<<
>>

Сутність і основні функції небанківських кредитних установ

Небанківські фінансово-кредитні установи — це різно­манітні установи, які акумулюють тимчасово вільні грошові кошти і розміщують їх у формі кредиту. За своїм загальним фу­нкціональним призначенням вони аналогічні банкам, але все ж таки помітно відрізняються від останніх.

їх відміна від банків полягає як в особливостях руху тимчасово вільних коштів, так і у формах надання кредиту небанківськими фінансово-кредитними установами.

Перше пов'язано з тим, що банківська система акумулює ті тимчасово вільні кошти, які за невеликим винятком у процесі свого руху набувають ознак руху капіталу, використовуються власником цих грошей як капітал. Дійсно, власник заощаджень (юридична або фізична особа) віддає свої гроші в банк з єдиною метою — отримати відсоток, тобто власник коштів використовує їх як капітал. Інша справа з тими коштами (принаймні зі значною їх частиною), що акумулюється небанківськими кре­дитними установами. Значною мірою ті заощадження, що аку­мулюють парабанки, не набувають у своєму русі форми капіталу. Дійсно, заощадження, які індивід розміщує, вкладаючи їх, наприклад, у страхову компанію або в пенсійний фонд — зо­всім не призначені для отримання від передачі їх у користуван­ня якогось відсотка. Мета полягає в тому, щоб зберегти ці кош­ти і отримати їх назад у разі настання страхового випадку, або досягнення пенсійного віку.

Разом з тим парабанки акумулюють і ті заощадження, що при­значені бути капіталом, але для яких банківська система не може забезпечити певні умови їх руху. Так, розміщений у банку депозит завжди має чітко визначену межу прибутковості у формі но­рми відсотка. Проте власник заощаджень може керуватись у сво­їй поведінці стосовно цих грошей іншими мотивами. Скажімо, бажанням розмістити їх таким чином, щоб межа прибутковості його капіталу не була визначена заздалегідь. Таку можливість і дають парабанки, які можуть гроші інвестора розмістити напри­клад в акції і забезпечити йому дохід, який попередньо не регла­ментується якоюсь нормою.

Небанківські фінансово-кредитні установи відрізняються від банківської системи і тим, що розміщення акумульованих гро­шових коштів на відміну від банків вони здійснюють не у вигляді надання кредиту в суто грошовій формі, а у вигляді купівлі у по­зичальників їх цінних паперів.

Певною характерною рисою небанківських кредитних установ як водночас і їх особливістю є досить вузька спеціалізація цих установ, що, як правило, чітко регламентується державою. Це пов'язано з тим, що більшість таких установ (наприклад, пенсій­ні фонди, страхові компанії тощо) не можуть зникнути і повинні функціонувати постійно. Дана обставина обумовлює вузьку спе­ціалізацію перш за все для забезпечення жорсткого контролю держави над їх діяльністю.

До системи небанківських кредитних установ належать інвес­тиційні фонди, кредитні спілки, пенсійні фонди, страхові компанії, довірчі товариства і деякі інші установи. Поява цих інститу­тів обумовлена низкою причин, серед яких можна назвати і деякі загальні, котрі визначили розвиток усієї системи небанківських кредитних установ. Назвемо деякі з них.

• На початку XX ст. виникла як явище і постійно посилюється інвестиційна активність населення, що, у свою чергу, обумовле­но зростанням його доходів і постійним перетворенням частини цих доходів на заощадження.

• 3 боку суб'єктів господарювання помітно зростає потреба в інвестиціях, що викликано високим динамізмом сучасного суспі­льного виробництва.

• Залучення заощаджень населення характеризується дорожнечою, і водночас зростає складність організації ефективного управління ними.

Таким чином, у сучасній високорозвиненій ринковій еконо­міці частина доходів, які отримує населення, набуває характеру потенційного інвестиційного ресурсу, а з боку суб'єкта госпо­дарювання постійно зростає потреба в такому ресурсі. У той же час готовність населення здати свої заощадження в тимчасове користування визначається індивідуальною мотивацією особи, що передбачає наявність різноманітних форм залучення цих за­ощаджень. Це різноманіття не може бути забезпечено тільки банківською системою й тому в сучасних умовах набуває стрі­мкого поширення система небанківських фінансово-кредитних установ.

У нашій державі така ланка кредитної системи розвинена ще досить слабо. Це підтверджується фактом дуже незначної вели­чини їх активів у сукупному ВВП. Так, за даними звіту, зробле­ного Світовим банком на 2000 p., активи позабанківських креди­тних установ в Україні складали тільки 1,5 % від ВВП. Це дуже замало, бо навіть у нашої сусідки Росії відповідний показник ста­новить 4 %, не говорячи вже про високорозвинені країни, до рів­ня яких нам дуже далеко. Наприклад, у Німеччині цей показник склав у 2000 р. 72,2 % від ВВП, а в США — 261,8 % (Україна. Фінансовий сектор та економіка: нові стратегічні завдання. Звіт Світового банку. — К.: Козаки, 2001. — С 43.). Розглянутий по­казник мало змінився і в наступні роки.

Становлення вітчизняних небанківських кредитних установ відбувається дуже повільно і зовсім не відповідає тим завданням, що стоять перед державою в період розбудови ринкової економі­ки. Серед найбільш актуальних проблем, без вирішення яких не можна розраховувати на формування потужної ланки небанків­ських кредитних установ і посилення їх ролі в розвитку вітчиз­няної економіки, слід назвати:

— Дуже недосконале правове поле, в межах якого функціо­нують ці установи, а подекуди й відсутність нормативних актів прямого впливу, які б регламентували дії тієї чи іншої ланки цьо­го сектору.

— Великий рівень недовіри населення до дії багатьох установ цієї системи. Так, скажімо, непоодинокі випадки шахрайства з боку організаторів цілого ряду довірчих товариств (трастів) та фінансових компаній викликали негативну реакцію населення Щодо послуг цих фінансових посередників.

— У цілому сфера діяльності позабанківських кредитних уста­нов досить слабо контролюється державою, що значно підвищує ступінь ризику всіх учасників цього процесу і, передусім, ризик головного агента-інвестора.

Зазначені проблеми найбільш нагальні для вирішення і не ви­черпують усіх перешкод, які необхідно подолати на шляху роз­будови небанківської ланки кредитної системи й підвищення її Ролі у відтворювальному процесі.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Сутність і основні функції небанківських кредитних установ:

  1. Світовий банк як група кредитно-фінансових установ та основні його напрямки співробітництва з Україною
  2. 2.2. Держава як інститут політичної системи: сутність, ознаки, форми та основні функції
  3. Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україні
  4. Довірчі товариства як форма небанківських кредитних інститутів
  5. 6.2. Сутність і функції грошей
  6. ТЕМА 1. Сутність і функції грошей
  7. ТЕМА 10. Сутність і функції кредиту
  8. РИНОК: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА МОДЕЛІ
  9. 5.3. Основні функції організацій та їх види
  10. СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
  11. РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУВАННЯ УКРАЇНИ
  12. 19.2. Роль культури менеджменту та її основні функції
  13. 2.2.1. Сутність, походження та функції держави
  14. Сутність, функції і форми підприємства
  15. Сутність, структура й функції політики
  16. Конкуренція, її сутність і функції
  17. Споживання: сутність і функції