<<
>>

Імідж. Політичне рекламування

Політичний лідер та його команда неминуче стикаються з проблемою образу реального та ідеального діяча, який сформувався в суспільній свідомості виборців. Такий образ отримав назву імідж, давши ім'я спеціальній науці іміджології.
Іміджологія — наука, що вивчає проблеми формування й створення в суспільній свідомості образів суспільних інститутів (держави, політичних партій, організацій, установ) та окремих політичних лідерів, виробляє сукупність прийомів, технологій і засобів формування в суспільній свідомості відповідних образів реальних суб'єктів політики.
Політичним рекламуванням люди займалися ще в часи виникнення держави й політики. Однак справжня революція в цій галузі відбулася лише на початку XX ст. Пов'язують її з бурхливим розвитком індустрії опитувань громадської думки та зростанням ролі засобів масової інформації в політичному житті суспільства.
З розширенням арсеналу політичних досліджень, вивченням соціальних, ідеологічних і політичних настанов і уподобань виборців, їхніх симпатій і антипатій стали займатися професіонали в галузі політичної реклами. Серед них виокремилися експерти з організації та проведення опитувань громадської думки, фахівці з опрацьовування результатів досліджень, а також тлумачення та використання їх у масових політичних кампаніях.
Питання політичного рекламування досліджують політологи, соціологи, політичні психологи, фахівці в галузі традиційних і електронних засобів масової інформації, менеджери політичних кампаній, художники й актори — усі, хто пов'язаний з проблемами політичної комунікації, зацікавлений у досягненні результатів політичної діяльності.
Фахівці з іміджології виокремлюють такі етапи політичного рекламування:
— вивчення Ідеологічних і соціопсихологічних настанов громадян щодо іміджу «ідеального» політичного діяча, інституту на певному етапі суспільної свідомості;
— дослідження характеристик іміджу реального кандидата, сформованого громадськістю на основі спонтанних, незрежисованих виступів кандидата в засобах масової інформації до початку політичної кампанії;
— створення завдяки рекламній кампанії («упаковки» іміджу) образу кандидата, який буде ефективним на виборах;
— вироблення форм, методів і засобів використання ЗМІ та результатів опитувань у поширенні політичної реклами, базуючись на обраному іміджі;
— реалізація («продаж») створеного іміджу через засоби масової інформації».
Основні образи, які намагаються створити кандидатам на виборну посаду спеціалісти з політичної реклами, — «людина з народу» та «справжній лідер», «гарний сім'янин», «культурна людина». Конструюючи імідж політика для кожної з основних категорій населення, бажано передбачити кілька домінуючих рис кандидата, які йому імпонуватимуть, зосередитись на якомусь одному образі.
Сучасна наука виокремлює кілька способів формування іміджу, основними з ких є функціональний, контекстний і порівняльний.
Функціональний імідж. До нього належать дзеркальний, поточний, бажаний, негативний, множинний іміджі. Дзеркальний імідж відповідає власному уявленню політика або організації про себе. Здебільшого він є позитивним і не враховує думок інших. Поточний створюється на основі сприйняття суб'єкта політики зовнішнім середовищем, виборцями, колегами, пресою.Бажаний є ідеалом, до якого прагне наблизитися суб'єкт політики. Негативний є варіантом свідомо створюваного опонентами своєрідного «антиіміджу». Множинний створюють під час об'єднання відомих політиків, політичних партій, громадських організацій у передвиборний блок чи політичне об'єднання.
Контекстний імідж. Передбачає сприяння впровадженню або функціонуванню іміджу в контексті його використання в певній сфері, орієнтується на певні верстви населення, рівні суспільної свідомості тощо. Наприклад, політик може мати неоднаковий імідж серед виборців та колег--депутатів, може користуватися популярністю серед товаришів по партії й мати негативний імідж у середовищі державних чиновників.
Порівняльний імідж. Такий спосіб формування іміджу полягає в порівнянні певних іміджевих характеристик. Воно може відбуватися на рівні параметрів іміджу ідеального й реального політичних діячів, а також двох або більше лідерів, політичних партій та ін. Кожен політик, політична організація прагнуть переконати громадян у володінні якнайбільшою кількістю позитивних рис, але далеко не всі сприймуть цю інформацію так, як цього хотілося б політикам та їх іміджологам.
Не варто перебільшувати ролі іміджу, який лідер та його команда намагаються «втлумачити» в суспільну свідомість. Адже в разі з'ясування невідповідності особистих якостей реального політика уявленням про нього, що вдалося сформувати через засоби масової інформації, негативний ефект виявиться настільки сильним, що нейтралізувати його буде надзвичайно важко.
Імідж є надзвичайно складним феноменом, який створюється завдяки специфічному сплетінню інформаційних, емоційно-комунікативних і діяльнісних чинників. Це поєднання раціональних та ірраціональних чинників впливу на суспільну та індивідуальну свідомість передбачає використання як політологічних і соціопсихологіч-них наукових досліджень, так і творчих методів, притаманних світу мистецтва
<< | >>
Источник: Бабкіна О.В., Горбатенко В.П.. Політологія . 2003 {original}

Еще по теме Імідж. Політичне рекламування:

  1. 4.1. Політична свідомість, політична культура і політична соціалізація
  2. Тема 2.6. Політична система суспільства, її функціонування та вплив на характер суспільно-політичних відносин
  3. Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер
  4. Розділ 3. Політична влада і політична система суспільства
  5. Тема № 2 Політична сфера і політичне життя суспільства
  6. 2.1.1. Політична система суспільства. Сутність системного підходу до аналізу політичних явищ і процесів
  7. 3.8.4. Партійно-політичний спектр українських партій у суспільно-політичному житті країни
  8. 2.6.4. Політична система України та проблеми її реформування (трансформації) у контексті політично-правової реформи 2004-2007 рр.
  9. 3.12.1 Політична культура - ціннісна, духовно-практична сторона політичного життя
  10. 2.3.3. Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства
  11. 2.3.1. Політичне буття як наявний спектр політичних реалій, тенденцій і перспектив, його структура і зміст
  12. 3.11.1. Війна як соціально-політичне явище: сутність, зміст, тенденції зміни політичного дискурсу
  13. Політичне життя як уособлення багатоманітності політичних процесів
  14. 3.8. Політична еліта і політичне лідерство
  15. 2.5.2. Політична ідеологія та політична психологія
  16. 2.3.2. Політична влада - вища політична реальність. Влада та безвладдя, способи здійснення влади
  17. 6.4. Політичний менеджмент