<<
>>

Висновки

1. Фінансове посередництво - це специфічний вид діяльності на грошовому ринку, що полягає в акумуляції його суб'єктами в обмін на свої зобов'язання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи.

Унаслідок і цієї діяльності * на ринку з'являються нові фінансові інструменти і загальний асортимент їх значно розширюється, що посилює стимули до формування вільних грошових капіталів; * урізноманітнюється трансформація грошового капіталу, що сприяє кращій адаптації його руху до потреб розширеного відтворення; * скорочуються витрати економічних суб'єктів на забезпечення руху свого грошового капіталу; * зменшуються ризики економічних суб'єктів, пов'язані з використанням свого грошового капіталу. 2. Суб'єкти грошового ринку, які займаються фінансовим посередництвом, називаються фінансовими посередниками. Вони поділяються на дві великі групи: * банки; * небанківські фінансові посередники. Економічна відмінність між ними полягає в тому, що суб'єкти другої групи є чистими посередниками, вони не можуть розмістити в активи більше коштів, ніж самі акумулювали. Банки ж є не тільки звичайними посередниками, а й творцями кредиту, оскільки виконують емісійну функцію. Тому правомірно розглядати банки не тільки як простих посередників, а й як підприємства кредитної сфери. 3. Указана економічна відмінність між банками і небанківсь-кими фінансовими посередниками вимагає чіткого визначення сутності банку. Без цього законодавство не зможе забезпечити ефективне регулювання банківської діяльності. Банк в економічному розумінні - це фінансовий посередник, Що виконує комплекс базових операцій, які в сукупності представляють закінчений процес посередництва: * акумуляцію грошових коштів економічних суб'єктів з правом вільного розпорядження ними; * вільне розміщення їх у дохідні активи від свого імені і під свою відповідальність; * безумовне виконання розпоряджень власників акумульованих коштів щодо їх використання - повернути власникові готівкою, перерахувати на рахунки третіх осіб чи на власні рахунки інших видів у цьому чи іншому банках.
4. Банківська система - це не проста сукупність окремих банків, а свідомо побудована на законодавчій основі їх єдність з чітким визначенням місця, субординації та взаємозв'язків окремих її елементів та ланок. Вона виконує свої специфічні функції і роль в економіці, які хоч і пов'язані з функціями і роллю окремих банків, проте не повторюють їх і не зводяться до них, а мають самостійне значення. 5. Банківська система має багато спільних рис з іншими економічними системами, що ставить її в один ряд з найвищими ієрархічними структурами цілісної економічної системи країни. Проте вона має і свої специфічні риси, які виділяють її з ряду інших систем і надають їй статусу самостійного економічного явища. 6. Україна досягла значних успіхів у формуванні своєї банківської системи, особливо в інституціональному та функціональному аспектах. Підтвердженням цього є прийняття в 1999 р. Закону "Про Національний банк України" та підготовка проекту Закону "Про банки і банківську діяльність", який має замінити Закон 1991 р. "Про банки і банківську діяльність", що переважно вичерпав себе і не відповідає сучасній економічній ситуації в країні. Разом з тим розвиток банківської системи України істотно гальмується вкрай повільною ринковою трансформацією економіки та надмірно затяжним економічним спадом. 7. Небанківські фінансові посередники - об'єктивно необхідне явище у ринковій економіці. Вони не тільки є потужними конкурентами банків у боротьбі за вільні грошові капітали, що саме по собі має позитивне значення, а й беруть на себе надання економічним суб'єктам таких фінансових послуг, виконання яких не вигідно чи законодавче заборонено банкам. Тому всілякий розвиток небанківського посередництва є важливим економічним завданням уряду та центрального банку. 8. В Україні небанківські фінансові посередники набули ще меншого розвитку, ніж банки. Причини гальмування розвитку цих посередницьких структур грошового ринку криються теж у недостатньому поступові економіки, у повільній її ринковій трансформації, у низькому життєвому рівні населення та незначних грошових заощадженнях.

Запитання для самоконтролю 1. Чи всіх посередників грошового ринку можна назвати фінансовими? Чим характерна діяльність фінансових посередників? 2. У чому полягає економічне призначення фінансового посередництва? 3. Яка з наведених класифікацій фінансових посередників найбільш повно характеризує їх склад: * центральний банк, комерційні банки, фінансові компанії; * комерційні банки, небанківські фінансові посередники; * банківські фінансові посередники, небанківські фінансові посередники. 4. Яку з наведених характеристик банку Ви вважаєте правильною і чому: * банк - це фінансовий посередник грошового ринку; * банк - це підприємство, що продукує і поставляє на ринок кредит; * банк - це і фінансовий посередник, і кредитне підприємство. 5. Чи всі види банків виконують посередницьку функцію на грошовому ринку? 6. Що таке базові операції банку і чому банківське законодавство не дозволяє їх виконувати небанківським фінансовим посередникам і одночасно дозволяє банкам виконувати небазові операції. 7. Як можна відрізнити спеціалізований банк від небанківської фінансово-кредитної установи? 8. Що таке банківська система? Чи відрізняються функції і призначення банківської системи від функцій і призначення окремих банків? 9. Назвіть родові ознаки банківської системи, які властиві й іншим подібним системам? 10. Назвіть специфічні ознаки банківської системи, які відрізняють її від інших подібних систем? 11. Укажіть на рису, властиву банківській системі України: * це монобанк; * це дворівнева система; * це трирівнева система. 12. Чи у всіх країнах усі банки другого рівня називаються комерційними банками? Якщо ні, то якими ще можуть бути банки другого рівня? Що значить вираз "ділові банки"? 13. Чи зберігають комерційні банки економічну самостійність у строго централізованій банківській системі? 14. Визначте, на яких фінансових посередників поширюється вимога обов'язкового резервування: на центральні банки; на інвестиційні банки та страхові компанії; на комерційні банки; на універсальні банки; на банки другого рівня; на всі банки. І чому? 15. Визначте, до яких класифікаційних груп можна віднести таких не-банківських фінансових посередників: o кредитні товариства; * інвестиційні фонди, інвестиційні банки; * компанії страхування життя; * ломбарди; * лізингові компанії. 16. До якої категорії слід відносити інвестиційні банки - до банків чи до небанківських фінансових посередників і чому? 17. Чому для практики так важливо правильно визначити, що таке банк? 18. У чому проявляється незавершеність формування банківської системи України? 19. У чому полягає функціональна відмінність інвестиційних фондів від фінансових компаній? 20. Що стримує розвиток кредитної кооперації (спілок, товариств) в Україні?

<< | >>
Источник: Рябенко А.М.. Гроші і кредит. 1996

Еще по теме Висновки:

  1. ВИСНОВКИ
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. ВИСНОВКИ
  8. ВИСНОВКИ
  9. ВИСНОВКИ
  10. ВИСНОВКИ
  11. ВИСНОВКИ
  12. ВИСНОВКИ
  13. ВИСНОВКИ
  14. ВИСНОВКИ
  15. ВИСНОВКИ