<<
>>

4.5.4. Особливості та завдання участі України в ЧЕС

Відносини з ЧЕС набули для України чималого міжнародно-економічного та геополітичного значення. Значною мірою це зумовлювалося природними та історико-економічними передумовами, географічною близькістю господарських систем. Але до цього «додали» постсоціалістичні реалії, і чорноморське співробітництво стало своєрідною «компенсацією» за експортні втрати України на ринках країн Центральної та Східної Європи, СНД. Отже, ЧЕС постає для України важливим фактором диверсифікації міжнародної торгівлі, розвитку спеціалізованого виробництва.

З позиції національних зовнішньоекономічних інтересів України участь у ЧЕС доцільно орієнтувати на досягнення таких додаткових цілей:

• розширення ринкового простору, завдяки чому з’являться нові можливості збуту товарів (особливо металургійної, хімічної, харчової промисловості, сільського господарства) та послуг (особливо транспортних — морських перевезень та в перспективі через трубопроводи);

• створення передумов глибшої спеціалізації виробництва та підвищення його якості, конкурентоспроможності та ефективності;

• відновлення коопераційних взаємин з колишніми партнерами по РЕВ та колишніми союзними республіками, які зараз є членами ЧЕС (насамперед у машинобудуванні, легкій, хімічній, металургійній промисловості);

• створення механізму використання взаємних переваг та пільг у торгівлі в рамках спеціального міжнародного режиму, зокрема відкриття вільних економічних зон та коопераційно-інвестиційне співробітництво в рамках таких зон;

• розв’язання деяких геополітичних завдань, зокрема створення додаткових гарантій щодо можливостей користування протоками, ствердження України як активного економічного партнера багатьох держав на перетині важливих торговельних шляхів та у стратегічно важливому регіоні світу;

• краще використання можливостей співробітництва в науково-технічній сфері та на базі технологічних досягнень України;

• створення спільних виробництв з перероблення аграрної продукції, а також у рибній та рибопереробній промисловості;

• використання суднобудівних та судноремонтних потужностей України;

• розвиток засобів телекомунікаційного зв’язку, включаючи волоконно-оптичні засоби;

• валютно-фінансова взаємодія, зокрема в рамках Чорноморського банку торгівлі та розвитку;

• диференційований розвиток двосторонніх економічних відносин з окремими країнами — членами ЧЕС;

• поширення прикордонної та прибережної торгівлі;

• селективна участь у розробленні та реалізації спільних проектів ЧЕС, насамперед у таких сферах, як екологія, наука і технології, транспортна та інформаційно-комунікаційна інфраструктура, туризм, охорона здоров’я, інвестиційна діяльність, розвиток малого і середнього бізнесу тощо.

Україна, на відміну від Росії, об’єктивно має значно більшу заінтересованість в успішності інтеграційного процесу в рамках ЧЕС та в більшій конструктивній активності щодо її створення і розбудови.

Механізм Чорноморського співробітництва може бути використаний і для розвитку двосторонніх відносин з окремими країнами. Щоправда, стосовно українських відносин з іншими країнами СНД це стосується невеликою мірою, оскільки для розв’язання цього завдання є більш «органічні» інструменти.

Передусім сказане щодо двостороннього співробітництва стосується Туреччини — країни, яка контролює важливі протоки між Чорним та Середземним морями — Босфор та Дарданелли, а також торговельні канали з України на Південь.

Туреччина є географічно важливим плацдармом, територією транзиту для нашої держави.

«Чорноморські» відносини з Болгарією можна розглядати в контексті післяблокових реалій, маючи на увазі можливості хоча б часткового відновлення коопераційного потенціалу, який мав місце за часів сумісного перебування в складі РЕВ. Має значення і налагодження відносин «на далеких підступах» до Євросоюзу.

Відносини із Грецією — єдиним членом ЄС з числа країн, що беруть безпосередню участь у ЧЕС, — в цьому зв’язку відіграють особливу роль.

<< | >>
Источник: Антонюк Л.Л.. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації . 2004

Еще по теме 4.5.4. Особливості та завдання участі України в ЧЕС:

  1. 3.1.3. Особливості політичної участі в Україні
  2. 4.3.4. Проблема участі України в Митному союзі держав СНД: оцінка доцільності
  3. Створення умов для розвитку фізичної культури, олімпійських, неолімпійських, паралімпійських та дефлімпійських видів спорту, розширення участі національних збірних команд України у змаганнях міжнародного рівня
  4. 1.1.3. Зміст, особливості й завдання української політології
  5. ТНК у системі міжнародного інвестування: особливості та новітні тенденції для України
  6. 3.3.4. Особливості формування виборчої системи України
  7. 2.6.4. Особливості становлення ринку послуг у відкритій економіці України
  8. 2.3.5. Особливості становлення та функціонування Кабінету Міністрів України
  9. Особливості сучасного розвитку продуктивних сил України
  10. 2.1 Регіональні особливості територіальної організації продуктивних сил України
  11. Регіональні особливості формування міського та сільського населення України. Урбанізація
  12. 16.3. Тіньовий сектор в економічному відтворенні, його масштаби та особливості в економіці України
  13. Господарський комплекс України, його суть, структура та особливості структурної трансформації
  14. Рекреаційні ресурси України, їхня структура, регіональні особливості розміщення та використання
  15. Передумови розвитку чорної металургії України, їхні регіональні особливості та економічна оцінка
  16. Машинобудівний комплекс України, його значення, структура та регіональні особливості формування