Суть і функції грошей

Гроші за своєю сутністю — це загальний еквівалент. Роз­криваючи сутність грошей, К. Маркс у своїй праці «Капітал» дав їм таке визначення: «Специфічний товарний вид, з натуральною формою якого суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром, або функціонує як гроші» (Соч., Т.

23. С.79).

Функціональна сутність грошей мало змінилась у сучасних умовах, але форма вираження її зазнала суттєвих змін. Це, передусім, знайшло своє виявлення в трансформації товарної природи грошей у нетоварну, що зробило гроші більш еластичними у ви­конанні ними своїх функції і водночас значно ускладнило й по­силило роль грошей як самостійного за своїм впливом на еконо­міку елемента.

Сутність грошей як загального еквівалента виявляється в то­му, що гроші:

— це економічна категорія, яка виражає певні притаманні товарному виробництву виробничі відносини між людьми;

— це загальноприйнятний засіб стихійного врахування кіль­кості і якості уречевленої в товарі суспільно-необхідної праці;

— споживна вартість грошей (на тому етапові розвитку, коли вони були представлені товаром) подвоюється за рахунок задоволення потреби в загальному еквіваленті;

— поява грошей (у їх розвиненій формі) розколює увесь світ товарів на товар еквівалент як носій вартості та на всі інші това­ри як носії споживної вартості.

У процесі реалізації своєї сутності як загального еквівалента гроші виконують певні функції. У сучасній західній економічній літературі виділяють три функції грошей. Це дещо спрощений варіант. К. Маркс у своєму дослідженні походження і суті гро­шей виділяв п'ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світові гроші.

Міра вартості — перша і головна функція грошей. її сут­ність полягає в тому, що гроші виступають засобом виміру ва­ртості всіх інших товарів. Гроші (а в підсумку розвитку форм вартості ця роль закріплюється за золотом) виконують функцію міри вартості всіх інших товарів, тому що вони мають свою вла­сну вартість. Саме завдяки цьому вони можуть виражати вартість будь-якого іншого товару і саме ця властивість є важливою скла­довою їх ролі як загального еквівалента. Отже, гроші в цій функ­ції— певний еталон, за допомогою якого вимірюється вартість будь-якого товару. За незмінності вартості товару зміна вартості грошей приводить до зміни ціни як форми вираження вартості.

Проте з розвитком товарного виробництва гроші втрачають свою товарну природу. З'являються кредитні гроші у вигляді банкнот, які деякий час стають певним віддзеркаленням товарних грошей (золота і срібла), бо вільно і в необмеженій кількості об­мінюються на золото. Функція грошей як міри вартості при цьо­му дещо ускладнюється, але істотних змін ще немає. Останні стають реальністю тоді, коли представлення банкнотами товар­ної субстанції грошей припиняється. Цей процес збігається з ос­таточним припиненням обміну банкнот на золото та їх злиттям з нерозмінними на золото паперовими грошима, які не мають своєї вартості.

Завдяки таким кардинальним змінам у природі грошей вини­кає низка складних для розуміння питань. Серед них головним є питання про сутнісний бік цього еквівалента. Адже еквівалент, еталон повинен щось представляти.

Не можна визначити вагу якогось товару, якщо на терезах з одного боку лежатиме товар, а з іншого — папірець, на якому буде написано 1 кг, 1 тонна чи щось подібне. Еталон повинен мати свою вагу, а відносно гро­шей як загального еквівалента — свою вартість. У сучасних умовах гроші мають, як зараз часто кажуть, віртуальну вартість. Во­ни уособлюють представницьку вартість усієї маси товарів та по­слуг, що знаходяться в обігу і обслуговуються відповідно масою грошей. Опосередковано вартість загального еквівалента (етало­на міри вартості всіх інших товарів) знаходить своє віддзерка­лення в купівельній спроможності грошової одиниці.

Реалізація функції грошей як міри вартості передбачає певний механізм. Його першим важливим моментом є те, що цю функ­цію гроші виконують як ідеальні, тобто уявні гроші. Щоб визна­чити вартість товару, а для полегшення розуміння цього візьмемо гроші-товар, людина лише подумки зіставляє вартість товару з визначеною кількістю (а значить і вартістю) золота. Однак, це лише загальна схема, що відбиває сутнісний рівень реалізації да­ної функції грошей. Насправді ж визначення вартості товару (а формою її виявлення є ціна) окремим учасником обміну здійсню­ється суб'єктивно і приблизно на підставі мільйони разів повто­рюваних актів купівлі-продажу.

У сучасних умовах, коли золото не застосовується в безпосе­редньому товарному обміні, механізм реалізації цієї функції стає ще складнішим і, головне, непрозорим. Визначення вартості то­вару здійснюється на основі досвіду, якого набуває індивід у про­цесі постійної практики обміну. При цьому ціна товару (а вона є зміненою формою його вартості) виражається в грошових оди­ницях конкретної країни з дуже приблизним уявленням індивіда про купівельну спроможність грошової одиниці на момент обмі­ну.

З функцією грошей як міри вартості, пов'язане поняття масш­табу цін. Справа в тому, що золото, вимірюючи вартість товарів, виражає цю вартість різною кількістю металу. У практиці ж по­стійного обігу товарів з'являється необхідність якось зіставляти між собою ці різні кількості загального еквівалента. Найпрості­шою і найбільш зручною формою порівняння різних кількостей золота є вимірювання його якоюсь фіксованою ваговою одини­цею. Такою одиницею може бути, наприклад, кілограм, фунт, злотник і т. п. Ці міри ваги з їх кратними одиницями, наприклад, кілограм, грам, міліграм тощо і являють собою масштаб цін. Як правило, масштаб цін установлюється державою і закріплюється нею в законодавчому порядку.

Масштаб цін — це фіксована вагова кількість грошового ме­талу і його кратних частин, прийнята в даній країні як грошова одиниця. За допомогою масштабу цін вирішується технічна про­блема порівняння грошового металу. Масштаб цін у законодавчому порядку встановлюється державою, яка може його зміню­вати, тому що він не пов'язаний зі зміною вартості грошового товару (золота). Як би не змінювалася вартість золота, 1 грам завжди буде складати 1 тисячну частку кілограма.

Зі зникненням золота зі сфери грошового обігу і переходом до паперово-грошових систем масштаб цін втрачає свій початковий економічний зміст і вживається як спосіб вираження вартості то­вару в грошовій одиниці країни. З цією метою грошова одиниця поділяється на певні кратні частини. У більшості країн прийнята десяткова система розподілу. Так, наприклад, 1 долар США дорі­внює 100 центам, 1 фунт стерлінгів дорівнює 100 пенсам, 1 грив­ня дорівнює 100 копійкам. Масштаб цін в умовах паперово-грошового обігу втрачає зв'язок із грошовим металом і лише в традиції, у назві відбиває його фіксовану вагу, що реально мала місце. Так, наприклад, фунт стерлінгів при біметалічному грошо­вому обігу дорівнював англійському фунту 456,6 грама срібла; гривня в Київській Русі дорівнювала приблизно півфунта срібла і т. д. Припинення обміну паперових грошей на золото і скасуван­ня їх формального зв'язку з золотом (золотий уміст рубля в ко­лишньому СРСР уже не встановлювався з 1990 p., а гривня не має його з моменту свого введення) дещо ускладнюють розумін­ня масштабу цін.

Засіб обігу. Сутність цієї функції грошей полягає в тому, що гроші виступають посередником в обміні товарів. У формулі Т— Г— Т вони є засобом здійснення цієї метаморфози, засобом обмі­ну однієї споживної вартості на іншу. Ця функція грошей нероз­ривно пов'язана з функцією міри вартості і її зовнішнім виявом. На відміну від функції грошей як міри вартості тут потрібні вже не ідеальні, а реальні гроші.

У процесі обміну, що здійснюється за допомогою грошей, як зазначалося раніше, відбувається роздвоєння всього світу товарів на два протилежних полюси: на споживну вартість і вартість. Внутрішня протилежність, яка властива кожному товару і знахо­дить своє вираження в протиставленні споживної вартості і вар­тості в акті обміну, одержує свій розвиток і породжує роздвоєння товару на товар і гроші. На одному полюсі тепер знаходяться то­вари, що виступають лише як споживні вартості, а на іншому їм протистоять гроші як спосіб існування вартості, в якому стерті всі сліди споживної вартості.

Гроші втрачають природну споживну вартість, і вони набува­ють суспільної споживної вартості. їх роль у тому, щоб бути дзеркалом, у якому гаснуть усі особливості товару як споживної вартості. У ньому кожний товар виглядає так само як і будь-який інший товар. «Гроші, за влучним висловом К. Маркса, можуть представляти собою гній, хоча гній — аж ніяк не гроші» (К. Маркс. — Капітал. — Т. 1. — С. 119).

У процесі історичної еволюції товарного виробництва форма грошей, які виконують функцію засобу обігу, пройшла тривалий шлях свого розвитку. Спочатку цю функцію в різних народів ви­конували різні товари. Зерно, шкіри, худоба й інші товари вже в умовах загальної форми вартості реалізовували функцію грошей як засобу обігу. З переходом до грошової форми вартості роль загального еквівалента остаточно закріплюється за золотом та сріблом, що виконували свою функцію засобу обігу як певні ва­гові кількості цих металів. Злитки, виготовлені з цих металів, одержували свою назву. В Київській Русі такий злиток називався гривною. Вважається, що ця назва пов'язана з прикрасою, яку носили на шиї (загривку). В XI—XII ст. у Київській Русі «ходили» гривні шестигранної форми і важили вони приблизно по 160 грамів.

Злитки грошового металу, що виконували роль грошей, ство­рювали певні перепони при обміні. Тому з розвитком товарного виробництва й обігу золото і срібло, а спочатку мідь, бронза й інші метали набувають форми монети. Монета являє собою пев­ну вагову кількість металу, на якому стоїть знак держави (або правителя чи князя), що засвідчує кількість і якість грошового металу, що міститься в монеті.

Перші монети було викарбувано на рубежі VIII—VII ст. до н. є. у малоазійській державі Лідія. Про це сповіщає великий грецький історик Геродот, який приписує їх появу лідійському царю Гігесу. Майже одночасно з цим (VII ст. до н. є.) монети з'явля­ються і у Древній Греції на о. Егіна. Загальну назву монета одер­жала від римського храму Юнони — Монети (лат. monitio, monitum — застереження), де був відкритий перший у Римі моне­тний двір (III ст. до н. е.).

Технологія карбування монет довгий час була досить примі­тивною. На монеті спочатку зображався якийсь знак, а згодом з'явилися портретні зображення правителів. Першим викарбу­вав на монеті своє профільне відображення Олександр Македонський.

У нашій державі перші монети було викарбувано наприкінці X ст. за князя Володимира (помер у 1015 р.) і його синів — Святополка (980—1019 pp.) та Ярослава Мудрого (978—1054 pp.). Раніше в торговому обороті Київської Русі використовували рим­ські, візантійські та арабські монети.

Перші монети Київської Русі карбувалися зі срібла (срібники) і золота (златники). На відміну від монет, що карбувалися у Захі­дній Європі (талери), на яких написи зроблено латинською мо­вою, у той час уже незрозумілою для широких верств населення, перші монети нашої держави мали написи старослов'янською мовою. На лицьовому боці перших монет (вона називається аверс), був зображений князь Володимир, що сидить на престолі, і напис: «Володимир на столі». На зворотному боці монети (вона називається реверс) зображено тризуб, нинішній малий герб нашої незалежної держави, а тоді княжий знак Володимира, і зроб­лено напис; «А се його злато».

Поряд із повноцінними грошима (монети з грошового металу, яким у багатьох народів аж до кінця XIX ст. одночасно було срі­бло й золото) функцію засобу обігу виконували і монети з інших металів. Це неповноцінні гроші. Такими за золотого монометалі­зму стають мідні та срібні монети. Ці гроші мають власну вар­тість, але вона набагато нижче тієї вартості, яку вони являють. їх поява обумовлена двома основними обставинами:

По-перше, мідь і срібло, як відомо, історично раніше від золо­та виконували функції грошей.

По-друге, такі гроші були необхідні для обслуговування дріб­них покупок, тому що придбання невеликих кількостей товару вимагало дуже маленьких порцій золота. Карбування золотих монет такої малої вартості пов'язано зі значними технічними складнощами.

Функція грошей як засобу обігу призводить до розриву обмі­ну в часі і просторі. Якщо в простому товарному обміні Т—Т (бартер) акт обміну в цьому відношенні нерозривний, то в обміні Т—Г—Т той, хто продав свій товар (перша частина акта Т—Г), не зобов'язаний тут же і в той же час купувати інший товар, тоб­то здійснювати акт Г—Т. Це може викликати кризові явища в су­спільному виробництві. Оскільки кінцевою метою будь-якого су­спільного виробництва є задоволення потреб людини в різних споживних вартостях, то ця можливість може бути реалізована тільки за умови збігу певної сукупності обставин. Проте дану особливість функції грошей як засобу обігу важливо враховувати при організації руху товарів і грошей.

Засіб нагромадження. Сутність функції грошей як засобу на­громадження полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються в скарб. Цю функцію виконують повноцінні гроші, хоч у практиці грошового обігу товаровиробники накопи­чують і їх знаки у вигляді паперових та неповноцінних грошей.

Однак у періоди знецінювання паперових грошей яскраво виявля­ється фіктивність скарбів, накопичених у вигляді таких грошей.

Нагромадження грошей у вигляді скарбу спочатку пов'язане з тим, що гроші стають утіленням багатства і влади. У цьому сенсі, якісно гроші безмежні, але кожна конкретна сума грошей завжди обмежена, має свою кількісну межу. За словами К. Маркса, про­тиріччя між якісною безмежністю грошей і їх кількісною обме­женістю знову й знову штовхає збирача скарбів на сизифову працю нагромадження, (див. К. Маркс. — Капітал. — Т. 1. — С 144.)

В умовах металевого грошового обігу скарби виконують роль певних резервуарів. При відносному скороченні товарної маси гроші наповнюють ці резервуари. Вони перетворюються у скарби через те, що гроші являють собою не просто реальний товар, а ще й такий товар, що є загальним еквівалентом і стає втіленням багатства, здатного перетворитися в будь-яку споживну вартість. При збільшенні товарної маси гроші виймаються зі скарбів. Тому останні виконують роль привідних і відвідних каналів, завдяки яким регулюється грошовий обіг у країні, а сфера грошового обі­гу не переповнюється зайвою кількістю грошей.

З розвитком товарного виробництва і товарного обігу функція нагромадження зазнає великих змін. Вони полягають у тому, що нагромадження грошей стає одним із моментів безперервної ор­ганізації суспільного відтворення. Так, нагромадження грошей необхідно для закупівлі товарів сезонного характеру, видачі за­робітної плати, придбання устаткування і т. ін. На відміну від простої форми нагромадження у вигляді збирання скарбів у роз­винутому товарному виробництві гроші не виходять остаточно зі сфери обігу, не перетворюються в скарб, а на умовах терміновос­ті, платності і повернення використовуються тими, хто має в них тимчасову потребу.

У той же час трансформація даної форми нагромадження не призводить до її повного зникнення. Утворення скарбів, або тезаврація, (від грецького thesauros— скарб) відбувається як на приватному рівні (приватна тезаврація), так і на державному (державна тезаврація).

У розвинутому товарному виробництві в ролі тезавранта ви­ступає не тільки золото в злитках, а також і ювелірні вироби, предмети розкоші, майно тощо. Що ж стосується держави, то во­на, як правило, створює золото — валютні резерви. При цьому її золоті запаси переважно формуються зі злитків золота, золотих монет та ювелірних виробів високої художньої цінності.

Нині все нагромаджене у світі золото (за оцінками фахівців, це приблизно 91 тис. тонн золота) існує у трьох основних фор­мах. По-перше, це золото, яке держави зберігають у вигляді централізованих запасів у своїх казначействах і центральних ба­нках. Це так зване монетарне золото, воно зберігається переваж­но у вигляді високопробних золотих злитків. Ця форма існування золота охоплює золоті запаси в 35 тис. тонн. Серед країн найбільший запас золота мають США. Він становить трохи більше 8 тис. тонн. На другому місці Німеччина — 3 тис. тонн, а на тре­тьому — Швейцарія, золоті запаси якої налічують 2,6 тис. тонн. Монетарне золото зберігається в спеціальних сховищах. США зберігають своє золото у фортеці, Форт-Нокс (штат Кентуккі), а також у Вест-Пойнті (штат Нью-Йорк). Інші країни повністю або частково зберігають своє золото у США. Для цього в цій країні є ще одне сховище в надрах Манхеттена. Там знаходиться також золото МВФ і золото більше, ніж 70 країн. Серед країн, що ма­ють значні запаси золота, все своє золото у себе традиційно збе­рігає тільки Франція.

По-друге, це золото, що належить приватним особам, банкам, фірмам. Це золото зберігається як у злитках різної ваги, так і у вигляді ювелірних виробів та нумізматичних цінностей. Усього, за підрахунками фахівців, на цю форму існування золота припа­дає приблизно 24 тис. тонн золота.

По-третє, це те золото, що використано в зубопротезній і юве­лірній справах, а також в інших галузях промисловості (напри­клад, у військовій техніці, приладах тощо). На цю форму існу­вання золота припадає приблизно 32 тис. тонн золота.

Наша молода держава нічого не одержала з золотого запасу колишнього Радянського Союзу. Тому завдання створення такого запасу для України є дуже актуальним. Уже в 1996 році на трьох родовищах розпочато гірничі роботи, а в листопаді 1997 р. прем'єр-міністр України В. Пустовойтенко продемонстрував пе­рший злиток українського золота вагою 0,5 кг, відлитий у формі тризуба. Його виплавлено із золота, добутого на Кіровоградсь­кому родовищі. Золото видобувають також у Закарпатті (Мужиївське родовище). Слід зазначити, що Україна використовує під час видобутку золота так звані гравітаційні технології. І хоч вони менш ефективні, ніж ті, що передбачають використання ціанідів, зате екологічно безпечні. Вже на початку нового століття золо­тий запас України становив близько 5 тонн.

Засіб платежу. Сутність функції грошей як засобу платежу полягає в тому, що покупець оплачує товар не в момент придбання товару, а через якийсь час. У цьому русі грошей, що здійснюєть­ся після руху товару, реалізується їх функція як засобу платежу. Вона тісно пов'язана з іншими функціями грошей і насамперед із їх функцією як міри вартості.

У функції грошей як засобу платежу особливо чітко виявля­ється факт розколу всього товарного світу на два полюси: споживну вартість і вартість. Якщо перший представлений усією різ­номанітністю товарів, то другий — грошима, загальним еквіва­лентом, що виступає як реальне буття мінової вартості. Це особливо очевидно, коли ці гроші здійснюють свій самостійний рух як засіб платежу.

Розвиток товарного виробництва сприяє поступовому розши­ренню кредитних відносин, і в сучасному високорозвиненому товарному виробництві вони стають важливою складовою части­ною економічних відносин. Реалізація функції грошей як засобу платежу приводить до формування таких зв'язків між виробни­ками, які ширше і глибше, ніж ті відносини, що виникають між ними у процесі простого товарообміну (Т—Т) або товарообміну за допомогою грошей як засобу обігу (Т—Г—Т). У цих умовах неплатіж за будь-якими угодами може призвести до грошово-кредитних криз.

Важливим наслідком функції грошей як засобу платежу є по­ява кредитних грошей (вексель, банкнота, чек). З розвитком товарного виробництва вони стають дуже поширеними.

Світові гроші. Гроші, що є засобом руху товарів і послуг, які вийшли за межі окремої країни, виконують функцію світових грошей. У цій функції вони виступають як загальний купівель­ний, загальний платіжний засіб, як матеріалізація багатства вза­галі. Функцію грошей як світових виконують повноцінні гроші. У цій функції вони скидають свої національні мундири і поста­ють у своїй первісній формі — у формі злитків.

Слід зазначити, що в умовах стійких світогосподарських зв'язків у формі світових грошей може виступати одна або декі­лька національних валют. Це обумовлено тим, що здійснювати розрахунки за товари золотом технічно досить складно і дорого. Необхідно робити великі витрати на його транспортування, пере­вірку його якості, збереження і т. ін. Тому розрахунки між країнами золотом можливі, але становлять певні винятки і здійсню­ються дуже рідко.

У сучасних умовах у зв'язку з демонетизацією золота і дією як регіональних, так і світових валютних систем золото, у функції світових грошей успішно замінюється валютами, що відіграють роль світових грошей. У якості таких грошей нині виступає долар, спеціальні засоби запозичення (СДР), евро і валюти де­яких найбільш могутніх в економічному відношенні країн. Однак це не заперечує того факту, що за своєю сутністю світові гро­ші — це повноцінні гроші. Щоразу, коли у світі настають часи важких потрясінь (війни, світові кризи тощо) золото виходить на арену як світові гроші та стає вирішальним засобом забезпечення руху товарів і послуг між країнами. Непрямим підтвердженням ролі золота як світових грошей є і прагнення держави створити і збільшити свої золоті запаси. І той факт, що в разі потреби воно просто продається як товар, а виручені кошти йдуть на розрахун­ки між країнами, аж ніяк не заперечує ролі золота як світових грошей у кінцевому рахунку. У цій функції процес трансформа­ції товарної природи грошей у нетоварну ще попереду.

У нинішні часи золото найчастіше використовують як товар. Воно продається і купується на світових ринках золота. Найбі­льшими ринками золота є ринки в Лондоні (Великобританія), Цюріху (Швейцарія), Нью-Йорку (США). На цьому ринку все золото спочатку потрапляє до рук золотих дилерів. їх кількість трохи більше 20. Це, як правило, банки або тісно пов'язані з ни­ми фірми. Найстаріша фірма-дилер існує з XII ст., а наймолодшій уже 150 років. Новачок сюди потрапити не може, та й гроші тут треба мати величезні. Перший серед цих дилерів — це заснова­ний ще у 1804 р. дім Ротшильдів. До великих дилерів належить «велика трійка». Це пул, який утворили 3 швейцарських банки: Швейцарське банківське товариство, Швейцарський кредитний інститут, Швейцарський банківський союз. Його учасників нази­вають «цюріхські гноми». Усі ці дилери і «роблять погоду» на світовому ринку золота.

Гроші в сучасних умовах відіграють надзвичайно велику роль в організації усього суспільного виробництва. Без грошей не можна уявити собі обмін товарів. Так, він можливий врешті-решт і у вигляді обміну товару на товар (бартер), але ця примі­тивна форма обміну вже неадекватна сучасному виробництву і його ефективній організації. Зрештою і сьогодні, будуючи, ска­жімо, канал, можна землю носити сапетками, або возити воза­ми, але це вже абсолютно не тотожно рівню розвитку сучасного виробництва. Те ж саме стосується і можливості обійтись без грошей, перейшовши на простий товарообмін, хоч і в цьому випадку гроші не зникнуть. Один з товарів виконуватиме роль грошей, роль загального еквівалента, але у своїй первинній, за­родковій формі.

Гроші — це важливий елемент організації суспільного вироб­ництва, адже без грошей неможливо уявити собі, наприклад, процес інвестування. Для того щоб здійснити модернізацію вироб­ництва, його розширення і т. ін., необхідно спочатку накопичити певну кількість вартості як такої, а її носієм у сучасних умовах саме і є гроші. Взагалі роль грошей у суспільному виробництві настільки велика, що за станом грошового обігу в країні можна досить упевнено робити висновки про фінансовий стан країни і про ті чи інші напрямки і тенденції розвитку виробництва.

Сучасне суспільство являє собою складну громадську органі­зацію, і в розв'язанні багатьох соціальних проблем вирішальне значення як певний механізм для цього мають гроші. Так, напри­клад, розробляючи заходи зі зменшення майнової диференціації в суспільстві, котра є неодмінним атрибутом будь-якої ринкової організації виробництва, уряд удається до надання допомоги, ви­плати компенсацій та інших, заходів щодо певних категорій на­селення. Здійснити такі заходи без грошей практично неможливо.

Особливого значення гроші і вся сфера їх обігу набувають у сучасних умовах організації державного регулювання економі­кою. Як відомо, найбільш прогресивною формою організації по­зитивного втручання держави в суспільне відтворення є втручан­ня через гроші. Ця теорія отримала назву монетаризму і сьогодні широко застосовується в розвинених країнах світу.

Не менш важливе значення мають гроші і в умовах перехідної економіки. Саме тому в Україні на сучасному етапі її розвитку так багато уваги приділяється грошам, грошовому обігу й усім тим процесам, що так чи інакше пов'язані з грошовим середови­щем. Така увага є невипадковою, бо, як показує досвід низки кра­їн, які успішно долають, або вже подолали перехідний період у своєму розвитку, саме монетаризм є досить гнучкою й ефектив­ною системою забезпечення позитивного і прискореного розвит­ку ринкових перетворень.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Суть і функції грошей:

  1. ПОХОДЖЕННЯ, СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
  2. СУТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
  3. 6.2. Сутність і функції грошей
  4. СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
  5. ТЕМА 1. Сутність і функції грошей
  6. Функції грошей
  7. 6.1. Виникнення політичних партій, їх суть і функції
  8. 1.5. ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
  9. Функції грошей
  10. Функції грошей і механізм їх взаємодії
  11. 13. Походження, сутність, функції та види грошей.
  12. Теорії кредиту. Необхідність, суть та функції кредиту
  13. Походження грошей. роль держави у творенні грошей
  14. 1.1. ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ. РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ТВОРЕННІ ГРОШЕЙ
  15. Суть грошового ринку
  16. Суть закону грошового обігу