<<
>>

16.2. Інноваційна стратегія

В умовах посилення конкуренції, глобалізації й інтернаціоналізації ринку, скорочення термінів дії конкурентних переваг інноваційність стає ключовим фактором успіху. А стратегічне управління нововведеннями – важливішою задачею підприємства.

Розрізняють два типи інноваційної стратегії:

- адаптивну, коли підприємство використовує нововведення як відповідну реакцію на зміну ринкових умов з метою збереження позицій на ринку, тобто з метою виживання;

- конкурентну, коли нововведення використовуються як основа для досягнення успіху, спосіб досягнення конкурентних переваг.

Адаптивну стратегію характеризує концентрація зусиль на часткових змінах, додаткових поліпшеннях існуючих продуктів, ринків, технологій, що дає можливість підприємству функціонувати, але не розвиватися.

Конкурентна стратегія ґрунтується на товарному підході і системному мисленні.

Це стратегія постійної інноваційності, самовдосконалення підприємства, її відрізняє здатність до експериментування, аналізу успіхів і невдач. Серед конкурентних стратегій можна назвати:

а) стратегію досягнення переваг по витратах – конкурентні переваги досягаються за рахунок більш дешевого виробництва і збуту продукції, у рамках даної стратегії фірма орієнтується на широкий ринок і робить товар у великій кількості;

б) стратегію орієнтації на конкретний сегмент ринку – специфічний сегмент ринку формується через нижчі ланцюги, зусилля концентруються на декількох товарах; підвищується якість продукту;

в) стратегію орієнтації на нові ринки – одночасно розробляють нові товари й освоюють нові ринки; найбільш ризикована і дорога, але ефективна стратегія.

Приймаючи ту чи іншу стратегію, керівництво повинне враховувати чотири фактори:

1. Ризик. Який рівень ризику фірма вважає прийнятним для кожного з прийнятих рішень?

2. Знання минулих стратегій і результатів їхнього застосування.

Це дозволить фірмі більш успішно розробляти нові.

3. Фактор часу. Нерідко добрі ідеї зазнають невдачі тому, що були запропоновані до здійснення в невідповідний момент.

4. Реакція на власників. Стратегічний план розробляється менеджерами компанії, але часто власники можуть робити силовий тиск на його зміну. Керівництву варто мати на увазі цей фактор.

Розробка стратегії може здійснюватися трьома шляхами: зверху вниз, знизу нагору і за допомогою консультативної фірми. У першому випадку стратегічний план розробляється керівництвом компанії і як наказ спускається по всіх рівнях управління.

При розробці «знизу нагору» кожен підрозділ (служба маркетингу, фінансовий відділ, виробничі підрозділи, служба НДОКР та інші) розробляє свої рекомендації зі складання стратегічного плану в рамках своєї компетенції. Потім ці пропозиції надходять керівництву фірми, де вони узагальнюються і остаточне рішення приймається на обговореннях в колективі. Це дозволяє використовувати досвід, накопичений у підрозділах, безпосередньо зв'язаних з досліджуваними проблемами, і створює в працівників враження спільності всієї організації в розробці стратегії.

Фірма може скористатися і послугами консультантів для дослідження організації і розробки стратегії

<< | >>
Источник: Пилипенко А.А., Пилипенко С.М., Отенко В.І.. Менеджмент. 2005

Еще по теме 16.2. Інноваційна стратегія:

  1. 16. ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
  2. 16.3 Формування інноваційних інфраструктур
  3. Інноваційно-інвестиційний потенціал регіонів України, його суть та складові
  4. 8.3. Формулювання стратегій
  5. 16.1 Цілі й основні напрямки інноваційного менеджменту
  6. 18.3. Формування маркетингових стратегій і їхня класифікація
  7. 4.1. Державна стратегія регіонального розвитку
  8. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБЛЕННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ
  9. 10.3 Стратегія соціально-економічного розвитку міст
  10. 4.5.3. ЧЕС у вимірах глобальних стратегій
  11. 6.1. Світові тенденції інноваційно-технологічного розвитку торгівлі та їх особливості в Україні
  12. 6.5. Потенціал розвитку підприємств торгівлі та стратегія менеджменту
  13. 4.2. Методичні засади розробки стратегій регіонального розвитку
  14. Стратегія подолання економічної кризи й розвитку політичної системи України
  15. 5.3.4. Розбудова інформаційного суспільства та інформаційне забезпечення інноваційного розвитку
  16. Підвищення якості загальної середньої освіти, забезпечення інноваційного характеру базової освіти
  17. Кабінет Міністрів України. Україна 2020. Стратегія національної модернізації, 2011