<<
>>

13.1. Сутність, призначення і види фінансового посередництва

Фінансове посередництво – це специфічний вид діяльності на грошовому ринку, що полягає в акумуляції його суб?єктами в обмін на свої зобов?язання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи. Унаслідок цієї діяльності:

на ринку з’являються нові фінансові інструменти і загальний асортимент їх значно розширюється, що посилює стимули для формування вільних грошових капіталів;

урізноманітнюється трансформація грошового капіталу, що сприяє кращій адаптації його руху до потреб розширеного відтворення;

скорочуються витрати економічних суб?єктів на забезпечення руху свого грошового капіталу.

Суб?єкти грошового ринку, які займаються фінансовим посередництвом, називаються фінансовими посередниками, які поділяються на дві групи: банки та небанківські фінансово-кредитні установи.

Небанківські фінансово-кредитні установи – це різноманітні установи, які акумулюють тимчасово вільні кошти і розміщують їх у формі кредиту.

Економічна відмінність між ними полягає в тому, що суб?єкти другої групи є чистими посередниками, вони не можуть розмістити в активи більше коштів, ніж самі акумулювали.

Банки ж є не тільки звичайними посередниками, а й творцями кредиту, оскільки виконують емісійну функцію. Тому правомірно розглядати банки не тільки як простих посередників, а ще й як підприємства кредитної сфери. Певною характерною рисою небанківських кредитних установ є досить вузька спеціалізація, яка чітко регламентується державою.

Поява цих інститутів обумовлена низкою причин:

- постійно посилюється інвестиційна активність населення, що обумовлено зростанням їх доходів;

- з боку суб’єктів господарювання зростає потреба в інвестиціях;

Усі фінансові посередники функціонують на єдиному грошовому ринку з одним і тим же об?єктом – грошовими коштами, однаково відчутно впливають на кон?юнктуру цього ринку, можуть не тільки конкурувати між собою, а й взаємодіяти у вирішенні багатьох економічних та фінансових завдань. Тому дослідження фінансового посередництва як самостійного економічного явища має важливе теоретичне і практичне значення, особливо в сучасних умовах України, коли тільки формується грошовий ринок, його інфраструктура і механізм регулювання.

Фінансове посередництво істотно відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності, оскільки брокери і дилери не створюють власних вимог і зобов?язань, а діють за дорученням клієнтів, одержуючи дохід у вигляді комісійної плати (брокери) чи різниці в курсах купівлі і продажу (дилери). Фінансові посередники діють на ринку зовсім інакше – від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобов?язання і власні вимоги. Тому їх прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, пов?язаними з їх залученням.

Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього – у розвитку ринкової економіки. Їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб?єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування (рис. 13.1) [31].

Конкретні переваги фінансового посередництва виявляються у [14;31]:

• можливості для кожного окремого кредитора оперативно розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника – оперативно мобілізувати додаткові кошти, необхідні для вирішення виробничих чи споживчих затрат і так само оперативно повернути їх на початкові позиції;

• скорочені витрат базових суб?єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщенні їх у дохідні активи та запозиченні додаткових коштів;

• послабленні фінансових ризиків для базових суб?єктів грошового ринку, оскільки значна частина їх перекладається на посередників;

• збільшенні дохідності позичкових капіталів, особливо зосереджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фінансових ризиків, скороченню витрат на здійснення фінансових операцій та відкриттю доступу до великого, високодохідного бізнесу;

• можливості урізноманітнити відносини між кредиторами і позичальниками, наданням додаткових послуг, які беруть на себе посередники.

Становлення та розвиток фінансового посередництва в Україні відбувається дуже повільно, що пов’язано з такими проблемами:

- недосконале правове поле, в межах якого функціонують ці установи й відсутність нормативних актів прямого впливу;

- великий рівень недовіри населення до дії багатьох установ цієї системи;

- сфера їх діяльності слабо контролюється державою, що значно підвищує ступень ризику всіх учасників цього процесу.

У зв’язку з цим між комерційними банками і небанківськими кредитно-фінансовими закладами йде гостра боротьба за залучення грошових коштів та у сфері кредитних операцій. При цьому конкуренція носить неціновий характер. Нецінова конкуренція – конкуренція за кредитні ресурси та кредитні вкладення між спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами, що виконують неоднакові операції, за якими не можна порівняти ціни. Порівняльна характеристика діяльності банків та небанківських фінансово-кредитних інститутів наведена в табл. 13.1. [26].

Розвиток нових інформаційних технологій, зміни у державному регулюванні банківських систем, усунення так званих вхідних бар’єрів на ринок банківських послуг породили виразну тенденцію до посилення позицій небанківських фінансово-кредитних установ в конкурентній боротьбі з банками за клієнтів.

Серед нових суперників банків – супермаркети, роздрібні торгові мережі, великі корпорації. Вони успішно конкурують з банками, за рахунок значно вигіднішої структури витрат і доходів, високої якості, зручності, а головне – нижчої вартості банківських послуг, пропонованих клієнтові.

<< | >>
Источник: Колесніченко В.Ф.. Гроші та кредит. Навчальний посібник.. 2008

Еще по теме 13.1. Сутність, призначення і види фінансового посередництва:

  1. Сутність, призначення та види фінансового посередництва
  2. 10.1. СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ВИДИ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА
  3. Функції фінансового посередництва
  4. ТЕМА 13. Фінансове посередництво грошового ринку
  5. Загальні ознаки фінансового посередництва, його еволюція
  6. Банки як провідні суб'єкти фінансового посередництва. Функції банків
  7. 13.2. Банки як провідні суб'єкти фінансового посередництва. Функції банків
  8. Сутність, призначення та структура грошової системи
  9. 4.1. Сутність, призначення та структура грошової системи
  10. 4.1. СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА СТРУКТУРА ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ
  11. Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україні
  12. 7.1. Витрати виробництва, їх сутність і види
  13. 16.1. Сутність і види економічного відтворення
  14. Сутність фінансово-монополістичного капіталу
  15. 13.1. Сутність, види та основні завдання контролю
  16. Сутність та види грошових реформ
  17. Сутність та види грошових реформ
  18. 5.6. СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ГРОШОВИХ РЕФОРМ
  19. Сутність витрат виробництва та їх види