7.1. Поняття економічного потенціалу та його роль для економічного розвитку регіону

Характерними рисами суспільного розподілу праці є:

– різноманітність видів людської праці, яка породжена багатоманітністю людських потреб і неможливістю їх задовольнити на базі єдиного технологічного процесу;

– спеціалізація суб’єктів господарської діяльності на окремих частинах виробництва того чи іншого продукту людської діяльності, яка не лише підвищує продуктивність їх праці, але і робить необхідним високу концентрацію на ділянках розподіленої праці досягнень науки і техніки;

– кооперація відокремлених видів праці, що приводить до єдиного технологічного процесу відтворення того чи іншого продукту через різні форми економічних взаємозв’язків між цими видами праці.

Суспільний розподіл праці проявляється у двох основних формах: територіальне і галузеве.

Територіальний розподіл праці – це закріплення окремих галузей виробництва за певними територіями.

Галузевий розподіл праці – це існування окремих галузей ( виготовлення благ єдиного функціонального призначення на базі використання принципово однорідних технологій) і виробництва (виготовлення благ єдиного функціонального призначення на базі дуже подібних технологій).

Регіон і власно його економіка засновані на сполученні цих двох форм розподілу праці, які часто вступають у протиріччя між собою.

– між розміщенням природних ресурсів у регіоні і його галузевою структурою;

– між територіальною специфікою розселення населення і географією галузевого розміщення нових робочих місць;

– між галузевою спеціалізацією регіонів і необхідністю їх комплексного розвитку як регіональних систем;

– між відмінностями територіального виробництва національного доходу і географією його використання;

– між економічними інтересами галузей і соціальними потребами регіонів.

Для нормального розвитку економіки регіонів необхідне сполучення територіальних і галузевих інтересів. В умовах ринкової економіки без посилення територіальних факторів розвитку суспільного виробництва, їх оптимального сполучення з галузевими факторами не можливо очікувати інтенсивного економічного зростання.

Виходячи з цього, територіальний і галузевий принципи розподілу праці мають ґрунтуватися на таких основних принципах:

– розміщення продуктивних сил базується на наближенні галузевих виробництв до територіальних джерел сировини, енергії трудових ресурсів;

– економічна доцільність оптимізації взаємозв’язків таких сфер галузевого відтворення проявляється у наближенні виробництв до споживача. Де останній має ярко виражений регіональний аспект;

– територіальна концентрація виробництва і його окремих галузей є умовою спеціалізації регіону і матеріальною основою рішення комплексу соціальних задач, які стоять перед ним;

– комбінація виробництва, яка заснована на сполученні всіх послідовних стадій переробки регіональної сировини аж до випуску готової продукції.

Територіальний розподіл праці доповнює його галузеву специфіку і є не лише механізмом просторового виокремлення регіонального виробництва, а й фактором зростання ефективності суспільного виробництва.

Відтворення регіонального простору передбачає відтворення його складових: природної, економічної, соціальної та інших. Загальним вираженням матеріальної бази регіону слід вважати його економічний потенціал, який враховує не лише обсяги майна, яке є в наявності в межах даного територіального утворення і відображене різноманітними кількісними показниками, але і якісні характеристики, які передбачають потенційні можливості реалізації цього майна в регіоні.

Виходячи з вище сказаного, економічний потенціал регіону поділяється на три основні складові:

I. Природно-екологічний потенціал;

II. Виробничий потенціал;

III. Трудовий потенціал