<<
>>

4.5. Принципи адміністративного управління А.Файоля

У 1916 р. Анрі Файоль уперше виклав свою повну теорію менеджменту, сформулювавши її основні принципи та функції. Файоль запропонував 14 принципів управління, з використанням яких пов'язував успіх організації:

1) розподіл праці;

2) невіддільність влади і відповідальності;

3) дисципліна, що обов'язкова для всіх і яка передбачає взаємоповагу керівництва і підлеглих;

4) єдиного керівництва (діяльність повинна організовуватись одним керівником у відповідальності єдиного плану);

5) єдиноначальність (надходження і виконання наказів від одного керівника);

6) підпорядкування особистих інтересів загальним;

7) справедлива для всіх винагорода;

8) централізація;

9) ієрархія, що передбачає мінімізацію управлінських щаблів і корисність горизонтальних комунікацій (скалярний ланцюг);

10) порядок, в основі якого покладено принцип «кожному своє місце і кожен на своєму місці»;

11) справедливість, що забезпечується відданістю (лояльністю) персоналу і об'єктивністю адміністрації;

12) стабільність персонал, адже плинність кадрів — це наслідок недосконалого управління;

13) ініціатива, що потребує від керівника стимулювання і приборкання власної гордості;

14) корпоративний дух (єдність всіх працюючих в досягненні мети).

Файоль розробив «елементи менеджменту»: планування, організація, розпорядження, координація, контроль.

Він визначив функції менеджменту:

— технічну (вдосконалення технологічного процесу);

— комерційну (закупка, продаж, обмін факторів і результатів виробництва);

— фінансову (накопичення, пошук і ефективне використання грошових коштів);

— захисту життя особи і власності людей;

— бухгалтерську (проведення статистичних спостережень, інвентаризацій, складання балансів тощо);

— адміністративну (вплив на працівників).

Ідея універсальності, пристосування принципів менеджменту до будь-якого виду підприємництва знайшла своїх прихильників не тільки у Франції. В Англії вона була поширена Лінделлом Урвіком (1908-1975), в Америці — Дж.Д.Муні (1892-1960).

Вважаючи запропоновані ним принципи універсальними, А.Файоль вважав, що застосування цих принципів на практиці повинно мати гнучкий характер, залежати від ситуації, в якій здійснюється управління.

Крім цього, А.Файоль сформував основні вимоги до менеджерів:

— здоров'я і фізична бадьорість, розум та інтелектуальні здібності;

— високі моральні якості (наполегливість, енергія, відчуття обов'язку);

— освіченість, управлінські здібності (передбачення, вміння планувати, організаційні навички, мистецтво об'єднувати і спрямовувати зусилля багатьох людей, здійснювати контроль діяльності підлеглих);

— загальна поінформованість з усіх суттєвих функцій організації.

Теорію А.Файоля розвинув Л.Урвік.

Зокрема, серед управлінських функцій поряд із плануванням, організацією, координацією і контролем він виділив добір кадрів, керівництво, складання бюджету організації.

Л.Урвік також сформулював вимоги до побудови формальних організацій структур, які не втратили актуальності й досі:

— добір кадрів згідно зі структурою;

— створення спеціального і «генерального» штабу;

— створення функціональних підрозділів в організаціях;

— чітке визначення прав і відповідальності посадових осіб в організації;

— спеціалізація в апараті управління та ін

<< | >>
Источник: Л.І. Скібіцька, О.М. Скібіцький. МЕНЕДЖМЕНТ. 2007

Еще по теме 4.5. Принципи адміністративного управління А.Файоля:

  1. Административная (классическая) школа управления. Принципы Анри Файоля
  2. 3. Классическая административная школа управления, её основные положения и принципы. Вклад Анри Файоля в развитие классической школы менеджмента
  3. 4.2. Поняття про принцип управління
  4. СУТНІСТЬ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНОМ
  5. 3.3. Загальні принципи розвитку управління
  6. 4.3. Принципи наукового управління Ф.Тейлора
  7. 8. ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ТА ПРИНЦИПИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
  8. 8.3. Основні принципи формування організаційних структур управління
  9. 1.3 Сутність, методологічні принципи та методи управління регіоном
  10. Принцип екологічної зацікавленості та його використання у практиці управління