<<
>>

7.1. Сутність політичного лідерства

Політичне лідерство полягає в тому, що окремі особи відіграють у політиці провідну роль, здійснюють переважний вплив на інших людей – громадян, виборців чи членів політичної організації.

Влада – це вплив лідерів на народ, хоча вони і намагаються діяти від його імені. Варто підкреслити, що народовладдя у його, так би мовити, чистому вигляді неможливе в принципі.

Лідерство відображає необхідність в організації спільної діяльності людей. Суспільний характер і поділ праці передбачають узгодженість індивідуальних трудових зусиль людей.

Цю функцію щодо впорядкування діяльності людей та управління суспільними процесами і здійснюють лідери. Тому лідерство є скрізь, де є колективна діяльність.

Політологія розглядає лідерство як феномен політичного життя суспільства, досліджує його місце в системі владних відносин.

Проблема політичного лідерства сягає корінням у давнину. Геродот, Плутарх, Tim Лівій та інші античні автори приділяли головну увагу видатним політичним діячам – монархам і полководцям, вбачали в них істинних творців історії.

Ідею політичного лідера як надлюдини сформулював Ф. Ніцше. На його думку, політичний лідер – це завжди сильна особистість, яка здатна нав'язати свою волю масам і зазначав, що лідер має право ігнорувати мораль, культуру, політичні цінності. Людина мусить побороти в собі всі якості, що ведуть до спокою та лінощів. Це своєрідна концепція самовиховання, знищення в собі раба.

На думку З.Фрейда, лідерство – це певний вид неврозу. Воно проявляється в бажанні досягти більшого, ніж ти маєш чи можеш.

Подібна увага політичних мислителів різних часів до проблеми політичного лідерства не є випадковою. Явища, що вкладаються у поняття лідерства, можна спостерігати не лише в суспільстві, а й у природі, зокрема у світі тварин, які ведуть колективний, стадний спосіб життя (оленів, мавп, вовків та ін.) і серед яких виділяється досить сильний і рішучий вожак, здатний повести за собою все стадо. Що ж до людських спільностей, то тут історія переконливо свідчить, що роль політичних лідерів є досить значною. Кожна історична епоха потребує і народжує свого лідера, який найбільше відповідає вимогам часу. Так хто такий лідер і що ж таке лідерство?

Термін «лідер» у перекладі з англійської означає «вождь, ведучий, той, хто керує іншими людьми»; це особа, спроможна впливати на інших з метою інтеграції загальної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів даної спільноти.

Становлення та функціонування лідерів – це об'єктивне та універсальне явище. Об'єктивне тому, що для будь-якої спільної діяльності необхідна організація, розроблення найбільш прийнятних шляхів досягнення цілей. Ці функції виконують люди, у яких вірять, які користуються авторитетом, люди високоактивні та енергійні. Універсальне тому, що лідера потребують усі види суспільної діяльності людей, групи, організації, рухи. Існують лідери у політиці, бізнесі, науці, мистецтві, релігії, у партіях, профспілках, родині, студентській групі тощо.

Таким чином, «лідер» – це проводир, вождь, керманич. Проте слід розрізняти поняття «лідер» і «керівник». Керівник має регламентовані права та обов'язки стосовно інших членів групи, в тому числі можливість накладати на них офіційні санкції. Керівник не завжди є тією особою, яка має найбільш реальний авторитет у членів групи. Однак, не зважаючи на це, його повноваження у групі залишаються незмінними.

Отже, він виконує певні функції, тому що призначений або обраний на керівну посаду. І в той же час керівник може бути справжнім лідером, що є найкращим варіантом. Проте у керівника, як у особи, якості лідера можуть бути відсутні. Крім того, якщо керівник призначається, то лідер висувається стихійно. Лідер завжди є особистість, індивідуальність. Він посідає провідне становище завдяки своїм неординарним особистісним якостям. Такий лідер має більше шансів бути обраним чи призначеним на посаду керівника.

У реальному житті формальний та неформальний лідери іноді співпадають. Формальний лідер призначається чи обирається у відповідності до встановленої процедури, набуваючи таким чином офіційного статусу керівника. Неформальний лідер – член групи, який у своїй поведінці найповніше відповідає груповим цінностям і нормам і тому користується найбільшим авторитетом серед свого оточення.

Лідерство – це складний механізм взаємодії лідерів та тих, хто йде за ними. Головними складовими частинами цього поняття є:

1) здатність лідера точно оцінювати ситуацію;

2) знаходити правильні рішення актуальних завдань;

3) впливати на розум та енергію людей в цілях мобілізації їх на виконання будь-якого рішення.

Лідерство передбачає те:

? що члени певної спільноти приймають і активно підтримують рішення і дії лідера;

? що свідомо та добровільно підкорюються йому.

У політології політичний лідер трактується як керівник держави, партії, громадсько-політичної організації, руху, певної громади тощо; як популярний і впливовий учасник суспільного життя, який визначально впливає на нього, консолідує зусилля людей для досягнення спільної мети.

Крім того, важливо підкреслити, що лідерство відображає об'єктивну необхідність в організації спільної діяльності людей. Суспільний характер праці передбачає погодженість, координацію, регулювання індивідуальних трудових зусиль людей. Цю функцію щодо впорядкування та управління суспільними процесами і здійснює інститут лідерства.

Отже, лідерство – це своєрідна соціально-історична потреба людей в організації своєї діяльності. У сучасній політології воно не має однозначного тлумачення. Існує декілька різних підходів до визначення лідерства:

1) «вплив, авторитет, влада і контроль над іншими» (Едінгер);

2) своєрідне підприємництво, що здійснюється на політичному ринку, де підприємці у конкурентній боротьбі обмінюють свої соціальні програми і способи розв'язання суспільних завдань на керівні посади (Опенгеймер, Фроліх та ін.);

3) набір особистісних соціально-психологічних якостей лідера (Херманн, Дженінгс).

Однозначне розуміння лідера як людини, яка завдяки своїм особистим якостям має переважний вплив на членів соціальної групи, дає підстави сформулювати загальне поняття – «політичний лідер».

<< | >>
Источник: М.П. Вавринчук. Політологічні аспекти державного управління. 2009

Еще по теме 7.1. Сутність політичного лідерства:

  1. 3.10.2. Основні концепції політичного лідерства. Типологія лідерства в сучасній політиці
  2. Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер
  3. 3.8. Політична еліта і політичне лідерство
  4. Тема № 7 Особистість і політика. Політичне лідерство
  5. Тема 10. Особистість і політика. Політичне лідерство
  6. Тема 7: Особистість і політика. Політичне лідерство
  7. Тема: Особистість і політика. Політичне лідерство
  8. 7.3. Типологія політичного лідерства
  9. Природа, концепції та класифікація політичного лідерства
  10. 7.2. Соціальна роль, функції та механізми політичного лідерства
  11. 3.10.1. Феномен політичного лідерства та його дослідження у політичній науці
  12. 2.1.1. Політична система суспільства. Сутність системного підходу до аналізу політичних явищ і процесів
  13. 3.11.1. Війна як соціально-політичне явище: сутність, зміст, тенденції зміни політичного дискурсу
  14. 4.3. Політична влада: сутність, характерні ознаки
  15. 4.1. Політична свідомість, політична культура і політична соціалізація