<<
>>

B. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

23. Слід надалі зменшити вплив держави на ЗМІ як державної, так і приватної власності. Також слід продовжувати розпочатий процес трансформування державного телерадіомовлення у повністю незалежну організацію громадського мовлення, бажано з прийняттям нового закону, який би консолідував існуюче законодавство.
Зокрема, такий новий закон про громадську службу мовлення повинен:

• чітко визначати рамки її роботи та встановлювати конкретні вимоги до громадської служби;

• зобов’язувати організацію надавати громадянам неупереджену та збалансовану інформацію в новинах та інших інформаційних програмах;

• створити систему призначення на керівні посади, яка була би більш незалежною від органів державної влади;

• створити чітку і прозору систему фінансування на основі надходжень з багатьох джерел, зменшивши таким чином залежність від державного бюджету.

24. Слід розглянути можливість трансформування Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у незалежний та неупереджений орган з чітко визначеним мандатом здійснювати нагляд за дотриманням громадськими ЗМІ нових вимог та правових зобов’язань і контролювати вільний, рівний та справедливий доступ до громадського телерадіомовлення. Цей орган повинен відповідати за розгляд скарг щодо громадських ЗМІ. Його склад повинен бути різноманітним і включати фахівців з питань ЗМІ, представників громадянського суспільства, судових органів, державних органів та політичних партій.

25. Слід надалі поглибити прозорість власності на ЗМІ у Законі України „Про телебачення і радіомовлення” для уникнення можливих проблем з концентрацією ЗМІ. Слід розглянути можливість запровадження зобов’язання юридичної особи, що подає заявку на отримання ліцензії, розкрити всіх своїх власників та структури, які мають з нею юридичний зв’язок.

26. Слід внести низку поправок до положень закону про парламентські вибори щодо ЗМІ з метою покращення їх ясності, створення можливостей для більшого інформаційного потоку та вдосконалення системи санкцій. Ці поправки включають наступне, не обмежуючись ним:

• Уточнення поняття „передвиборча агітація” і всіх її форм у статті 66 щодо висвітлення у ЗМІ передвиборчої кампанії;

• Заборона у частині 5 статті 69 закону про парламентські вибори „давати будь-яку інформацію щодо партії (блоку)” впродовж 20 хвилин до і після теле-, радіотрансляції її передвиборної агітації” видається непотрібним обмеженням вільного інформування.

Особливо це актуально з огляду на те, що безкоштовні рекламні ролики повинні транслюватися ввечері, коли звичайно виходять основні блоки новин;

• Процес оскарження через суди, як вказано у частині 10 статті 71, слід змінити таким чином, щоб передбачити різні види санкцій, як, наприклад, штрафи. Крім того, для забезпечення єдиних підходів у можливих судових рішеннях слід уточнити поняття „грубе порушення”. Також слід розглянути можливість визначення точної процедури виконання судових рішень.

• ЗМІ не повинні нести відповідальності за „неправомірні” заяви, зроблені кандидатами. Положення частини 27 статті 71 закону про парламентські вибори слід змінити таким чином, щоб чітко й без винятків було встановлено, що відповідальність за зміст безкоштовної і платної агітації покладається виключно на відповідних суб’єктів виборчого процесу.

27. Варто розглянути можливість переоцінки принципів, викладених у Законі України „Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”, які зобов’язують державні ЗМІ висвітлювати діяльність державних посадових осіб. Це має бути повністю справою конкретного ЗМІ приймати власну редакторську політику дотримуючись принципів об’єктивності, неупередженості та незаангажованості.

<< | >>
Источник: Богашева Н.В., Ключковський Ю.Б., Колісецька Л.В.. Дослідження деяких аспектів еволюції виборчого законодавства України (1989-2006 роки). 2006

Еще по теме B. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ:

  1. VIII. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
  2. 4.6. Політика і засоби масової інформації
  3. Засоби масової інформації як «четверта влада»
  4. Реформування державних і комунальних засобів масової інформації.
  5. 7.3. Технічні засоби в інформаційній системі
  6. 3. Інститут масової комунікації як складова громадянського суспільства
  7. 4.1.4. Міжнародні відносини у сфері інформації
  8. 22. ІНЖЕНЕР З НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
  9. 47. НАЧАЛЬНИК ВІДДІЛУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
  10. 16.2. Види інформації, які застосовуються у менеджменті
  11. 16.3. Використання інформації в основних функціях менеджменту
  12. Способи й засоби підвищення ефективності політичного управління
  13. 16.1. Рівні інформаційного забезпечення менеджменту і типи інформації
  14. 2.15.3. Акціонерні форми та засоби транснаціоналізації комерційної діяльності
  15. 2.15.3. Акціонерні форми та засоби транснаціоналізації комерційної діяльності
  16. 1.2.8. Спільне розв’язання економічними засобами глобальних проблем розвитку
  17. 3.1.4. Традиційні засоби підтримки національного товаровиробника у сфері міжнародної торгівлі: тарифно-нетарифне регулювання
  18. 4.2.4. Забезпечення свободи слова та розвиток національного інформаційного простору
  19. Теми рефератів
  20. Стаття 12. Права політичних партій