<<
>>

Валютний ринок та валютні операції

Постійне посилення міжнародних економічних зв'язків за умови наявності в кожній країні національної валюти вимагає під час товарообмінних операцій обміну (купівлі) однієї валюти на іншу. Це і є передумовою формування й дії валютного ринку.

Але значення сучасного валютного ринку не можна звести тільки до обслуговування товарообмінних операцій. Справа в

тому, що на валютному ринку відображається дуже широкий спектр економічних відносин, пов'язаний не тільки з рухом това­рів, а й з рухом інвестицій, наданням послуг, рухом об'єктів ін­телектуальної власності тощо, а це має велике значення для функціонування суспільного виробництва в тій чи іншій країні.

Валютний ринок — це ринок, на якому здійснюється купівля-продаж іноземної валюти за національну валюту країни. При цьому об'єктом купівлі-продажу на валютному ринку виступає іноземна валюта окремих країн (американський долар, англійський фунт стерлінгів, японська єна тощо), а також різні види ко­лективних валют, наприклад, євро, СДР. Крім того, об'єктом на цьому ринку виступають різні платіжні засоби (чеки, векселі, сертифікати і т. ін.) і цінні папери (акції, облігації), які деноміновані в іноземній валюті.

Як і будь-який ринок, валютний ринок функціонує на основі взаємодії попиту і пропозиції та наявності конкурентної боротьби між покупцями і продавцями валюти. В основі цієї боротьби лежить бажання його агентів обрати собі найліпші умови прода­жу (купівлі) валюти. Вирішальним мотивом дії суб'єктів валют­ного ринку, як і будь-якого іншого, є отримання прибутку.

Валютний ринок — це важлива складова у структурі грошового ринку, а відтак, і невід'ємний елемент ринкової економіки. В ос­нові його функціонування й розвитку лежить саморегуляція, яка дозволяє постійно балансувати протилежні інтереси покупців і продавців валюти і задовольняти ці інтереси з урахуванням змін як в економіці конкретних країн, так і в кон'юнктурі світового ринку.

Наявність і дія механізмів саморегуляції не означає повної стихійності валютного ринку. Цей ринок має своє правове поле, особливістю якого є те, що воно визначається не тільки законо­давством тієї чи іншої країни, а й міжнародними нормами. При­кладом може бути Статут МВФ, окремі статті якого містять певні норми стосовно валюти і її руху. Так, стаття VIII цього статуту передбачає скасування валютних обмежень і забезпечення кон-вертованості валюти країни, яка приєдналась до цієї статті Фон­ду. Це, звичайно, не, заперечує, а навпаки, передбачає наявність певних національних особливостей валютного ринку в тій чи ін­шій країні. Утім загальна тенденція розвитку національних валю­тних ринків відбиває загальносвітову тенденцію до інтернаціона­лізації виробництва, а це означає, що такі ринки в подальшому будуть усе більше уніфікуватись.

Як і на будь-якому іншому ринку, на валютному ринку діють певні економічні суб'єкти, які продають і купують валюту. До

цих суб'єктів належать юридичні й фізичні особи, пов'язані з зо­внішньоекономічною діяльністю. Серед юридичних осіб особли­ве місце належить суб'єктам господарювання, бо саме вони перш за все реалізують зовнішньоекономічні зв'язки. Своє місце в ролі суб'єктів посідають на цьому ринку й державні установи.

Але серед діючих суб'єктів валютного ринку особливо слід виділити посередників. Справа в тому, що специфіка операцій на цьому ринку і надзвичайна його складність вимагають високого рівня професіоналізму й досвіду, якого пересічний товаровиробник, як правило, не має. До того ж прямі операції з валютою в багатьох випадках обмежені, і ліцензію на їх здійснення мають тільки спе­ціалізовані фінансові установи.

Валютні ринки певним чином класифікують. Найчастіше їх розрізняють за характером операцій, обсягами торгівлі та дією певних правил, і в цьому сенсі виділяють національні, регіональ­ні та міжнародні валютні ринки.

На валютному ринку здійснюються операції купівлі-продажу валюти. Але це тільки загальне визначення його змісту. Конкрет­ні акти купівлі-продажу відрізняються один від одного не тільки суто індивідуальними ознаками (конкретний термін, обсяг тощо), але й певними типовими умовами їх здійснення. Виділяють два основні типи валютних операцій: операції СПОТ і форвардні операції.

Операція СПОТ являє собою касову операцію і здійснюється на короткостроковій основі. Термін реалізації такої угоди не пе­ревищує 48 годин. Цей час необхідний суб'єктам угоди, щоб зві­рити документи і здійснити поставку валюти. Курс, за яким здій­снюється ця операція, має назву СПОТ-курсу.

Форвардні операції належать до операцій строкових. За фор­вардними угодами її учасники домовляються про купівлю-продаж валюти на певну дату за курсом, визначеним у форвард­ній угоді. Ці угоди, і це є важливим принциповим моментом, обов'язкові для виконання. Зрозуміло, що курс валюти за форва­рдною угодою відрізнятиметься від СПОТ-курсу, який, як прави­ло, стає певною базою для укладання форвардної угоди. При цьому форвардний курс може бути як вищим від СПОТ-курсу (у цьому разі йдеться про продаж з премією), так і нижчим — тоді йдеться про продаж валюти з дисконтом.

Валютні курси, які коливаються на валютному ринку залежно від співвідношення попиту і пропозиції, певною мірою залежать від багатьох чинників і, насамперед, від відсоткових ставок на короткострокові депозити. Залежність між форвардним курсом і відсотком за короткостроковими депозитами на валюту, яку ку­пують, обернено пропорційна. У практиці врахування цих відсо­ткових змін країни, як правило, орієнтуються на відсоток на між-банківські депозити в Лондоні, це так звана ставка ЛІБОР (London inter Bank Offered Rate).

Процес купівлі-продажу валюти здійснюється за аукціонним методом, коли покупець указує в заявці обсяги валюти, яку він хоче придбати, і курс, за яким він її згоден купити (курс покуп­ця). Продавець, у свою чергу, пропонує певний обсяг валюти і курс, за яким він згоден її продати (курс продавця). Оскільки го­ловними суб'єктами валютного ринку є банки, то якщо обсяги і курс покупця збігаються з обсягом і курсом продавця, у цьому випадку валютна позиція вважається закритою. Якщо ж такої рівноваги немає, то валютна позиція називається відкритою. При цьому, якщо сума продажу валюти перевищила суму купів­лі, така відкрита валютна позиція вважається короткою. Якщо ж купівля конкретної валюти перевищила її продаж, то це вже дов­га відкрита позиція. Наприклад, банк «Аваль», який мав до цього закриту валютну позицію щодо гривень і доларів, продав 100 ти­сяч гривень за 25 тисяч доларів, то його валютна позиція пере­йшла із закритої у відкриту. При цьому його позиція щодо гривні перейшла в коротку (бо продано 100 тис. грн), а щодо долара — у довгу (бо куплено 25 тис. дол.).

Валютні операції, як і операції на будь-якому ринку, супрово­джуються певними ризиками. Валютний ризик — це втрати, що можуть мати місце тоді, коли курс валюти платежу змі­ниться на момент здійснення платежу. Цей ризик в умовах суттєвих і не завжди прогнозованих змін курсової вартості валют є дуже істотним і вимагає від суб'єктів валютного ринку відповід­них дій. Вони в цілому можуть бути зведені до певних дій щодо запобігання цим ризикам та їх страхування.

Запобігання валютному ризику пов'язано з кропіткою робо­тою щодо його прогнозування, розрахунку його можливих роз­мірів стосовно до валютної операції тощо. Сюди ж входить і сис­тема заходів, спрямована на управління валютним ризиком. Але все це потребує високої кваліфікації аналітиків і значних витрат.

Більш поширеним є страхування валютних ризиків, яке має більш оперативний характер і може здійснюватись у різних формах. Перш за все таке страхування можна здійснити за допомо­гою банків, котрим, як наприклад в Україні, дозволено здійсню­вати операції зі страхування кредитного, відсоткового і валютного ризиків. Такою формою часто стають форвардні операції, коли валютний ризик для того, хто страхує валютну угоду, обмежується премією (як правило, у вигляді більш високого, ніж за СПОТ-угодами відсотка), яку він сплачує банку.

Поширеною формою страхування валютного ризику є укла­дання валютного опціону (право вибору). Згідно з цією угодою один з контрагентів (завдяки заздалегідь сплаченій премії) набу­ває особливих прав, які полягають у його можливості придбати (опціон на купівлю — «колл») або продати (опціон на продаж — «пут») одну валюту за іншу в будь-який термін до закінчення дії опціонного контракту і за попередньо визначеним курсом. Ця форма страхування дає можливість більш оперативно, а відтак, і з меншими втратами реагувати на зміну курсу валют.

Досить часто використовується і така форма страхування від валютного ризику, як валютний СВОП. Суть цієї форми стра­хування полягає в тому, що сторони домовляються про обмін ек­вівалентної суми. Скажімо, клієнт укладає з банком угоду і купує у нього з доставкою через рік 10 тисяч доларів за 50 тисяч гри­вень і тут же укладає зворотну угоду про продаж тієї самої суми доларів банкові через той самий термін.

В організації страхування валютного ризику застосовується і така форма, як надання валютної позики. Ось її суть: експортер вивозить свою продукцію за кордон і ще до моменту її продажу отримує позику, яку він може повернути після реалізації своєї експортної продукції та отримання виторгу. Цю валютну позику надають за СПОТ-курсом, і її можна конвертувати в національну валюту.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Валютний ринок та валютні операції:

  1. ВАЛЮТНИЙ РИНОК ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ
  2. ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ
  3. ТЕМА 6. Валютний ринок і валютні системи
  4. ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ
  5. ВАЛЮТНИЙ РИНОК ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ
  6. 6.2. ВАЛЮТНИЙ РИНОК. ВИДИ ОПЕРАЦІЙ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ
  7. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
  8. 6.2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
  9. 6.3. Валютні системи та валютна політика. Особливості формування валютної системи України
  10. 6.4. ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ ТА ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
  11. Ринок капіталів і ринок капітальних благ
  12. Контрольна работа. Банківські операції, 2013
  13. 6.5. Світова та міжнародні валютні системи
  14. Світова та міжнародна валютні системи
  15. 6.6. СВІТОВА ТА МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ
  16. Валютне регулювання і валютний контроль як інструменти стабілізації валютної політики в Україні
  17. Глава 21. МЕЖДУНАРОДНАЯ ВАЛЮТНАЯ СИСТЕМА И ВАЛЮТНЫЙ КУРС
  18. 2.3.4. Промислові компенсаційні операції
  19. 2.3.3. Торговельні компенсаційні операції
  20. Лізинг та інші орендні операції в міжнародному співробітництві