<<
>>

Частина 4. Макроекономічна і фінансова стабілізація та інституційне забезпечення підвищення конкурентоспроможності (період 2010-2012 рр.)

Основними проблемами, які треба подолати на цьому етапі розвитку України є: глибокі структурні деформації; низька сукупна продуктивність всіх факторів виробництва; технологічна відсталість, висока енергоємність підприємств; недостатня продуктова диверсифікація; слабкість фінансових ринків.
Україна програє в конкуренції за прямі іноземні інвестиції через несприятливий інвестиційний клімат; нерозвинену інфраструктуру та низьку якість інституцій.

Негативні тенденції в реальній економіці супроводжуються проблемами в соціальній сфері, зокрема: відсутністю належної мотивації у працівників до легальної продуктивної зайнятості, головним чином, через низьку якість робочих місць за умовами та оплатою праці; низьким рівнем оплати праці, що є основним чинником бідності як працюючого населення, так і непрацездатних його верств; невідповідністю професійно-кваліфікаційного рівня робочої сили потребам економіки та ринку праці; незадовільною якістю соціальних послуг (передусім освітніх та оздоровчих); перешкодами на шляху розвитку малого та середнього бізнесу, що серйозно перешкоджає підвищенню добробуту населення та створенню нових робочих місць; найнижчою в Європі тривалістю життя чоловіків та триваючою тенденцією зменшення населення.

Пріоритетними напрямами на цьому етапі є наступні:

відновлення макроекономічної стабільності та створення сприятливих рамкових умов для суб’єктів ринку шляхом поступової мінімізації дефіциту бюджету; досягнення передбачуваності валютного курсу та прийнятного рівня інфляції; виваженої податкової та регуляторної політики; підвищення ефективності державних витрат; відновлення нормального функціонування фінансових ринків та довіри до банківської системи;

виконання державних зобов’язань щодо забезпечення людського та сталого розвитку шляхом мінімізації негативних соціальних наслідків та недопущення зниження рівня життя населення в умовах переходу до інвестиційної моделі розвитку; створення нових робочих місць шляхом стимулювання роботодавців до збереження кадрового потенціалу та працевлаштування випускників навчальних закладів, організації громадських робіт; підтримка рівня доходів в бюджетній сфері і пенсіонерів, забезпечення соціального захисту найбільш вразливих верств населення; підтримка самостійної зайнятості населення та розвиток підприємництва; підвищення соціальної відповідальності бізнесу;

забезпечення умов для зняття інфраструктурних обмежень, технологічного прориву та для розвитку аграрного сектору шляхом підтримки реального сектору економіки через розвиток механізмів державно-приватного партнерства; утворення спільних підприємств, концесій, що сприятиме залученню більшої кількості інвесторів; стимулювання імпортозаміщення, будівництво житла, розбудова сучасної інфраструктури, включаючи реалізацію проектів, пов’язаних із проведенням фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; підвищення ефективності ринкових механізмів тощо);

активізацію інноваційної складової розвитку шляхом, створення сучасної інноваційної системи, через реалізацію державних цільових програм та підтримку конкурентоспроможних проектів із створення регіональних та національних «полюсів» розвитку – інноваційних та еко-інноваційних кластерів.

Виконання завдань, спрямованих на стратегічний розвиток, має відбуватися у відповідності із розробленими заходами, які охоплюють законодавчу, інституційну та виконавчу складові (взаємоузгоджені відповідно до часового горизонту).

<< | >>
Источник: Кабінет Міністрів України. Україна 2020. Стратегія національної модернізації. 2011

Еще по теме Частина 4. Макроекономічна і фінансова стабілізація та інституційне забезпечення підвищення конкурентоспроможності (період 2010-2012 рр.):

  1. Частина 5. Пріоритетні напрями реалізації стратегії конкурентоспроможності економіки України (період 2013 – 2020 р.р.)
  2. Стабілізація роботи та підвищення безпеки житлово-комунального господарства
  3. 3.1.3. Напрями підвищення конкурентоспроможності української економіки
  4. 3.4. Проблеми підвищення конкурентоспроможності економіки України
  5. Інституційне забезпечення реалізації стратегії регіонального розвитку.
  6. 13.3. Заходи щодо забезпечення конкурентоспроможності організації
  7. 8.3. Організаційний ресурс корпорацій у системі забезпечення конкурентоспроможності економіки
  8. Фінансове забезпечення регіонів та напрями його удосконалення
  9. 8.2. Система фінансового забезпечення регіонів
  10. Завдання 4.1.7.1.: Забезпечення реалізації потенціалу регіонів та підвищення їх інвестиційної привабливості
  11. Підвищення якості загальної середньої освіти, забезпечення інноваційного характеру базової освіти
  12. Підвищення ефективності державної підтримки вразливих верств населення; реформування сфери надання соціальних послуг та забезпечення соціального захисту населення
  13. 1.3.3. Макроекономічний рівень
  14. 3.2.5. Макроекономічна політика України в контексті сучасного НТП
  15. Розділ 2. ІНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР ПОЛІТИКИ
  16. 3.2. ІНСТИТУЦІЙНА МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО РИНКУ