Геополітична модель відкритої економіки України

Важливим засобом поєднання функціональних цілей міжнародно-коопераційної сфери та промислово-відтворювальних механізмів на українській території є зонально-регіональна політика щодо створення спеціальних організаційно-інституційних, податкових та митних режимів технологічного розвитку у формі технопарків або технополісів. Такий підхід має стати реальною альтернативою наявному нераціональному розміщенню експортних виробництв, за якого основну масу вітчизняного експорту забезпечують лічені області країни. Він також є засобом подолання сировинної спрямованості експорту, у складі якого на сьогодні все ще переважають руди, чорні метали, хімічна сировина та напівфабрикати, інструмент переходу від експорту корисних копалин (таких, як залізна, марганцева руди, уран, титан, ртуть, сірка) до розвитку експортного виробництва на базі наявних у державі природних ресурсів.

Сфера геоекономіки не повинна розглядатися як панацея від усіх болючих та складних проблем розвитку, як це часом має місце в контексті безапеляційних ідей реінтеграції колишніх республік або проєвропейської ейфорії. Разом з тим виважені рішення щодо геоекономічної орієнтації української моделі відкритої економіки можуть стати надзвичайно потужним динамізатором її розвитку, фактором ефективного включення до світового та регіональних механізмів міжнародної кооперації