<<
>>

Вексельний обіг в Україні

У нашій незалежній державі вперше вексель дістав права громадянства з ухваленням Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» (1991 p.). Однак рух векселя почався дещо пізніше з прийняттям Кабінетом Міністрів України і Національним банком України Постанови «Про застосування векселів у господарському обороті України» (1992 р.) та розробки на її основі «Положення про переказний і простий вексель» (1992 p.).

Подальше правове за­безпечення вексельного права в Україні пов'язано з приєднанням України (1999 р.) до Женевської конвенції щодо векселя, яку було ратифіковано Верховною Радою у 2000 p., а також ухваленням у 2001 р. Закону України «Про обіг векселів в Україні».

В Україні вексель випускається у зв'язку з наданими товара­ми, виконаними роботами або наданими послугами. Винятки становлять векселі Міністерства фінансів, Державного казначей­ства, Національного банку України і комерційних банків.

Введення векселя в Україні відбувається досить важко. Це обумовлено цілою низкою причин. Серед них можна назвати новизну комерційного розрахунку, відсутність досвіду роботи з ве­кселем, низький рівень культури взаємовідносин суб'єктів господарювання, і, як наслідок, відсутність довіри між партнерами за угодами, важке економічне становище України, що виявилося в довготривалому падінні промислового і сільськогосподарсько­го виробництва, масові неплатежі підприємств, відносна нероз­виненість інфраструктури ринку й інші причини.

Однак незважаючи на зазначені обставини, процес упроваджен­ня векселя в господарський оборот в Україні вже став фактом. Цьому сприяли два Укази Президента України від 14.09.1994 р. і від 26.07.1995 p., спеціально присвячені проблемі розширення сфери обігу векселів і більш інтенсивному їх використанню у взаємних розрахунках підприємств. Основні ідеї цих двох указів зводяться до необхідності, по-перше, вирішити хоча б частково проблему взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності, використовуючи такий інструмент як вексель, по-друге, дати імпульс до формування ринку боргів в Україні.

Звичайно, не можна сказати, що ідеї названих указів були по­вністю реалізовані у практиці господарювання, але певний поштовх у цьому напрямку все ж мав місце. Об'єктивні процеси, що відбуваються в нашій економіці, не дають можливості повною мірою включити вексель у господарчий оборот, проте цей процес нехай і з певними труднощами, але все ж розвивається, хоча загальні умови становлення вексельного обігу змушують іноді робити й деякі відступи від уже закладених основ організа­ції його руху. Прикладом може бути Постанова Кабінету Мініст­рів України 1995 р. про продовження терміну протесту за вексе­лем з двох днів до п'ятнадцяти.

Особливе місце у практиці вексельного обігу займають вексе­лі, що використовуються:

—для проведення заліків взаємної заборгованості з подаль­шим її оформленням за допомогою векселя;

—для оформлення операцій із давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах;

—під час увезення в Україну майна у вигляді внеску інозем­ного інвестора в статутний фонд підприємств з іноземними інве­стиціями;

—для оформлення податку на додану вартість під час увезен­ня, пересилання товарів на митну територію України.

Деякі векселі, що перебувають в обігу в Україні, можуть бути тимчасово або назавжди відмінені. Так, до речі, 16.09.2002 р. від­мінено, а згодом знову введено вексель для оформлення податку на додану вартість під час увезення, товарів на територію Украї­ни. Слід розглянути всі прецеденти використання векселів для того, щоб розкрити ті можливості, які надає вексель у розв'язанні певних, іноді складних ситуацій у суспільному виробництві.

Порядок випуску, обігу і погашення таких векселів має ряд особливостей, що регулюються відповідними нормативними актами Кабінету Міністрів України і положеннями Національного банку України. Розглянемо коротко основні моменти, пов'язані з рухом векселів, які випускаються у зв'язку з увезенням, переси­ланням товарів на митну територію України на суму податку на додану вартість.

Такий вексель видається платником податку на додану вар­тість на всю суму податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

Цей вексель є простим, підлягає обов'язковому авалюванню його комерційним банком, і випису­ється на термін не більше 30 днів.

Векселедержателем такого векселя є Державна податкова адміністрація за місцем реєстрації векселедавця як платника податку з доданої вартості. Відсотки за використання такого вексе­ля не нараховуються. У разі його неоплати протест щодо нього не складається, а сума платежу щодо нього підлягає безакцепт­ному вилученню. Суть цього векселя полягає в тому, що держа­ва, стимулюючи свого імпортера, надає йому відстрочку оплати ПДВ, що збільшує можливості суб'єкта господарювання стосов­но організації своєї діяльності.

Практика вексельного обігу в Україні знає і такий вид вексе­лів, як векселі Пенсійного фонду. Відповідно до Постанови Кабі­нету Міністрів України від 24.01.1998 р. заборгованість підприємств, установ та організацій зі зборів на обов'язкове державне страхування оформляється через вексель. Це дає можливість під­приємству уникнути застосування жорстких санкцій з боку дер­жави відносно боржника з цих платежів на умовах, вигідних для всіх учасників.

Розглянемо вексельну схему з використанням векселів Пен­сійного фонду на конкретному прикладі. Припустимо, що підприємство виробило продукцію, яка користується попитом на ринку, на 10 000 грн. Але відпускна ціна цієї продукції внаслідок певних обставин на ЗО % вища від ринкової. Іншими словами, цей обсяг продукції реалізується на ринку за 7000 грн.

Окрім цього, дане підприємство заборгувало перед Пенсійним фондом 10 000 грн і не може цей борг погасити через неможли­вість (без збитків для себе) реалізувати свою продукцію.

Усі ці обставини ставлять підприємство в дуже скрутне ста­новище. Воно не тільки не може погасити свій борг перед Пенсійним фондом, але, по суті, не має можливості продовжувати процес виробництва через неможливість реалізації своєї продук­ції. Водночас страждає і споживач, адже він не може отримати необхідну йому продукцію через високу її ціну. Певним чином страждає і Пенсійний фонд, бо до нього не надходять кошти від цього підприємства. Проте вихід з цієї важкої ситуації можливий і саме за допомогою векселів Пенсійного фонду.

В умовах незадоволеного попиту на цю продукцію неважко передбачити, що знайдеться фірма чи підприємство, яке за «жи­ві» гроші буде готове придбати цю продукцію, але за ціною ниж­чою від ринкової. Для цього фірма, яка проявила зацікавленість до продукції підприємства-боржника перед Пенсійним фондом, домовляється з боржником про купівлю в нього продукції на 10 000 грн в рахунок погашення його заборгованості перед фон­дом і звертається до останнього, щоб той виставив переказний вексель, але з урахуванням дисконту (знижки). Припустимо, що дисконт буде обґрунтований фірмою і прийнятий Пенсійним фо­ндом у розмірі 50 % від відпускної ціни підприємства. Це озна­чає, що фірма отримає продукцію у підприємства за 5000 грн, які вона внесе за нього до Пенсійного фонду, погасивши заборгова­ність підприємства перед фондом на 10 000 грн.

Унаслідок вирішення ситуації з заборгованістю підприємства перед Пенсійним фондом за допомогою векселів цього фонду у виграші всі учасники цієї операції.

Так, фірма, яка придбала товар за 5000 грн, має свою вигоду, бо, реалізувавши цю продукцію за ринковою ціною (7000 грн),

отримає прибуток. Виграє і підприємство, хоча воно і не отрима­ло грошей, але йому списана його заборгованість перед Пенсійним фондом на 10 000 грн, що дорівнює виробленій продукції за відпускною ціною цього підприємства. До того ж підприємство реалізує свою продукцію і може починати новий виробничий цикл.

У виграші і споживач, бо він отримує необхідну йому проду­кцію за ціною, що склалась на ринку. Врешті-решт, виграє і держава. Хоча вона і втратить 50 %, але натомність отримає до Пен­сійного фонду замість безнадійної заборгованості в 10 000 грн 5000 грн «живими» грошима. Велике значення має й те, що век­сель забезпечує рух товару і задіє у зв'язку з цим усіх причетних до нього суб'єктів господарювання.

Векселі Пенсійного фонду можуть бути випущені як у вигляді простого, так і у вигляді переказного векселя. При цьому термін оплати векселя не повинен бути більше 90 календарних днів з моменту його підписання, а за переказними векселями, якими оформлена безнадійна заборгованість, термін оплати не повинен бути більше 180 днів.

Положенням передбачено порядок погашення заборгованості підприємств за зборами до Пенсійного фонду, а також передбачені обмеження щодо розміру дисконту. Він не повинен бути бі­льшим за 50 % від суми заборгованості, а за векселями, якими оформлена безнадійна заборгованість — не більше 60 %. Зрозуміло, що з нормалізацією відносин між підприємствами і Пен­сійним фондом, розміри дисконту зменшуватимуться, а згодом і потреба в таких векселях зникне.

Векселі Пенсійного фонду повинні обов'язково бути авальовані банком з числа тих, чий перелік визначає Пенсійний фонд. Після цього вексель подається у відповідний районний відділ фонду, де перевіряється на достовірність бланка (наявність друкарського номера, захисної сітки, мікрошрифту і т. ін.), правиль­ність заповнення реквізитів векселя, наявність аваля тощо.

Після перевірки векселі за допомогою інкасового індосаменту передаються уповноваженому банку, що інкасує вексель з настанням терміну його оплати. Але банк може його оплатити й достроково на основі угоди обліку векселя.

Поряд з векселями Пенсійного фонду є ще казначейські век­селі. Вони допомагають вирішувати проблему розрахунків бюджетних організацій за витратами, пов'язаними з їх функціону­ванням (крім витрат на заробітну плату працівників цих бюджет­них установ) без інфляційного тиску на грошовий обіг.

Отримавши (замість грошей) такі векселі, бюджетна установа може розрахуватись ними з державними установами за поставки товарів, або за надані послуги (наприклад, за електроенергію, те­пло, газ і т. ін.). По суті, казначейські векселі є засобом бюджет­ного фінансування тих статей бюджету, які не забезпечені відпо­відними податковими надходженнями.

Таким чином, Україна не тільки успішно оволодіває новим для себе фінансовим інструментом, але й досить влучно викорис­товує векселі для вирішення проблем перехідного періоду.

<< | >>
Источник: Щетинін А. І.. Гроші та кредит. 2008

Еще по теме Вексельний обіг в Україні:

  1. РАСЧЕТЫ В ВЕКСЕЛЬНОЙ ФОРМЕ
  2. Участники вексельной сделки. Простой и переводной векселя
  3. ТЕМА 2. Грошовий обіг і грошові потоки
  4. Грошовий обіг і його структура
  5. 19. Фінінси та грошовий обіг, кредит.
  6. 28. Кошти підприємства, їх кругообіг і обіг
  7. 10. Кредитные средства обращения: вексельное обращение.
  8. МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ ГРОШЕЙ, ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО РИНКУ
  9. ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВА МАСА
  10. ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
  11. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ В УКРАЇНІ
  12. ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ
  13. 2.3. Система органів державної влади в Україні
  14. Основні етапи природокористування в Україні
  15. Інфляція в Україні та її особливості
  16. Розвиток кредитних відносин в україні в перехідний період