<<
>>

Платежі за забруднення природного середовища та критерії нарахування

Платежі за забруднення навколишнього середовища є складовою частиною фінансового механізму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Основу платежів становлять нормативи плати за забруднення навколишнього середовища.

Згідно з Методикою визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України нормативи встановлюються за:

1. викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

2. скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації;

3. розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва.

Плата за забруднення переслідує різні цілі: стимулюючі, координаційні, контролюючі та компенсаційні.

Стимулюючий бік плати за забруднення виявляється в її впливі на економічні інтереси екологічно небезпечних підприємств шляхом підвищення або зменшення економічного тиску на них в залежності від обсягів викидів (скидів) в довкілля (чим більше обсяг викиду – тим вище плата).


Для цього використовуються два види плати:

а) за лімітові викиди (скиди) – в межах встановлених лімітів (тимчасового походження) викидів (скидів) забруднюючих речовин та згідно з дозволами на розміщення відходів в навколишньому середовищі. Щодо цих лімітованих викидів (скидів) встановлюються фіксовані нормативи плати;

б) за перевищення лімітів викидів (скидів), розміщення забруднюючих речовин. Тут плата визначається в кратному розмірів відносно фіксованих платежів.

Розміри платежів за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються на підставі лімітів та фактичних обсягів викидів і скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, а також базових нормативів плати за них і відповідних регулювальних коефіцієнтів.

Плата за забруднення навколишнього середовища в межах установлених лімітів коригується за регіонами України з застосуванням коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, та коефіцієнтів індексації базових нормативів плати.

Платежі підприємств за викиди і скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів у межах встановлених лімітів (тимчасово погоджених величин) відносяться на витрати виробництва, а при перевищенні лімітів провадяться за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств.

Крім цього, законом також передбачено платежі за пошкодження природних ресурсів (зниження родючості грунтів, продуктивності лісу і водоймищ) відповідно до встановлених нормативів.

Відповідні платежі стягуються з підприємств незалежно від форм власності і відомчої належності. Внесення плати за забруднення не звільняє підприємства від дотримання заходів по охороні навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцій за екологічні правопорушення і від повного відшкодування шкоди
<< | >>
Источник: Шпаргалка. Региональная экономика и экология. 2011

Еще по теме Платежі за забруднення природного середовища та критерії нарахування:

  1. Економічні збитки від забруднення гідросфери, їхні види та методи нарахування
  2. Економічні методи управління природокористування та охорони навколишнього природного середовища
  3. Охорона навколишнього природного середовища
  4. 1.3. Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 року
  5. Упровадження дієвої системи інформування населення з питань охорони та збереження навколишнього природного середовища, екологічної політики.
  6. Платежі за ресурси, їх види і нормативи
  7. Економічні збитки від забруднення ґрунтів та специфіка їхнього обрахування
  8. Економічні збитки від забруднення атмосфери, їхні види та методи обрахування
  9. Особенности природных условий РФ. Интегральная оценка сочетания природных условий по О.Р.Назаревскому
  10. Особливості середовища проживання у великих містах.
  11. 3.4. Типи економічних систем та критерії їх класифікації
  12. 27. ІНЖЕНЕР З ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
  13. Міжнародна торгівля послугами: критерії та українська специфіка