<<
>>

Суть грошового ринку

У ринковій економіці найважливішою центральною ланкою і водночас її механізмом виступає ринок. У найбільш загальному визначенні він є всією сукупністю економічних відносин, які ви­никають у процесі купівлі-продажу.

Ринок — це складна система, що складається з багатьох взає­мопов'язаних між собою елементів, які й утворюють його струк­туру. Ця структура охоплює як свої елементи ринок товарів, ри­нок послуг, ринок робочої сили та інші складові частини. Серед цих найбільш узагальнених структурних елементів виділяють і фінансовий ринок.

З погляду сутності фінансовий ринок — це сукупність еконо­мічних відносин, які складаються з приводу купівлі-продажу специфічного товару— грошей. Саме вони виступають на цьому ринку його об'єктом. Що ж стосується суб'єктів фінансового ри­нку, то на ньому діють усі суб'єкти ринку. Але серед цих суб'єк­тів слід виділити, з одного боку, домашні господарства (населен­ня), а з іншого — фірми. Перші — це головний власник тимчасово вільних коштів. Саме в них знаходиться основне дже­рело кредитних ресурсів. Що ж стосується фірм, то вони висту­пають переважно в іпостасі позичальників, бо саме їм необхідні гроші і перш за все для здійснення інвестиційної діяльності.

Особливістю фінансового ринку є й те, що на фінансовому ринку надзвичайно велику роль відіграють посередники. Саме вони забезпечують рух грошей і операції купівлі-продажу. Якщо на товарному ринку операції купівлі-продажу товару часто здій­снюються між безпосереднім товаровиробником і споживачем, то на фінансовому ринку це скоріше виняток, ніж правило. Посе­редники, які діють на цьому ринку, акумулюють тимчасово віль­ні кошти населення і господарюючих суб'єктів і надають їх на певних умовах в користування тим, хто має потребу в цих кош­тах. Серед фінансових посередників можна назвати такі устано­ви, як банки, страхові компанії, інвестиційні фонди і т. ін.

Фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин, що складається у процесі руху грошей.

Таке визначення цього ринку розкриває його суть. У більш вузькому розумінні фінансовий ри­нок — це сукупність фінансово-кредитних інститутів, які опосе­редковують рух грошей від їх власників до позичальників, і в зворотному напрямку. Головна функція фінансового ринку в то­му, щоб акумулювати тимчасово вільні кошти і надавати їх на певних умовах тим, хто має в них потребу.

Фінансовий ринок має досить складну структуру. Вона визна­чається двома основними обставинами: по-перше, особливістю тих фінансових інструментів, які складають об'єкт купівлі-продажу, і по-друге, термінами, з якими пов'язано тимчасове відчуження вартості, представленої в грошах. З огляду на це струк­туру фінансового ринку можна зобразити так (схема 1):

Ринок капіталів і ринок грошей відрізняються між собою.

Ринок грошей — це частина фінансового ринку, де здійсню­ються короткострокові кредитні операції. Тут представлено майже всі інструменти фінансового ринку, але переважно це, власне, гроші (готівкові, безготівкові, іноземна валюта). Що ж стосу­ється інших інструментів, то вони, як правило, представлені ко­роткостроковими цінними паперами (наприклад векселем). На цьому ринку найчастіше в ролі посередника виступають банки. Що стосується економічних відносин, які складаються на ринку грошей між його суб'єктами, то вони супроводжуються певними особливостями щодо руху об'єкта, відносно якого і виникають ці відносини. Вони пов'язані з тим, що тут у ролі товару виступа­ють гроші. Формою їх руху як товару виступає позика. При цьо­му продавець цього специфічного товару, продавши цей товар, не втрачає власність на гроші. Він тільки передає право розпоря­дження ними на певний термін. Вартість, яку уособлюють у собі гроші, переміщується від кредитора до позичальника, а останній за право користування грішми сплачує певний відсоток, він і ви­ступає як ціна грошей, але ціна визначається не вартістю грошей, а здатністю приносити їх покупцеві (позичальнику) додатковий дохід.

Особливості грошового ринку проявляються також у тер­мінах (короткострокові кредити), у рівні відсотка за кредити, у способах і формах забезпечення кредитів і т. ін.

Ринок капіталів — це та частина фінансового ринку, де здійснюються середньо- і довгострокові кредитні операції. Об'єктом цих операцій виступають як гроші, так і цінні папери (акції, облігації, інвестиційні сертифікати тощо). Поряд з банків­ською системою як дуже важливий фінансовий посередник ви­ступають небанківські кредитні установи, або, як їх ще назива­ють, парабанки. На відміну від грошового ринку, у банківській системі і особливо в системі парабанків є свої особливості офор­млення кредитних відносин.

Між ринком грошей і ринком капіталів існує тісний взаємо­зв'язок. Він забезпечується не тільки переважною єдністю того об'єкта, який є предметом купівлі-продажу на цих ринках, а й тим, що часто одні й ті ж самі суб'єкти (наприклад комерційні банки) виступають і як суб'єкти грошового ринку, і як суб'єкти ринку капіталів. Єдність цих двох структурних елементів фінан­сового ринку проявляється ще й у тому, що деякі операції одно­часно охоплюють і один, і другий ринок. Так, наприклад, часто короткостроковий кредит береться для того, щоб на гроші, отри­мані таким шляхом, придбати акції або облігації на ринку капі­талів.

В Україні фінансовий ринок знаходиться в стані становлення. І якщо товарний ринок у Радянському Союзі все ж існував, то фінансового не було зовсім, тому першим завданням у напрямку розбудови цього ринку стало формування того правового поля, в межах якого він повинен функціонувати. У цьому напрямку зроблено досить багато. Прийнято закони про банки, про інвес­тиційні та страхові компанії, про регулювання ринку цінних па­перів і багато інших нормативних актів. Це і є основною запору­кою подальшого розвитку фінансового ринку.

Але констатуючи певні досягнення в становленні фінансового ринку України, треба зазначити, що за перші 16 років існування нашої держави, ми ще не змогли створити повноцінний ринок грошей і капіталів. І якщо ринок грошей у цілому вже функціо­нує і відіграє помітну роль у розвитку суспільного виробництва, то ринок капіталів знаходиться ще на стадії первинного розвитку. Особливо важко відбувається становлення ринку цінних паперів. Глибока криза, яка мала місце в нашій економіці майже 10 років, відсутність традицій обігу цінних паперів у нашій державі в пе­ріод її перебування у складі СРСР, низький рівень ринкової куль­тури населення та багато інших чинників стали суттєвою пере­поною на шляху швидкого становлення цього ринку. Але підйом в економіці, який почався з 2000 p., і досить помітне зростання уваги як населення, так і господарюючих суб'єктів до операцій на ринку цінних паперів і ринку капіталів виступають надійною запорукою того, що в нашій державі цей сегмент фінансового ринку в недалекому майбутньому стане потужним і відігравати­ме суттєву роль у розвитку ринкової економіки нашої держави.

Як ринок грошей, так і ринок капіталів, у свою чергу, склада­ються з певних елементів. До складу грошового ринку належать: обліковий, міжбанківський та валютний ринки.

Обліковий ринок — це ринок, на якому позичальник (госпо­дарюючий суб'єкт або банк) отримує гроші, обліковуючи свої короткострокові цінні папери, наприклад комерційні векселі. Унаслідок значного поширення короткострокових грошових зобов'язань (комерційні та казначейські векселі, бони тощо) опера­ції на цьому ринку дуже поширені.

Проте в Україні комерційні векселі не стали ще дуже пошире­ним інструментом, і тому цей ринок поки що знаходиться в стадії формування. Але в цілому, з огляду на розвиток ринкової еконо­міки в нашій країні, цей ринок має великі перспективи.

Міжбанківський ринок — це ринок, на якому суб'єктами виступають банки, а суть операцій зводиться до того, що одні банки розміщують свої тимчасово вільні кошти, а інші їх отри­мують на умовах платності, терміновості і повернення, тобто один банк надає іншому короткостроковий кредит. Найчастіше це здійснюється у вигляді міжбанківських депозитів. Необхідність таких запозичень часто викликана потребою в дотриманні якихось нормативів центрального банку. Наприклад, в Україні серед інших нормативів це може бути норма обов'язкових резе­рвів. Поширеною причиною таких кредитів часто стає й необ­хідність певного регулювання балансу банку. Ці кредити, як правило, короткострокові (від двох днів до року) і коштують для позичальника досить дорого. Зазначена причина пояснює той факт, що кошти, залучені банком на міжбанківському рин­ку, рідко використовуються для кредитування господарюючих суб'єктів.

Валютний ринок — це ринок, де здійснюється купівля-продаж валют на основі попиту та пропозиції. Необхідність існування такого сектору грошового ринку пов'язана перш за все з тією обставиною, що єдиного платіжного засобу для всіх країн не існує. Тому розрахунки за міжнародними торговельними опера­ціями здійснюються або у валюті країни-експортера, або в конве­ртованій валюті. Це робить необхідним операції на валютному ринку, де валюта купується і продається як на момент виникнен­ня попиту-пропозиції на неї (касові угоди), так і через певний те­рмін (строкові угоди).

Необхідність формування й розвитку валютного ринку в Україні не викликає сумнівів. І для його створення необхідно запровадити низку заходів, пов'язаних як із самою організацією торгівлі валютою, так і з організацією його інституціональної структури.

Ринок капіталів включає два основних елементи: ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів і ринок цінних па­перів.

Ринок середньо- і довгострокових кредитів — це ринок, де фірми й установи запозичають кошти, як правило, необхідні для розширення виробництва, його модернізації, оновлення продукції і т. ін. Іншими словами, це ринок, який забезпечує інвестиційну діяльність. Для кожної країни він має стратегічне значення і як­що на цьому ринку зменшується довгострокове кредитування (або воно характеризується невеликим зростанням), то це означає послаблення інвестиційної діяльності в державі, що неодмінно призводить до певних негативних наслідків у функціонуванні су­спільного виробництва.

В Україні цей ринок існує, але одна з головних проблем поси­лення його ролі в суспільному відтворенні — це зменшення відсотка за середньо- і довгострокові кредити. Вирішення цієї проблеми вимагає розвитку банківської системи і постійного вдоско­налення тих відносин, які складаються між господарюючими суб'єктами і установами, що надають такі кредити.

Ринок цінних паперів. Цей ринок характеризується тим, що головним об'єктом купівлі-продажу на ньому виступають цінні папери. Саме через їх купівлю інвестор кредитує позичальника (емітента) своїми коштами. На цьому ринку дуже багато особли­востей як у формі надання інвестором кредиту, так і в його зага­льній організації. Так, наприклад, гроші, вкладені в придбання акції, як правило, не можна повернути назад шляхом зворотного продажу придбаних акцій їх емітенту. Акції можна продати тіль­ки іншим покупцям на так званому вторинному ринку цінних па­перів. Є тут і певні особливості в отриманні кредитором відсотка. Якщо в комерційному банку власник внеску отримує чітко фік­сований відсоток, то дохід на акцію (дивіденд) може бути дуже великим (у більшості випадків він не фіксується у своїх розмі­рах), або, за певних умов, може бути малим і взагалі бути відсут­нім. Є на цьому ринку і багато особливостей, пов'язаних з емісі­єю цінних паперів, організацією їх руху, контролем держави за роботою ринку цінних паперів і т. ін.

У розвинених країнах ринок цінних паперів відіграє надзви­чайно велику роль. Саме за його допомогою відбувається міжга­лузевий перелив капіталу, здійснюється швидка концентрація останнього, забезпечуються механізми структурних змін в еко­номіці. Цей ринок дуже чутливий не тільки до змін у самому су­спільному виробництві, але й до змін тих зовнішніх чинників (політичні, міжнародні і т. п.), які так чи інакше впливають на економічний процес окремої країни, або їх певної сукупності. Саме цим пояснюється постійна увага, яку економісти приділя­ють ринку цінних паперів узагалі і перш за все його найбільш важливій частині — фондовому ринку. Зміна ситуації на фондо­вому ринку часто виступає барометром стану економіки країни, а якщо певна зміна стану фондового ринку здійснюється на вели­ких фондових біржах (Нью-Йорк, Лондон, Токіо), то це може бу­ти сигналом до певних змін в економіці багатьох країн. Прикла­дом може бути фінансова криза в нашій державі восени 1998 р. Тоді вона розпочалась в Азіатському регіоні, перекинулась на Росію, а звідти перейшла в Україну. Правда, через невисокий рівень розвитку ринку цінних паперів у нашій державі і невеликий ступінь інтегрованості нашої економіки у світову, наслідки цієї кризи були відносно мало руйнівними, а саму кризу було досить швидко подолано.

Фінансовий ринок, як і будь-який інший, існує і функціонує для досягнення певного балансу між попитом і пропозицією на всі фінансові інструменти цього ринку і перш за все на гроші. Саме це робить необхідним вивчення таких важливих категорій цього ринку, як попит та пропозиція грошей.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Суть грошового ринку:

  1. Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та процент
  2. 3.6. ГРАФІЧНА МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО РИНКУ. РІВНОВАГА НА ГРОШОВОМУ РИНКУ ТА ПРОЦЕНТ
  3. МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ ГРОШЕЙ, ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО РИНКУ
  4. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ
  5. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ
  6. ТЕМА 13. Фінансове посередництво грошового ринку
  7. Структура грошового ринку
  8. Структура грошового ринку
  9. 3.3. СТРУКТУРА ГРОШОВОГО РИНКУ
  10. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ
  11. Рівновага на грошовому ринку
  12. Інституційна модель грошового ринку
  13. 3.2. ІНСТИТУЦІЙНА МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО РИНКУ
  14. 3.1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку
  15. Сутність та специфіка функціонування грошового ринку