЕННЯ ТА ІНВЕСТИЦІЇ В МЕХАНІЗМІ ГРОШОВОГО РИНКУ
  17. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку