Підвищення економічної активності населення

забезпечення розробки законодавчої бази використання лізингу та аутсорсингу персоналу;

проведення постійного моніторингу стану використання та розповсюдження гнучких форм зайнятості, аутсорсингу та лізингу персоналу;

впровадження системи моніторингу і прогнозування ситуації на ринку праці, у тому числі професійно-кваліфікаційної структури попиту і пропозиції трудових ресурсів з врахуванням зміни демографічної ситуації і структури професійної освіти, що склалася;

розвиток та удосконалення державної системи професійної орієнтації населення;

удосконалення механізму взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг шляхом удосконалення механізму формування державного замовлення на підготовку кадрів та спрощення системи ліцензування освітньої діяльності;

сприяння підвищенню рівня мобільності робочої сили, що сприятиме міжрегіональному перерозподілу робочої сили;

утворення системи підтримки розвитку малого бізнесу (зокрема щодо забезпечення освітніми, юридичними, консультаційними, інформаційно-рекламними, соціальними послугами);

запровадження механізмів стимулювання зайнятості жінок з дітьми до 6 років, осіб з обмеженими з особливими вимогами, пенсіонерів;

забезпечення охоплення населення, насамперед молоді, профорієнтаційними послугами та створення мережі навчальних закладів державної служби зайнятості з метою підвищення охоплення зареєстрованих безробітних програмами професійного навчання;

розвиток ефективних моделей і форм залучення молоді в трудову і економічну діяльність, включаючи діяльність трудових об'єднань, розвитку молодіжних бірж праці і інших форм зайнятості молоді, вдосконалення нормативно-правової бази для максимально гнучкого залучення молоді до трудової діяльності і забезпечення її законних прав і інтересів;

спрямування адресних програм зайнятості на осіб, які є безробітними нетривалий період часу та застосування специфічних заходів для тривалих безробітних;

розширення системи міждержавних договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист;

поетапне підвищення мінімальної заробітної плат відповідно до економічної динаміки з поступовим доведенням її до 2 прожиткових мінімумів для працездатної особи (або не менше 45% від середньої заробітної плати);

сприяння розвитку системи договірного регулювання оплати праці, зокрема шляхом закріплення відповідних положень в Генеральній, галузевих угодах та колективних договорах.

реалізація державних гарантій з оплати праці працівників галузей освіти, науки, охорони здоров’я, культури.

підвищення ролі нормування праці всіх категорій працюючих з метою посилення мотивації до праці.