<<
>>

Теорії кредиту. Необхідність, суть та функції кредиту

У світовій економічній науковій думці обґрунтовуються і визначаються дві концепції теорії кредиту - натуралістична і капіталоутворююча.

Основоположниками натуралістичної теорії кредиту були англійські економісти А.

Сміт (1723-1790) і Д.Рікардо (1772-1823).

Найважливіші положення натуралістичної теорії кредиту:

> об'єкт кредиту - натуральні блага (матеріальні цінності), а не гроші;

> кредит - спосіб перерозподілу існуючих у певному суспільстві цінностей, тому що це рух натуральних речовин;

банки - це посередники, які не відіграють ролі у створенні кредиту;

відсутня роль кредиту у сприянні розширеного капіталістич­ного відтворення;

відсутнє з'ясування різниці між позичковим і реальним капіталом, позичковий капітал розглядається лише як відобра­ження нагромадження реального капіталу.

Таким чином, представники натуралістичної теорії розглядали кредит як засіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі, не визначаючи ролі банків у створенні кредиту. Проте слід зазначити заслугу представників натуралістичної теорії в обґрунтуванні ряду положень щодо кредиту:

кредит сам собою не може створювати реального капіталу, який виникає тільки у процесі виробництва;

кредит залежить від прибутку, не створює реального капіталу.

Основоположниками капіталоутворюючої теорії кредиту були

англійські економісти Дж. Ло (1671-1729), Г. Маклеод (друга половина XIX століття), австрійський економіст Й. Шумпетер та німецький економіст А. Ган (XX століття).

Основні положення капіталоутворюючої теорії кредиту:

кредит може створювати багатства і капітал, з ним ототожнюються гроші;

банки - не посередники, вони відіграють значну роль у створенні кредиту і капіталу;

кредит і банки - вирішальні фактори розвитку виробництва, здатні запобігти економічним кризам, інфляції, забезпечити процвітання суспільства.

Проте помилковість концепції цих економістів полягала у виправданні експансії та інфляції.

Раціональні положення капіталоутворюючої теорії кредиту були використані Дж.Кейнсом, який відмовився від ідеї щодо безмежних капіталотворчих можливостей кредиту та банків і вважав, що поряд з кредитними інструментами слід використовувати інші заходи для регулювання економіки.

Кредит - від лат. creditum - позичка, credo - вірю.

У науковій літературі можна виділити декілька підходів до визначення поняття категорії кредиту.

Наприклад, М.П.Денисенко визначає: "кредит-позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається в тимчасове користування

на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Це форма руху позичкового капіталу.

М.М. Александрова, С. О. Маслова визначають кредит як об'єктивну вартісну категорію, складову частину товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин. В.Д. Лагутін дає таке визначення: "кредит - це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу".

Аналіз різних точок зору зарубіжних та вітчизняних авторів щодо визначення поняття кредиту дав можливість розкрити цю категорію через визначення, запропоноване Б.С. Івасів - "кредит - це економічні відносини, що виникають між кредиторами і позичаль­никами з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та вико­ристання їх на умовах повернення й оплати".

Таким чином, кредитні відносини функціонують у системі економічних відносин.

У сучасних умовах кредитні відносини набувають розвитку між:

господарюючими суб'єктами;

банками та населенням,

підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням, з іншого;

фізичними особами;

державою, банками та окремими господарюючими суб'єктами.

У зв'язку з тим, що у позичку може надаватися вартість у грошовій та товарній формах, складовими кредитних відносин є:

кредитно-грошові відносини;

кредитно-товарні відносини.

Позичковий капітал - це капітал, що віддається власником у позичку і забезпечує надходження прибутку у вигляді процента.

За висновками ряду науковців, позичковий капітал - це:

капітал - власник. Особливість полягає в тому, що він передається в тимчасове користування промисловому або торговому капіталу і повертається після закінчення терміну позички;

капітал як товар. Об'єктом купівлі-продажу є гроші не як товар, а як капітал;

капітал з особливою формою руху. Гроші віддаються в позику для того, щоб після закінчення терміну вони були повернуті з відсотками;

капітал, який має специфічну форму відчуженості - не

продається з передаванням права власності, а надається в позику -

тобто відчужується від власника лише на певний термін і за умови повернення з позичковим процентом.

Прибуток, одержаний від позичкового капіталу, поділяється на:

процент, що отримується позичковим кредитором;

підприємницький прибуток, що привласнюється позичальником.

Для виникнення реальних кредитних відносин потрібні такі умови:

наявність об'єктів кредиту - грошових чи матеріальних цінностей, щодо яких може укладатися кредитна угода;

наявність суб'єктів (учасників) кредитної угоди - кредитора і позичальника;

*Кредитор (лат. кгeditor -позикодавець) -один з учасників стосунків, котрий надає кредит і має право вимагати від боржника сплату боргу. Кредитором може бути держава, банк, підприємство, громадянин.

* Позичальник - одержувач позики; сторона в кредитній угоді, від якої інша сторона (кредитор) має право вимагати повернення грошей (майна) і сплати процента. Позичальником може бути держава, юридична особа, громадянин.

наявність збігу інтересів кредитора і позичальника.

Сутність кредиту як економічної категорії проявляється в його

функціях. Найбільш дискусійним в теорії кредиту є питання про функції кредиту. Ознайомлення та критичний аналіз багатьох літературних джерел дали підстави для визначення наступних функцій:

перерозподільча - полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб передаються в тимчасове користування підприємств і населення для задоволення їхніх виробничих чи особистих потреб. При реалізації цієї функції кредиту перерозподіляються як грошові кошти, так і товарні ресурси;

емісійна (антиципаційна) - здійснення емісії грошей як платіжних засобів методом кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту), що регулює кількість грошей в обігу;

стимулювальна - ефективне використання позики з боку позичальника, щоб на зароблені кошти не тільки повернути кредит, але й одержати прибуток;

контрольна - здійснення взаємного контролю кредитора і позичальника за цільовим використанням кредиту і поверненням позички.

Усі функції кредиту взаємопов'язані, тільки їх взаємодія може забезпечити якісні і стійкі кредитні відносини.

<< | >>
Источник: Михайловська І.М., Ларіонова К.Л.. Гроші та кредит. 2006

Еще по теме Теорії кредиту. Необхідність, суть та функції кредиту:

  1. 10.2. Необхідність та сутність кредит. Роль кредиту в розвитку економіки
  2. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУ
  3. 8.1. ЗАГАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ, ЩО ОБУМОВЛЮЮТЬ НЕОБХІДНІСТЬ КРЕДИТУ
  4. ТЕМА 10. Сутність і функції кредиту
  5. ВИДИ, ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ КРЕДИТУ
  6. ВИДИ, ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ КРЕДИТУ
  7. Кредит, його функції і форми
  8. 11.1. Форми, види та функції кредиту
  9. Функції та форми кредиту
  10. Форми, види та функції кредиту